З 1992 по 2014 роки митрополит Володимир (Сабодан) був предстоятелем Української Православної Церкви (УПЦ) з титулом " Блаженніший Митрополит Київський і всієї України.
Також він був постійним членом Священного Синоду Російської православної церкви. Блаженніший помер 5 липня 2014 року в результаті тривалої хвороби.
За ініціативи благодійного Фонду "Рідне місто моє" у Спасо-Преображенському соборі був організований музей пам'яті митрополита Володимира. Його урочисте відкриття відбулося 23 листопада, у день народження Блаженнішого. Йому виповнилося б 80 років...
Кореспондент "Сегодня.иа" побувала на відкритті музею, поспілкувалася з тими, хто особисто був знайомий з митрополитом Володимиром, і дізналася, якою людиною він був і що зробив для України.
Людина світу
– Він був людиною, яка вміє об'єднувати. Ось і сьогодні для відкриття музею у день народження митрополита зберуться три президента України, що теж досить символічно, – зазначає директор музею Ольга Зарицька. На відкриття були запрошені Леонід Кучма, Леонід Кравчук і Віктор Ющенко. Петра Порошенко не чекали.
– Як я розумію, епоха Блаженнішого відійшла, і зібралися люди, які були президентами під час його предстоятельського служіння. Порошенко – вже з іншої епохи, – пояснює Ольга.
Ольга показує рукою в напрямку оздобленої позолотою вівтаря, привезеного в музей з Лаври – живучи там, перед цим вівтарем митрополит молився. Ліворуч від вівтаря розташована факсимільна копія Пересопницького Євангелія. Директор музею пояснює: в 2008 році митрополит Володимир ініціював перевидання книги, на якій складають присягу всі українські президенти.
– Це була людина світу. Він умів усіх помирити, об'єднати заради спільних цілей. Його ґрунтом була любов до батьківщини, бажання зробити її краще. Таким він і запам'ятався більшості людей, які його знали, – запевняє Ольга.
– Він був людиною любові, – згадує митрополит Вінницький і Барський Симеон.– Життєрадісним, смиренним, простим і справжнім патріотом – і церкви, і України. Йому довелося бути предстоятелем церкви у непростий час становлення новітньої України та облаштуванні церкви в ній.
Симеон знав митрополита Володимира з 1992 року – саме з його благословення став єпископом відродженої Володимиро-Волинської кафедри, а потім перевівся на Вінницьку.
За словами митрополита Симеона, незважаючи на назріває розкол в православії, митрополит Володимир зумів зберегти єдність церкви: "Вона трималася на її світовому авторитеті. Його знав і поважав весь світ", – каже митрополит.
– Адже він відмовився від Патріаршого престолу? – цікавлюся. У 2009 році кандидатуру митрополита Володимира хотів висунути Архієрейський собор. Однак він відмовився, і в XVI Патріархом Московським і всієї Русі став митрополит Кирило.
– І Слава Богу. У нього була інша місія. Він був потрібен тут, в Україні, – відповідає митрополит Симеон. – Скільки б він не був за кордоном, в Росії, він завжди був прописаний в Києві. Тому ми говоримо, що він і син церкви, і син України. І справжній патріот у всіх відносинах.
Митрополита Володимира, крім усього іншого, Симеон називає своїм земляком. Виявляється, вони обидва родом з Хмельницької області.
– Сам музей – це пам'ять. Пам'ять про Блаженнішого. Ось як цей кабінет – дивишся, і здається, він зараз зайде і буде нас приймати.
Замість митрополита в тісному кабінеті навколо екс-президентів України та священнослужителів товпляться журналісти, але про невидимої присутності Блаженеейшего говорить характерний запах ладану і воску.
"Убогі думки убогого автора прошу прийняти"
Перший президент України перебуває на зустріч останнім. До приходу Леоніда Кравчука його "наступники" оглядають особистий кабінет Блаженнішого, облаштований точь-в-точь як у Києво-Печерській Лаврі. Тут зібрані його особисті речі – аж до ручок, якими він писав.
– Стіл, мобільний телефон, диван – це все частина його, те, до чого він торкався кожен день, дивився. Тут є щось незриме і душевне, від нього, – розповідає директор Фонду "Рідне місто моє" Валерія Дмитрієва.
Коли всі троє колишніх глав країни в зборі, Ольга Зарицька проводить для трьох президентів екскурсію по тісному і вузькому приміщення музею. Підводить по черзі до стенду з нагородами та орденами, присвоєними митрополиту Володимиру, серед яких – звання героя України, орден Ярослава Мудрого і орден Свободи.
– Це – збірка віршів митрополита Володимира. Він писав дуже гарні вірші, – розповідає Ольга, показуючи на книгу в зеленій обкладинці, розкриту на форзаці, з пожовклими від часу сторінками. На форзаці – напис, зроблений рукою самого автора: "Убогі думки убогого автора прошу прийняти". Серйозні обличчя президентів чіпає посмішка – самоіронія митрополита Володимира справляє на них враження.
Перший збірник віршів був виданий самиздавом – митрополит сам надрукував його на друкарській машинці, а екземпляри дарував своїм знайомим з дарчими написами, часто іронічними. Після смерті митрополита було видано нове видання його віршів – теж в зеленій обкладинці, як і задумував автор. Ольга Зарицька каже, митрополита надихала творчість Тараса Шевченка. Його портрет висить у музеї поруч з портретом самого Блаженнішого.
Не радою, а особистим прикладом
– Дуже шкода, що з нами немає зараз такого великого українця, до якого все б ставилися не тільки з повагою, але і з любов'ю, – говорить Леонід Кучма. За його словами, зараз, в цей нелегкий час, Україні необхідна така особистість, яка могла б об'єднати країну. Колишній президент зазначає, що часто звертався до митрополита Володимира за порадою:
– Він говорив мені: "Бог велів терпіти, значить, терпи. Все буде так, як Небесна канцелярія розписала. Обов'язково з часом оцінку твоєї діяльності дадуть. Так що не переживай".
– Митрополит дав початок новій сторінці в Української православної церкви, – згадує інший екс-глава держави Леонід Кравчук. – Я пам'ятаю перші дні нашої незалежності. В цей час зібрався собор. Саме завдяки йому (митрополиту Володимиру, – ред.) там не відбулося розколу і конфлікту. За словами Кравчука, рад Блаженніший йому не давав. Але дав дещо краще- особистий приклад.
– Багато дають сьогодні поради, тільки їх ніхто не чує або не може здійснити. А от особистий приклад – честі, гідності та великої сили духу у захисті віри, землі і церкви... Це велика людина, шкода, що його немає з нами, – підсумовує мова Леонід Кравчук.
– Є три речі, про які я б хотів згадати, говорячи про Блаженнішого Володимира, – розповідає Віктор Ющенко. – Мені здається, на його предстоятельство випали найважчі роки міжцерковних відносин. І я думаю, що колосальний внесок зробив цей чоловік, щоб ми прийшли до тієї гармонії міжцерковних відносин, яку ми маємо сьогодні.
Ющенко зізнається, що часто відвідував митрополита Володимира після робочого дня.
– У нас були довгі розмови, скромні застілля, звичайно були... І тоді я впізнав у ньому великого українця. Після чергового разу, коли я послухав його вірші і деякі його пісні, я сказав: "Знаєте, якщо б ви були комуністом і працював апарат КДБ, вам би гриметь 25 років на Соловках за такі слова"... Царство йому небесне.
– Митрополит Володимир був вашим другом? – запитую у Ющенка.
– Так, у нас були дуже близькі стосунки. Я прожила з ним багато знакових для нашої країни моментів і бачив його велику мудрість і толерантність, – відказує Ющенко.
Нарешті колишні президенти України разом із запрошеними священнослужителями видаляються в окремий кабінет. Коли за ними закриваються двері, деякий час у музеї панує спокійна тиша. А потім чується раскатистое оксамитове спів – за закритими дверима співають українські народні пісні.
Решта новин