Після провалу збірної України на Євро-2016, де наші футболісти посіли останнє місце серед всіх країн-учасниць, постало питання про необхідність оновлення команди, якої вже у вересні стартувати у відбірковому турнірі до ЧС-2018, пише Руслан Меженський у №32 видання від 19 серпня 2016 року.
Але де шукати нових гравців, враховуючи, що наш футбол переживає не кращі часи і, м'яко кажучи, не прогресує? У Федерації футболу України вважають свіжу кров можна знайти, натурализовав кількох сильних футболістів-іноземців, які давно виступають в нашому чемпіонаті і не заграні за свої рідні збірні. Ось тільки чи потрібно це самій збірної та її вболівальникам? Не все так однозначно. Спробуємо розібратися.
Героям слава, брат!
Мова йде про трійці бразильських легіонерів, які вже давно виступають в нашому чемпіонаті і давно обукраинились. Приміром, Ромеро Бонфім Марлос жартома вітає на тренуваннях команди Шахтар свого товариша по команді Тайсона Барселлоса Фреду фразою: «Слава Україні!». На що Тайсоненко (так вболівальники називають самого великого легіонера — патріота України у складі донецького клубу) відповідає: «Героям слава, брат!».
Тайсон, до речі, і гімн нашої країни співає перед поєдинками української Прем'єр-ліги. І взагалі, розмови про його можливу зміну громадянства ведуться з 2013 року, коли бразилець виступав ще в складі харківського Металіста.
Марлос теж виступати за збірну України не проти. Про це він заявив перед єврокубковим матчем Шахтаря " проти швейцарського клубу Янг Бойз.— Можливість виступати за збірну України є і вона обмірковується. Якщо таке трапиться, то це буде мій подарунок українцям. Я постараюся віддячити їм за те, що мене тут добре прийняли і з теплотою поставилися до мене, — сказав Марлос.
Третій кандидат — бразилець з київського Динамо Чавес Рібейру Джуніор Мораєс Алоизиу. Або просто — Мораєс. Нападник Динамо дійсно зараз дуже хороший! А відсутність розумних форвардів (Роман Зозуля може скільки завгодно бути патріотом, але від цього він не стане забивным бомбардиром-страйкером) цілком міг би зіграти на вістрі атаки збірної України. Але при цьому сам футболіст каже:
— Вирішувати долю Мораєса у збірній України повинні не чиновники федерації і не сам Мораєс, а вболівальники збірної України. Потрібен їм Мораєс чи ні?
Отже, у бразильців бажання грати за збірну України є. І в збірної України їх бачити не проти. Принаймні, глава комітету збірних команд при Федерації футболу Мирон Маркевич вже сказав про це відкрито:
— Марлос і Тайсон однозначно допоможуть збірній України. Тим більше, що вони хочуть грати за нашу команду. Я говорив з ними, вони обома руками за!Інша справа, що Марлос і Тайсон — атакуючі півзахисники. Для чого вони збірної України при наявності в складі вже наявних зоряних Андрія Ярмоленка і Євгена Коноплянки, а також молодих і дуже талановитих Олександра Зінченка і Віктора Коваленка?
— Як для чого? Для конкуренції. Маючи таких суперників у боротьбі за місце в складі, українські гравці будуть прогресувати, — переконаний Маркевич.
Не виникне проблем і з отриманням українського паспорта. За законом на нього може претендувати той, хто прожив в нашій країні 5 років і знає державну мову. Тайсон підходить по термінах, Марлос та Мораєс прожили менше, але їх термін перебування в нашій країні вже наближається до 5 років.
З мовою все, звичайно, складніше. Але тут можна зробити знижку. Зрештою, бразильців можна... усиновити! Тоді за законом вони моментально стануть українцями без особливих умов. Але до такого радикального способу натуралізації вдаватися зовсім не потрібно, можна просто видати особливий президентський указ і надати їм громадянство, як особливо цінних для країни професіоналам. І так вже не раз робилося в інших видах спорту (баскетбол, хокей, біатлон та ін). І у футболі зокрема.
Ми це вже робили
Натуралізація іноземців не новина для українського футболу. Причому в 90-ті роки минулого століття, на зорі незалежного українського футболу, паспорти громадян нашої країни отримували багато екс-співвітчизники пам'ятного Радянському Союзу.
Приміром, один із найсильніших півзахисників за всю історію збірної України волгоградец Юрій Калитвинцев. Або тюменец Віктор Леоненко, який нині працює телеэкспертом. Були інші росіяни — Артем Яшкін, Сергій Серебренников, Сергій Кормильцев. Пізніше, на рубежі століть, паспорт громадянина України отримав білорус Артем Мілевський, який, правда, з 15 років жив і тренувався в Києві. Всі вони в тій чи іншій мірі зробили свій внесок в успіхи збірної України.
До речі, відтік у зворотному напрямку, у бік Москви, був ще більш потужним. Сергій Юран, Ілля Цимбалар, Юрій Нікіфоров та інші українці стали культовими гравцями збірної Росії, отримавши паспорти з двоголовим орлом.
І цей процес в ті роки не викликав особливого відторгнення у вболівальників по різні боки кордону. А от залучення під прапори збірної легіонерів з далекого зарубіжжя постійно викликало масу критики. Не завжди справедливою.
Варягів заздалегідь звинувачували в шкурне інтерес, корисливість, в тому, що вони відбирають місце у збірній у талановитих українців. Мовляв, збірна України їм потрібна тільки у вигляді преміальних за перемоги, щоб подорожче продати себе в більш сильний клуб. Адже статус гравця національної збірної, за оцінками футбольних агентів, піднімає вартість гравця на трансферному ринку (і його нову зарплату) мінімум, на 20-30%.
Два весілля Едіка і Марко
Хоча, здавалося б, які могли бути претензії на адресу бразильця Едмара (15 матчів за Україну, 1 гол), який, перш ніж отримати новий паспорт, вже 8 років грав і жив в Україні. Більше того, був уже не просто Едмаром, а Едмаром Галовским де Ласерда — одружився на українці Тетяні, він додав прізвище подружжя до свого і без того короткого імені. Для друзів і колег по збірній адже він і зовсім завжди був Едік — свій в дошку!
Трохи інша (і набагато більш повчальна) історія сталася з сербським форвардом (тоді — Металіста, а нині — російського Рубіна) Марко Девічем. Справа в тому, що на момент прийняття українського громадянства серб дійсно був одним з найкращих нападників країни. Ось тільки його кар'єру в збірній України занапастив один-єдиний епізод. А вірніше, ланцюжок подій.
Девіч кілька років виступав за " синьо-жовтих (в 35 матчах забив 7 м'ячів) і навіть увійшов в історію, ставши автором першого хет-трику (3 м'ячі в одному матчі) в історії національної збірної України (в 2013 році в Сан-Марино). Так, саме натуралізований серб! Після нього такий результат повторив Андрій Ярмоленко. Але лише повторив.
А потім Марко посварився з головним тренером збірної України Михайлом Фоменком. Ніхто не знає в деталях, що саме сталося між тренером і гравцем, але здогадатися можна. Перед вирішальним матчем відбіркового турніру до чемпіонату світу 2014 року проти Чорногорії на початку червня 2013 року з'ясувалося, що Девіч як раз на день поєдинку призначив... власне весілля. Нічого, обійшлися без нього. І збірна України виграла з рахунком 4:0.
Але з тих пір кар'єра Девіча у збірній пішла на спад — більше двох років він команду не притягувався. Навіть коли був у хорошій формі. Що дало привід уболівальникам міркувати про те, що легіонери кинуть збірну України у будь-який момент, так як честь прапора для них — порожній звук. Але, повторимося, адже ми не знаємо, що саме сталося між Фоменка тренером і футболістом Девічем.
Решта новин