Це відкриття може розвінчати міф про таємничу дев'яту планету.
Сонячна система пережила неймовірно близьке зіткнення з чужою зіркою. Вчені вважають, що цей інцидент, який струсонув наші околиці, міг залишити "шрами". Як пише New Atlas, окраїни Сонячної системи, за орбітою Нептуна, є хаотичним місцем. Там багато об'єктів, серед яких карликові планети Плутон та Седна, а також тисячі менших скелястих і крижаних тіл.
Деякі з цих мають дивну поведінку, яка поки що не має сенсу. Зокрема, йдеться про дуже витягнуті або сильно нахилені орбіти. Деякі навіть обертаються назад, рухаючись проти "трафіку" майже всього іншого в Сонячній системі.
Астрономи припускали, що це може бути вплив дев'ятої великої планети, завбільшки з Марс чи навіть більше, яка ховається десь у темряві. Теоретично її гравітація могла б мати подібний вплив, однак досі інших ознак таємничого об'єкту не було.
Тепер астрономи з Нідерландів запропонували нове пояснення – близька зустріч з іншою зіркою мільярди років тому. Команда науковців провела більше 3000 симуляцій, моделюючи те, що відбувається, коли зірки різних мас пролітають через планетезимальні диски різної ширини, проходячи на різних відстанях. В результаті вони змогли відтворити дивні орбіти, які можна побачити в сучасній Сонячній системі.
"Найкраще відповідає сучасній зовнішній Сонячній системі, яку ми виявили за допомогою нашого моделювання, — це зірка, яка була трохи легшою за наше Сонце — приблизно 0,8 маси Сонця. Ця зірка пролетіла повз наше сонце на відстані близько 16,5 мільярдів кілометрів (10,3 мільярдів миль). Це приблизно в 110 разів більше відстані між Землею та Сонцем, трохи менше ніж у чотири рази більше відстані від зовнішньої планети Нептун", - сказав Аміт Говінд, співавтор дослідження.
Як зазначається, ця відстань може здаватись дуже далекою, але в космічних масштабах це ближче, ніж зонди "Вояджер", які в 136 разів перевищують відстань Земля-Сонце. Попереднім найближчим відомим проходом була Зірка Шольца, яка пронеслася на висоті понад 50 000 астрономічних одиниць.
Однак проліт зірки на відстані 110 астрономічних одиниць не могла не залишити слідів. Це не тільки могло створити орбітальні дивацтва, які спостерігаються сьогодні, а й могло викинути багато інших об'єктів з нашої Сонячної системи.
"Деякі з цих об’єктів могли бути захоплені планетами-гігантами як супутники. Це пояснює, чому зовнішні планети нашої Сонячної системи мають два різних типи супутників", — сказав Саймон Портегіс Цварт, співавтор дослідження.
Хоча досі не підтверджено, чи дійсно це було, цей сценарій має одну перевагу: це чітке пояснення одразу кількох загадок. Переміщення зірок може пояснити дивні орбіти біля Нептуна, очевидну відсутність дев’ятої планети та походження цих супутників газових гігантів.
Очікується, що відповідь може надійти в найближчі кілька років, коли обсерваторія Віри С. Рубін. Цей телескоп призначений для виявлення перехідних об’єктів і здатен знайти десятки тисяч нових малих тіл у зовнішній частині Сонячної системи. Якщо він виявить, що багато з них також мають ексцентричні або зворотні орбіти, це може створити більше доказів прольоту зірки. Або він міг би нарешті знайти Дев’яту планету.
Всі новини