У 1995 році ми займалися загальнодержавною реформою електронних ЗМІ - телебачення перш за все.
Тоді на першій кнопці кожного українського телевізора висіло ОРТ - російське телебачення. А ми вирішили його прибрати з очей геть.
Скільки тоді лементу було! Скільки обіцянок, що все завалиться, що народ не зрозуміє. Що люди народилися та виросли з телебаченням з Москви. Що це кричущий наїзд на свободу слова і поширення інформації, а адже ми будуємо демократичну державу. Особливо комуністи Симоненка і соціалісти Мороза старалися.
І де весь цей апокаліпсис сьогодні? Покоління молодих поборників ВК, ОК та іншого про це ОРТ і не чули нічого. І вже точно не шкодують.
Тут все досить просто. Якщо людина живе в парадигмі війни з РФ (а я живу в ній з 2014 року), то у нього з приводу блокування не виникає жодних питань, крім "Чому так довго збиралися?!". Якщо для людини війни немає, то тоді так, для нього існує "наїзд на свободу інформації" та інше.
Тому особисто для себе тему блокування ворожих інструментів пропаганди я вважають закритою.
Примітно інше: зникаюче мала кількість людей намагаються дискутувати зі мною про те, який же повинна бути державна політика в ІТ-сфері, чого чекати та чого вимагати від держави надалі. А раз так, то рішення так і будуть звалюватися на наші голови, як бурульки з даху. А ми будемо обурюватись і таврувати один одного. Ті, зрозуміло, хто виживе після бурульки.
Олександр Кочетков журналіст, політолог
Решта новин