Правда, відсвяткували його тільки один раз.
Як це було, розповість EtCetera.
ЩО ЦЕ БУЛО? Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 року проголосувала за Декларацію про державний суверенітет України. Нинішні історики зазвичай розцінюють цю подію як «перший крок до незалежності». Однак саме Декларація фактично закріпила всі атрибути державної незалежності нашої країни:
– проголошувала верховенство і повноту влади республіки на своїй території;
– передбачала введення українського громадянства, створення українських Збройних сил, власної грошової одиниці, банківської, митної та податкової систем, прийняття окремого українського держбюджету;
– визнавала право України самостійно укладати договори з іншими країнами і відкривати посольства за кордоном.
ПРИСТРАСТІ ПО НЕЗАЛЕЖНОСТІ. На той момент суверенітет вже проголосили вісім радянських республік. Це країни Балтії, Азербайджан, Грузія, Узбекистан, Молдова і навіть Росія. Не варто дивуватися: проголошуючи суверенітет, російське республіканське керівництво на чолі з Борисом Єльциним намагалося вийти з-під контролю загальносоюзного начальства на чолі з Михайлом Горбачовим.
Втім, прийняття Декларації про суверенітет України було справою непростою. Різні політичні групи пропонували різні варіанти тексту. Одні (наприклад, депутат Степан Хмара) вимагали виходу з СРСР і повної незалежності, інші, навпаки, хотіли включити в документ запевнення у вірності Москві. Зрештою, всі зійшлися на компромісному варіанті.
ЯК СВЯТКУВАЛИ? Прийнявши Декларацію, депутати відразу ж проголосували за те, щоб відзначати 16 липня як «державне загальнонародне свято», День Незалежності України. Правда, відсвяткувати його встигли тільки один раз – в 1991 році.
Святкування розпочалося з урочистого зібрання в Києві за участю тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука і керівників республіки. Все пройшло в радянських традиціях – з помпезною трибуною, кумачевими транспарантами і пафосними промовами. Втім, було і нововведення: республіканські «шишки» хвилиною мовчання вшанували пам’ять «полеглих борців за незалежність». Правда, про кого саме йшлося, вирішили не уточнювати.
Звичайно ж, офіційною частиною свято не обмежилося. У Києві розмістили цілих 12 святкових майданчиків. Народні гуляння і концерти тривали цілий день. А ввечері киян очікували авіашоу і салют.
ЩО БУЛО ДАЛІ? Після прийняття Декларації про суверенітет, Україна повільно, але вірно рухалася в напрямку повної самостійності. Верховна Рада перепідпорядкувала собі підприємства і організації союзного підпорядкування, розпорядилася, щоб українська молодь служила в армії тільки на території України, зайнялася розробкою закону про громадянство і навіть призначила перші в історії вибори президента країни. Цілком можливо, що, якби не спроба путчу в серпні 1991 року, то сьогодні ми б відзначали День незалежності 16 липня.
Решта новин