Україна, Франція та Німеччина (компанії Pan-Européenne і «Артхаус Трафік») знімуть художній фільм «Наші груди – наша зброя: Історія руху Femen». Режисер проекту – Дар’я Жук, сценарій – Наталя Блок, а учасниці руху Femen консультуватимуть знімальну групу.
До речі, Наталя Блок не тільки сценаристка, але й активістка руху. У своїх творах вона зачіпає проблеми гендерної нерівності та розповідає про український фемінізм. Зйомки фільму стартують у 2020 році.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ?
Рух Femen зародився в Україні в 2008 році. У його рядах були молоді дівчата, в основному студентки київських вищих навчальних закладів. А заснували й очолювали рух Анна Гуцол, Олександра Шевченко, Інна Шевченко та Оксана Шачко.
Вони влаштовували акції на підтримку прав жінок. Виступали проти проституції та навіть лобіювали прийняття закону, який би карав не проституйовану людину, а того, хто купує секс-послуги. Відзначимо, що того ж сьогодні домагаються і українські феміністки на чолі з Марією Дмитрієвою. Також акції Femen були присвячені свободі слова і боротьбі з сексуальними домаганнями.
Лідери руху і головні його учасниці, які якраз і влаштовували топлес-акції, швидко стали найбільш впізнаваними медіаобличчями в країні. За кордоном Україну також почали пізнавати через акції Femen. І в 2012 році в Парижі з’явилася своя жіноча організація.
НАВІЩО ВЗАГАЛІ БУЛО РОЗДЯГАТИСЯ?
За словами Ганни Гуцол, завданням Femen було привернення уваги людей до важливих суспільних проблем: порушення прав жінок, нерівності. «Круглими столами» цього було складно домогтися, зате досить швидкий ефект був у топлес-акцій – їх у підсумку і почали використовувати, щоб говорити на хвилюючі теми.
Утім, люди не завжди бачили за епатажем і наготою ті найважливіші суспільні проблеми. Увесь час існування Femen як організованого руху (сьогодні акції відбуваються стихійно) на них сипалися звинувачення в політичній продажності і приналежності різним олігархам. Дівчата не приховували, що у них були фінансові покровителі, проте їх «зацікавленість» у певних акціях вони завжди заперечували.
До речі, топлес протестували далеко не всі секстремістки – лише кілька десятків учасниць руху, а велика частина активісток Femen (а це близько 300 дівчат) була «одягненою» і, можливо, тому малопомітною.
ЩО ЗМІНИВ МАЙДАН?
Кістяк Femen – Анна Гуцол, Олександра Шевченко, Оксана Шачко та Інна Шевченко –покинули Україну в 2013 році до подій на Майдані. За словами активісток, на батьківщині для них стало небезпечно, і ця небезпека виходила від діючої влади і підконтрольних їй правоохоронців (дівчат заарештовували, застосовуючи під час затримань грубу силу, за ними стежили, їм погрожували). Тоді ж з’явилися чутки про розпад руху.
Після 2014 року в Україну повернулася лише Анна Гуцол. Решта так і залишилися «в еміграції». З колишньою силою рух на батьківщині вже не відродився. Акції іноді проводяться, але вже не мають такого резонансу і в основному ілюструють політичний порядок. Зате Франція стала «другою колискою» секстремісток.
За словами Інни Шевченко, Femen в Україні свою роль зіграли – показали, що побиття, переслідування і змушення покинути країну за свою позицію може чекати кожного.
ЩО ТЕПЕР?
У 2016 році Анна Гуцол в інтерв’ю журналістам розповідала про свої плани на створення жіночої політсили і потрапляння в парламент. Правда, поки в рядах кандидатів ні її, ні її послідовниць немає.
У 2017 році одну з активісток Femen затримали в пункті пропуску «Краковець» на кордоні з Польщею. Вона тримала в руках портрети Михайла Саакашвілі і Петра Порошенка, а напис на її оголених грудях свідчив: «Дурні без кордонів». Це була одна з небагатьох акцій, які в ці роки проводить Femen в Україні.
21 червня 2018 року тіло однієї із засновниць Femen Оксани Шачко було виявлено в її квартирі в Парижі. Друзі знайшли 31-річну художницю повішеною.
2018 роком датуються останні повідомлення про акції Femen на сторінці FemenUkraine в Фейсбуці. Майже всі вони проводилися в європейських країнах і мали політичний підтекст. А ось міжнародна група Femen активно діє і продовжує висвітлювати акції руху в різних країнах, зокрема у Франції, де в останні роки Femen особливо активні. Також постійно оновлюються групи організації в Іспанії та Німеччини. Останні і найбільш масові акції пов’язані з протестом проти фемініциду (вбивства жінок), обмеження прав жінок на аборт і за введення в школи сексуальної освіти.
Якщо для України голі груди і квіти в волоссі – це вже минуле феміністичного руху, для Європи це стало теперішнім. Експерти кажуть, що це новий етап на шляху досягнення рівноправності. Всього, що європейки могли добитися, перебуваючи на керівних посадах, вони вже досягли і вперлися в «скляну стелю». Щоб рухатися далі, їм потрібна «кувалда», і нею стала топлес-акція з зухвалим слоганом.
У нашій країні боротьба за права жінок перейшла з розряду перформансів в політичну площину – прийшов час діяти за допомогою партійних списків і тих самих круглих столів, голосів яких у 2010 роках ніхто не чув.
Решта новин