Росія продовжує налагоджувати співпрацю з режимами-аутсайдерами на кшталт Ірану та Північної Кореї. Часті взаємні візити високопосадовців Ірану та РФ сприяють як військово-технічному співробітництву, так й здобуткам у суміжних галузях.
Те, що декілька років тому не могло й наснитись, з огляду на всебічні міжнародні санкції щодо Ірану, стає суворою реальністю з початку великої війни та "бану" РФ практично на всіх напрямах.
Особливо у чутливих сферах, включно з космічною діяльністю.
Першим, але не останнім доказом всеохоплювального зближення можна назвати не тільки встановлення відносин з космічної тематики між вищими навчальними закладами обох сторін, але й підписання угоди зі створення спільного дослідницького супутника Московським державним університетом та Тегеранським університетом.
"Секретний" супутник
Головна мета Ірану – розбудувати власну орбітальну та відповідну наземну інфраструктуру саме напрацювань з Росії. Внесок іранської сторони в угоді закладений у витратну частину державного бюджету.
У порядку денному Ірану – засоби високоякісного спостереження Землі з космосу, геостаціонарний телекомунікаційний супутник, а також спроба опанувати геостаціонарну орбіту у форматі малого космічного апарату.
У деяких випадках те, що потрібно іранцям безпосередньо зараз, – у самій РФ ще тільки на підході, хоча й не у зародковому стані. Й історія з супутником для "космічної розвідки", який Іран отримав від Росії влітку 2022 року, – цьому вдалий приклад.
Таким чином Росія вже не вперше за іранські гроші отримує зиск і для себе. Тепер вже у вигляді технологій для ефективного використання переваги геостаціонарних орбіт за допомогою невеликих космічних апаратів. Але це ще поки у майбутньому.
Водночас "стандартний" телекомунікаційний супутник для Ірану (у російському варіанті з назвою "Екватор") практично готовий. Його запуск має відбутися вже у 2024 році з космодрому Байконур ракетою-носієм "Протон-М" з розгінним блоком "Бриз-М".
Супутник був створений не з нуля, а на вже наявній супутниковій платформі "Експрес-1000Н" з сонячними панелями потужністю у 6,3 кВт, що використовується для багатьох російських телекомунікаційних космічних апаратів. Нутрощі корисного навантаження для іранського споживання не розголошуються, але за антенним "парком" уяву можна скласти.
Отже, супутник вагою у 2,3 тонни, в якому частка телекомунікаційної апаратури складає 755 кг, має розташуватися в орбітальній позиції 34 градуси східної довготи на геостаціонарній орбіті, яка була запрошена Іраном у Міжнародного телекомунікаційного союзу.
Протягом 15 років, з потенціалом технічного ресурсу до 17 років, що свідчить про якісну спеціалізовану космічну мікроелектроніку на борту, супутник має забезпечити Іран у всіх видах сучасних супутникових телекомунікацій, включно із захищеними каналами для чутливих потреб.
Слід зауважити, що перемовини стосовно його створення завершились у 2017 році, коли Іран навряд чи міг очікувати на щось пристойне від інших країн через потужні санкції, а РФ не дуже бажала відкрито їх порушувати. Тому й поточна назва телекомунікаційного супутника завуальована. А іранський слід проглядався у спорадичних обмовках того часу від самих іранських чиновників та у незвичних контрактних умовах для російського виробника.
Іранська система спостереження Землі
Трохи інша ситуація з високоякісною системою спостереження Землі з космосу.
Спочатку планувалось, що супутник "космічної розвідки" з оптичним інструментом створюватиме також підприємство з "роскосмосовської тусовки", як й у випадку з телекомунікаційним. І з 2015 року дійсно йшли перемовини про модернізацію наявної російської моделі "Канопус-В" для Ірану, просторову розрізненість якої мали довести до пристойної для іранських потреб.
У відкритих джерелах йдеться про те, що Іран задовольнився такою пропозицією, яка у найкращому випадку видавала б картинки з якістю у 2,1 м на піксель. Але за фактом контракт був укладений з іншим російським виробником – комерційним, який після вдалих напрацювань щодо наземної інфраструктури для подібних систем замахнувся на орбітальний сегмент з революційними для РФ характеристиками.
Іран вибрав його та поки що не прогадав. А для прикриття істинного призначення "очей з космосу" дав йому назву "Хаям" — на честь середньовічного перського вченого та філософа, що мало б свідчити про суто цивільний характер космічного апарату.
Що відомо про "Хаям"
9 серпня 2022 року ракета-носій "Союз-2.1б" з розгінним блоком "Фрегат" вивела "Хаям" з Байконуру на орбіту. Кадр з іранського відео про можливості цього супутника, яке вийшло рік тому, демонструє його реальний зовнішній облік, що важливо для порівняння із запропонованою "легендою" про космічний апарат на основі посереднього "Канопус-В".
Підозри щодо насамперед військового призначення з відповідними технічними характеристиками, його можливостями для космічної розвідки в оптичному діапазоні та зображення, які, найімовірніше, мали б його ідентифікувати, оприлюднив майже відразу після запуску один з think tank, який займається вивченням спроможностей застосування іранського озброєння.
Але довгий час остаточна відповідь на питання: що з себе представляє космічний апарат під назвою "Хаям" та хто його творець, залишалась таємницею за сімома замками.
Несподівано, хоча й через рік з гаком, відбулось самовикриття від самого розробника – АО НПК "БАРЛ". Під час науково-технічної конференції, що проходила у Сочі в середині жовтня 2023 року, показали презентацію з досягненнями цієї комерційної компанії та планами на майбутнє.
Крім підтвердження зовнішнього вигляду, серед технічних характеристик, які зображені на слайді, особливо виділяється просторова розрізненість у 0,7 м. Та й інші показники для російського космосу ледь досяжні, що говорить про вдале придбання Іраном. Недарма задоволені іранські чиновники заявляють про наміри замовляти ще.
"Хаям-2" має стати супутником наступного покоління, і російський комерційний розробник цього типу космічних апаратів вже працює над версією, у якій просторова розрізненість буде вдосконалена до 0,5 м, а також швидкість передання даних збільшиться у рази.
Україні слід ставитися з великою пересторогою до таких дуже щільних ірано-російських напрацювань у космічній сфері. Упродовж всіх одинадцяти місяців льотно-конструкторських випробувань супутника "Хаям" (серпень 2022 – липень 2023) цивільні з іранської сторони мали дуже обмежений доступ до них.
У цей час російський виробник космічного апарату та наземного обладнання для управління супутником і приймання даних в одній особі, включно з мобільними станціями, допомагав, найімовірніше, військовим, і не тільки іранським, опановувати дані з нього. На території РФ є повний комплект резервного обладнання у робочому стані, який дублює ту систему, що мала бути передана іранцям.
Решта новин