Спорт

Україна отримала четвертого олімпійського чемпіона з боксу.

7 серпня Олександр Хижняк здолав казаха Нурбека Оралбая у фіналі Олімпійських ігор-2024. Українець боксував у власному атакувальному стилі та зміг за очками перемогти в головному поєдинку кар'єри. Попри це, залишилися питання, наскільки виправдана така манера, адже Олександр багато пропускає, часто ризикує та не перелаштовується впродовж двобоїв. А втім, критикувати Хижняка можна, але без сенсу, бо це гарантує результат тут і зараз.

Хижняк виграв усе в любительському боксі

Уперше Україна дізналася про Олександра у 2012 році. Хоч тоді увага була зосереджена на олімпійських успіхах Олександра Усика та Василя Ломаченка, Хижняк заявив про себе, вигравши юнацький Чемпіонат світу в Єревані, Вірменія. На той момент Олександр був лише перспективним боксером, якому є що доводити. На початку десятих тільки розганявся, періодично поступаючись, зокрема й на чемпіонаті України. Перший серйозний успіх припав на 2015-й — Хижняк здобув бронзу Європейських ігор. Крок за кроком покращував результати й за два роки переміг на чемпіонатах Європи та світу. Щобільше, за підсумками останнього турніру його визнали найкращим боксером змагань. У кінці 2017 року Хижняк отримав нагороду найкращого боксера-любителя незалежно від вагової категорії. До слова, нагороджували в Сочі... Олександр тоді виголосив промову українською, чим, очевидно, спантеличив організаторів.

З того часу він майже не знав поразок, перемагав на кожному великому турнірі. Перше болюче падіння трапилося на Олімпійських іграх у Токіо. Олександр був серед фаворитів, упевнено дійшов до фіналу, де протистояв бразильцю Еберто Соузі. Він розгромно перемагав за суддівськими записками після двох раундів, але в останній трихвилинці пропустив акцентований удар і завалився на канвас. Рефері зафіксував нокаут, хоч українець підвівся й був готовий боксувати далі.

У Парижі Олександр по черзі розібрався з угорцем українського походження Пилипом Акіловим, бразильцем Вандерлеєм Де Соузою й кубинським олімпійським чемпіоном Арленом Лопесом. Родзинкою стала перемога у фіналі та здобуття золота. Так він зібрав повний комплект нагород у любительському боксі. Однак червоною ниткою між змаганнями (а в Парижі — між поєдинками) лунали закиди, що Олександр сповідує примітивний і небезпечний бокс. Насправді в цьому нічого поганого.

Завдання Хижняка — перебити опонента

Українець проводить бої в атакувальному стилі. Лише в атакувальному. За це він й отримав прізвисько Полтавський Танк. Завжди працює першим номером на середній / близькій дистанції, буквально засипає опонента ударами. Такий стиль передбачає, що може прилетіти у відповідь під час розмінів. Інколи це жахливо на вигляд, але фактично ніколи не впливає на результат. Єдиний виняток трапився якраз у фіналі Олімпіади-2020: Хижняк не зупинявся в третьому раунді проти бразильця й пропустив важкий удар, що вирішив долю протистояння. У боксі такі випадки називають лакіпанчем. Але ж це фактично не залежить від стилю боксу, пропустити «випадковий» удар може кожен.

Водночас очевидно, що Олександр має проблеми, коли працює в захисті, і це теж частина його стилю. Він акцентує на атаці й ближньому бою, у якому неможливо уникнути ударів супротивника. Українець від природи отримав міцне підборіддя, тому банально не падає від ударів, нівелюючи недоліки власної манери. Єдиним слабким місцем Олександра в перспективі може стати витривалість. Це якщо він перейде у професіонали. Зараз же йому немає рівних у ваговій категорії до 87 кілограмів — ніхто досі не зміг витримати темп і натиск Хижняка. І це найкраще характеризує українського боксера. А більшість претензій до нього та його стилю спричинені ностальгією за іншими боксерами.

В українському боксі такого ще не було

Український уболівальник банально не звик до іншого боксу. Олімпійський чемпіон Атланти-1996 Володимир Кличко був більш прагматичним, працював на дистанції джебом (прямим ударом. — LB.ua). Володарі золота Лондона-2012 Олександр Усик і Василь Ломаченко проповідують технічний бокс, побудований на роботі ніг і корпуса.

Олександр же не володіє досконало жодною із цих чеснот і робить ставку на тиск і атаку. Тому вирізняється з-поміж інших українських олімпійських чемпіонів. Цікаво, чи йтиме далі своїм шляхом, залишаючись у любительському боксі, чи, можливо, перейде до професіоналів. За інформацією LB.ua, за умови невдачі в Парижі Олександр пішов би на третій олімпійський цикл. Що робитиме тепер — невідомо. Варіантів два: продовжити в зоні комфорту, де немає рівних, чи спробувати свої сили у професіоналах без гарантії на успіх з таким енергозатратним стилем. Український промоутер Олександр Красюк два роки тому висловив готовність співпрацювати з Хижняком. Сказав, що двері відчинені. У будь-якому разі в історії України ще не було ні триразового олімпійського призера, ні професійного бійця з настільки атакувальним стилем.

Віталій Ткачук, спортивний журналіст