Для українських чиновників написали методичку з написання різного роду правил та регуляцій. Особливо це стосується представників місцевого рівня законодавчої і виконавчої влади, які, за спостереженнями Антимонопольного комітету, найчастіше грішать обмеженням здорової конкуренції шляхом встановлення різного роду бар'єрів для бізнесу.
Мабуть, втомившись від нескінченних скарг на свавілля влади різного рівня, в АМКУ розробили Методичні рекомендації з оцінки впливу нормативно-правових актів на конкуренцію (затверджено наказом голови АМКУ №117 від 14.11.2017 року).
Для цього були використані підходи Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) щодо оцінки впливу на конкуренцію та залучені експерти проекту USAID «Розвиток комерційного права в Україні» та благодійної організації «Центр комерційного права».
Як сподіваються в АМКУ, це зменшить кількість порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади.
Чотири критерії
Ці рекомендації буде використовувати і сам АМКУ при дослідженні ринків, в тому числі на предмет антиконкурентних дій органів влади. Крім того, ця методичка є рекомендацією для місцевої влади при розробці їх нормативних актів і служить свого роду запобіжником від прийняття рішень, які можуть спотворити ринкову конкуренцію або надати окремим суб'єктам неправомірні преференції.
Сама оцінка впливу нормативно-правових актів грунтується на перевірці наявності таких факторів як:
Створення перешкод для започаткування або розширення бізнесу або для входження на ринок нових гравців. Цікаво, що до антиконкурентних дій відноситься і підтримка життєдіяльності неефективних підприємств.
Обмеження свободи підприємців формувати власну ринкову стратегію, визначати ціни, обсяги і способи виробництва, канали реалізації продукції, обсяги реклами тощо.
Встановлення таких економічних умов, які знижують зацікавленість підприємців в активній боротьбі за частку ринку або клієнтів і тим самим сприяти антиконкурентному погодженням поведінки суб'єктів господарювання.
Збільшення витрат споживачів, охочих змінити постачальників товарів або послуг, або обмеження необхідної споживачам інформації щодо товарів, послуг або діяльності інших постачальників.
У відповідності з цими факторами документ визначає чотири категорії впливу: А, Б, В, Г.
Типові випадки
Щоб спростити завдання чиновникам за оцінкою впливу на конкуренцію конкретних розпоряджень їм пропонується відповісти на ряд питань в прикладеній таблиці по кожній категорії ризиків. Якщо всі відповіді на запитання виявляться негативними, то проект нормативного акта не буде мати істотного впливу на конкуренцію.
В іншому випадку кожен позитивний відповідь з контрольного переліку посилює ризики впливу на конкуренцію. Що доведеться враховувати при узгодженні з АМКУ.
Найчастіше в Україні намагаються обмежити конкуренцію шляхом звуження кола учасників на тому чи іншому ринку. Наприклад, шляхом надання виключних прав на поставку або розподіл товарів/послуг. Це буває виправдано для суб'єктів природних монополій або залучення приватних інвестицій в інфраструктурні проекти або наукові розробки.
В інших випадках ці призводить до виникнення штучної монополії. Як, наприклад, у сфері сільгоспвиробництва, коли закупівлі сировини або готової продукції, що виробляє підприємство, яке диктує умови безлічі дрібних виробників.
Буває, що глави областей встановлювали вимоги до асортименту товарів в магазинах, вказуючи, наприклад, що не менше 80% такої продукції має бути місцевого виробництва.
Часто надання виключних прав одного суб'єкта відбувається під час процедури держзакупівель або укладання концесійних договорів.
Інший приклад — надання виключного права на пересилання листів вагою до 50 грамів та поштових листівок одному уповноваженому оператору, як пропонується в проекті змін до закону про поштового зв'язку. Крім того, таким оператором може стати тільки компанія, чиї власники мають бездоганну ділову репутацію. Відсутність конкретних критеріїв визначення такої репутації створює можливості для обмеження виходу на ринок конкретних компаній.
Якщо в силу різних причин потрібен тільки один постачальник, то в АМКУ рекомендують вибирати його на конкурсі і обмежувати строк дії такої монополії.
Якщо ж держава запроваджує режим ліцензування, щоб забезпечити якість товарів або послуг там, де споживач сам не може це визначити, потрібно, щоб вимоги до ліцензіатів не були надмірними і виписаними під конкретного учасника.
Наприклад, АМКУ зажадав від уряду переглянути визначення «Ощадбанку» як єдиної уповноваженої виплачувати пенсії та допомоги для переселенців.
Буває, що намагаються обмежити саму здатність підприємств конкурувати. Наприклад, як у випадку з вимогами до коньяків українського виробництва, де з 2017 року, з ініціативи Мінагропроду місцеві спирти повинні складати не менше 15%, щоб до 2026 року довести їхню частку до 85%. Що, на думку АМКУ, не дозволить виробляти коньяки тим, у кого немає своїх виноградників. А між тим споживач міг би сам розібратися в різниці якості таких напоїв і зробити свідомий вибір.
Решта новин