На перший погляд важко зрозуміти логіку цих слів. Який зв’язок давнє язичеське свято зі святкування Дня Перемоги над нацизмом? Хелловін – свято, яке походить від старовинного кельтського. Святкується в ніч на 1 листопада.
Після прийняття християнства його святкували як “надвечір’я Дня всіх святих”. Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Не будучи державним святом, за популярністю Хелловін поступається лише Різдву. На думку багатьох дослідників, Хелловін є християнізованим святом, що походить від кельтських святкувань жнив та днів мертвих тобто має поганські корені, зокрема від шотландського Савину.
День Перемоги у травні 1945 року пов’язаний з перемогою над нацистською Німеччиною. У всьому світі це день пам’яті за десятками мільйонів людей, які загинули або на фронті, або у нацистський концтаборах, які ще називалися фабриками смерті.
Тому в більшості країн світу 8 травня є днем прощення і примирення, який не потребує пишних парадів і феєрверків. Цього року до світової традиції святкування 8 травня приєдналася і Україна. Зовсім інша ситуація склалася в Росії, де наголос було зроблено на святкуванні 9 травня 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, хоча у світі вона відома як Друга світова війна. Напередодні святкувань Росією прокотилася патріотична масова істерія, яка охопила майже все суспільство, а подекуди набула ідіотських форм. Як відомо, головним символом цьогорічних святкувань у Росії стала так звана георгіївська стрічка чорно-помаранчевих кольорів.
При цьому російське керівництво мало хвилювало питання, що саме ці кольори використовувала Російська визвольна армія (РОА) генерала Власова, яка воювала у складі Вермахту. У Росії георгіївська стрічка була всюди – на бігбордах, на банках з пивом і навіть на трусах. В таких моментах особливо видно зв’язок між Днем перемоги і Хелловіном. День пам’яті за полеглими у Росії перетворили на комерційне свято, яке приносить мільярдні прибутки.
Людмила Рябова, історик з Петербурга говорить: “Нинішня пропагандистська політика розрахована на більшість населення. У радянському суспільстві, як казав професор Фірсов, була “комуністична релігія” – якась узда, яка стримувала людей. Після перебудови не з’явилося таких високих моральних понять. Тому сьогодні в маси кидають не інтелектуальне виставку про війну, а кілометрові георгіївські стрічки.” Хоча радянська влада переслідувала церкву, сьогодні російська православна церква йде рука об руку з офіційною пропагандою. Священники не лише освячують георгіївські стрічки, а прикрашають ними храми і навіть пасхальні яйця.
Крім цього, георгіївська стрічка стала імперським символом. Про це говорить історикАндрій Зубов: “З якогось моменту, приблизно рік тому, її пов’язали з ідеєю відродження імперії – імперії Романових, імперії Сталіна. Вона стала символом сили, яка бажає возз’єднання країни, яка розпалася, будь-якими методами. І георгіївська стрічка змінила своє значення.” У сучасній Росії святими відтепер є не лише георгіївські стрічки, а й кривавий тиран ХХ століття Сталін. У російських містах відновлюють пам’ятники Йосипу Віссаріоновичу, які були знесені ще після ХХ з’їзду КПРС у 1956 році. Нещодавно такий пам’ятник встановили у російському місті Липецьк.
Андрій Зубов стверджує: “Росія дійсно себе почуває продовжувачем Радянського Союзу. І не тільки відчуває, це оформлено і юридично: загальносоюзна закордонна власність перейшла до Російської Федерації, у всіх рекомендаціях міністерства закордонних справ Росія оголошується саме продовжувачем СРСР. І Росія вважає себе головним представником перемоги 1945 року серед пострадянських держав.” Напередодні свята у російських містах з’явилися численні бігборди, які мали б сприяти підняттю патріотичного духу росіян. Проте на них чомусь були зображені не браві радянські солдати, а нацисти. Такий плакат повісили в одну з міст на Уралі. На ньому зображено солдатів вермахту на марші, а все це обрамляла георгіївська стрічка. Однак у цьому випадку інцидент був швидко вичерпаний. Після з’ясування всіх обставин плакат зняли, однак скільки таких плакатів висіло і сьогодні висить в різних містах Росії.
“Все, що зараз відбувається, – це спрощення думки, складу. Так не можна. Може, це виродження тієї еліти, яка нагорі? Ми повинні шанувати ветеранів, повинні відзначати День Перемоги. Але звідки ця безпардонність і в кінематографі, коли з’являється реклама відразу після страшних військових кадрів?
Виникає відчуття, що все йде на продаж, і стає сумно,” – говорить Людмила Рябова. На жаль, ця складова свята дуже сильно проявилася вже після офіційних святкувань, коли портрети “загиблих дідів” учасники відправили на смітник. До того ж, навіть гасло цьогорічного Дня Перемоги “Спасибо деду за победу” у Росії залишає багато запитання.
Для більшості учасників параду більш првильно було б подякувати не діду, а вже прадіду. Наймолодшому веретанові нині щонайменше 90 років, більшість з них уже покинули цей світ. Але це мало цікавить офіційну пропаганду, метою якої було створити шоу на смертях та крові інших людей.
Сьогодні в Росії твориться нова міфологія, яка сумішшю імперської і радянської історії. Центральною подією в ній вирішили зробити міф про Велику Вітчизняну війну. Але кремлівська пропаганда головну вагу приділяє не так змістові міфа, як його формі, нівелюючи важливе значення великої перемоги над тоталітарним режимом.
Перемозі, яка кувалася руками не лише росіян, а й українців, білорусів, британців, американців та багатьох інших народів.
Решта новин