Військовослужбовці, які зараз повертаються у цивільне життя після поранень, потребують більшої підтримки, загальної включеності та емпатії всього суспільства.
Про це на форумі “Перспективи розвитку системи забезпечення потреб людей з ампутаціями” сказав письменник, громадський діяч, військовослужбовець 13 бригади Нацгвардії “Хартія” Сергій Жадан, передає кореспондент Укрінформу. Він наголосив, що потрібно відходити від усталеної в суспільстві думки, що війна для військового завершується, щойно він здає зброю та повертається додому.
“На превеликий жаль, це зовсім не так. Війна продовжується, і ця війна стосується всіх - і військових, і цивільних, як би хтось від неї не дистанціювався, як би не говорив, що це його не стосується, що війна це десь там – у телевізорі, на екранах комп'ютерів. Це війна тотальна. І тут дуже важливе питання, наскільки в принципі ми готові до того, що війна буде тривати далі. Навіть якщо уявити, що завтра закінчиться якась гаряча її фаза, якщо через якийсь час замовкає лінія фронту, зрозуміло, що відлуння цієї лінії фронту буде з нами всіма ще дуже довго – і з тими, хто буде до цього готовий, і з тими, хто готовий не був. І мені здається, дуже важливо вже сьогодні починати говорити про те, наскільки ми в принципі готові пропрацьовувати цей досвід, наскільки ми готові один одного підтримувати”, - розмірковує Жадан.
Військові, які повертаються в умовно мирне, тилове життя, стикаються з викликами, яких не мали до фронту, зауважує письменник.
“У них не було досвіду повернення, і часто вони не готові до того, що вони бачать. Є об'єктивні та суб'єктивні причини. Хтось себе налаштовує позитивно, хтось від початку має завищені вимоги і претензії, але так чи інакше неспівпадіння досвідів, неспівпадіння рівня болю і рівня дотичності до загрози даються взнаки по комунікаціях, при реабілітації, при поверненні до нормального повоєнного життя. Це велика проблема. Багато хто буде потребувати, потребує вже сьогодні психологічної підтримки, емоційної підтримки, просто нашої людської включеності, людської емпатії і якоїсь солідарності”, – наголосив Жадан.
Рівень загальної підтримки військовослужбовців у суспільстві зараз недостатній, вважає він.
“Але, будьмо відвертими, - наше українське суспільство, яке знаходиться в умовному чи відносному тилу, воно не завжди готове до того, що повертаються люди з надміром болю й якихось очікувань. Одна річ — делегувати армії свої сподівання, всі свої надії, всю свою впевненість, говорити, що армія — це наш головний захисник, а це так і є. Зовсім інша річ – мати комунікацію, стосунок до людей, які, власне, повертаються з лінії оборони, з лінії максимальної наближеності до смерті. Тут, насправді, цей процес потребує не просто емпатії, а великої уваги та роботи. Ця робота потребує взаємної загальної включеності”, - зазначає письменник і військовослужбовець.
Він додав, що різність досвідів, отриманих внаслідок війни, не має бути роз'єднуючою силою, оскільки країна вже вистояла і тепер має фокусуватися на взаємодопомозі.
“Ми залишилися собою, ми залишилися суспільством, і ми залишили шанс на майбутнє для наших дітей. Мені здається, дуже важливо розуміти, що Україна веде цю війну не на самознищення, а на самовиживання, на самозбереження. Слід зосередитися на взаємопідтримці, взаємовиручці, на солідарності. Сьогодні справді потрібно трішки системніше, структурніше думати про те, що у нас у всіх є страшенно травматичний досвід і він потребує величезної загальної уваги, загальної взаємодії”, – сказав Жадан.
Всі новини