Справа в тому, що кількість недоїдають пов'язано не тільки з ВВП на душу населення, але і з системою розподілу ВВП на реальних громадян.
І я згоден з тими експертами, які говорили, що у вимірі цієї найважливішої базової потреби людини, Україна — з урахуванням відносно низького ВВП на душу населення — всі ці роки залишалася найбільш соціально справедливою державою серед колишніх республік СРСР.
Весь цей час у нас не було "шокової терапії", стрибкові диференціації бідні — багаті, рівень життя, починаючи з "нульових" рос. У нас навіть до останнього часу зберігався радянський Трудовий кодекс.
Зараз пострадянський простір виглядає наступним чином (чим менше цифра, тим краще йдуть справи):
Розподіл ВВП на реального людини
Білорусь, Латвія, Литва, Україна (в 2000 р. — 13,4, 2005 — <5),
Естонія — <5
Росія — 6,6
Казахстан — 8,0
Грузія — 8,5
Молдова — 9,1
Киргизстан — 9,4
Азербайджан — 10,0
Вірменія — 11,2
Туркменістан — 12,9
Узбекистан — 13,3
Таджикистан — 30,3
Як бачимо, Росія, Казахстан, Азербайджан, Туркменістан, маючи за рахунок природної ренти відносно високий ВВП, є більш "людожерськими" державами, обрекающими найбідніші верстви населення на недоїдання.
Однак ситуація змінюється і у нас. Підвищення тарифів, реформа трудового законодавства, масові звільнення, які відбудуться після "великої приватизації" та вірогідна продаж землі призведуть до остаточного зламу соціальної моделі в Україні. Ми перестанемо забезпечувати баланс соціальної справедливості.
Це відбувається на наших очах. З 1 травня вартість газу для українців в опалювальний період зросте на 91%! Зараз уряд дотує кожного четвертого громадянина України. В кінці цього року — міністр Павло Розенко взагалі обіцяє 8 млн сімей. Це майже 100% громадян. Але це вже не рятує положення. Більше того, воно його посилює.
Державний патерналізм знецінює особистість. В умовах прискореного транзиту це означає, що замість самоорганізації і нових правил гри ми ризикує увійти в штопор соціальної депресії і голодні бунти.
Як стверджує Анатолій Гальчинський, "це не просто визначає атрибут комуністичного світогляду, але і найважливіший деструктивний елемент економічних відносин. Ми займаємося вуличної декомунізацією, міняємо вивіски, і в той же час інтенсивно відтворюємо комуністичні початку в соціальній сфері".
Криза соціальної моделі в Україні неминучий і зараз стоїть питання, що ми отримаємо натомість? Наскільки вже наша держава стане "людоїдським"?
Нам кажуть про те, що скорочення соціальних видатків і "шокова терапія", як частина парадигми наздоганяючого розвитку, що виведе нас із кризи. Це написано навіть в стратегії президента "Україна — 2020".
Але, як стверджує Morgan Stanly Investment Management, ринки країн, що розвиваються (а їх у полі зору МВФ 145 180) "тільки після 2000 р. почали наздоганяти провідні економіки, проте в 2011 р. різниця подушного доходу повернулася до рівня 1950-х років".
Іншими словами, "глобальний світ розвинених країн хоче мати в країнах ринків джерело зростання, засновані, передусім, на экономизированном (а не соціально та гуманітарно орієнтованому) шляхи їх розвитку".
Ринковій економіці необхідна соціальна коригування, щоб не говорили лібертаріанців та неоліберальні фундаменталісти. І це не моя ідеологема — а медичний факт.
Відмова від необхідних змін, невміння або незнання способів перегляду її основ в умовах масштабності прийдешніх змін в економіці і в соціальній сфері загрожують масової незадоволеністю життям і, відповідно, зростання протестностью населення.
Інакше, в наших умовах, система увійде в штопор і революціонізує до трайболизма. Замість шокової терапій і одужання ми просто помремо від шоку. Помремо навіть не як держава, а як країна і єдиний народ.
Нерівність і несправедливість сучасного капіталізму досягли масштабів, коли існуючою моделлю розвитку на тлі проблем соціальної держави перейнялися всі. Від великих корпорацій до церковників. Це не цікаво тільки нашим чиновникам і політикам. Ми і далі роздаємо субсидії і скочуємося до людожерською моделі...
Віталій Кулик
Решта новин