"Він думав, що це буде чотири роки (термін його понтифікату - Ред.) через його вік...".
Коли колишній архієпископ Буенос-Айреса Хорхе Маріо Бергольйо покинув столицю Аргентини, щоб взяти участь у конклаві у Ватикані для обрання наступника папи Бенедикта XVI, він не знав, що бачив рідне місто востаннє. Йому тоді було 76 років, і він був на рік старшим, ніж єпископи та кардинали, які зазвичай подають Папі Римському прохання про свою відставку. Тож, на думку аналітиків, він не вважався реальним кандидатом на вакансію.
"Коли він покидав Буенос-Айрес, він виглядав дещо сумним, він готувався усамітнитися в кімнаті в Домі священників у районі Буенос-Айреса, Флорес", - розповів аргентинській газеті Clarín Гільєрмо Марко, священник з архієпархії Буенос-Айреса.
Але, на свій подив - і на подив усього світу - Бергольйо незабаром приступив до папства, яке триватиме 12 років.
"Він думав, що це буде чотири роки (термін його понтифікату - Ред.) через його вік", - сказав Вера, лідер La Alameda, аргентинської організації із боротьбі з торгівлею людьми та рабством.
Він подружився з Бергольйо, коли той був архієпископом.
Під час папства Франциска вони обмінялися сотнями листів, де, як він каже, понтифік завжди виявляв інтерес до того, що відбувається в його рідній країні.
"Іноді він коментував футбол, іноді танго, іноді культурні події", - каже Вера. Він стверджує, що Папа "ретельно стежив" за аргентинськими новинами.
"Франциск зберіг зв'язок з Аргентиною. Протягом цих 12 років у його розкладі завжди була велика кількість аргентинців", - додає він.
Попри це, за 12 років він жодного разу не відвідав свою батьківщину.
Понтифік відвідав чотири з п'яти країн, що межують з Аргентиною. Бразилія була його першою закордонною поїздкою через три місяці після вступу на посаду в 2013 році, потім були Болівія та Парагвай у 2015 році та Чилі у 2018 році.
Він також подорожував до інших країн Латинської Америки, включаючи Кубу, Еквадор, Мексику та Перу.
Чому ж тоді він не поїхав у свою країну?
Відповідь вказує на складні стосунки Папи Франциска з батьківщиною.
Його там багато хто любив, і багато хто зараз оплакує, але інші пам'ятають його як суперечливу фігуру.
Погіршення іміджу
Гордість, яку відчували більшість аргентинців після оголошення про те, що аргентинець стане першим латиноамериканським Папою Римським, з роками змінилася на розчарування.
Опитування Pew Research Center показує, що частка людей, які позитивно ставляться до понтифіка, впала з 91% у 2013 році до 64% у 2024-му. Негативні думки різко зросли з 3% до 30%.
З шести опитаних країн Латинської Америки найбільше падіння сприятливого ставлення було саме в Аргентині.
Консерватори звинуватили понтифіка в підриві історичних традицій, які вони вважали священними, тоді як реформатори сподівалися на глибші зміни.
Кожного разу, коли його питали про можливу поїздку в Аргентину, Франциск давав розпливчасті відповіді.
"Я хотів би поїхати. Це мої люди, але це ще не планується. Спочатку потрібно розібратися з кількома речами", - сказав він востаннє, коли його публічно запитали у вересні 2024 року, коли він повертався з туру Азійсько-Тихоокеанським регіоном.
Аргентинцям було важко зрозуміти це вагання.
"Перше, що робить будь-який спортсмен після здобуття нагороди світового класу - це повертається до своєї країни, щоб поділитися нею зі своїми земляками. Бергольйо за 13 років не зміг повернутися до своєї країни жодного разу. Цим все сказано", - написав один дописувач, Алан Брандо, у соцмережі Х.
Відсутність понтифіка відчувалася ще гостріше в останні роки, коли Аргентина переживала глибоку економічну кризу з річною інфляцією майже 300% і різке зростання бідності.
Серед прірви та розколу
За словами Вери, справжньою причиною було те, що Франциск хотів уникнути використання своєї присутності в політичних цілях.
"Він завжди казав, що поїде до Аргентини тоді, коли відчує, що він є знаряддям досягнення національної єдності, допомоги в подоланні розколу, спроби об'єднати аргентинців", - зазначив Вера.
"Розкол" стосується величезної прірви, що триває в аргентинській політиці та суспільстві десятиліттями. Вона пролягає між прихильниками та противниками перонізму - популістського політичного руху, який заснував покійний президент Хуан Перон у 1940-х роках.
У країні поширена думка, що Франциск був пероністом. Він заперечував це у книзі, опублікованій у 2023 році на десяту річницю свого перебування на посаді Папи.
"Я ніколи не був пов'язаний з пероністською партією, я не був пероністським бойовиком або симпатиком", - написав він.
Проте додав: "Якби у нас була пероністська концепція політики, що б у цьому було поганого?"
Цей коментар не переконав правоцентристських аргентинців, включаючи прихильників двох останніх президентів країни, які не були пероністами, Маурісіо Макрі та Хав'єра Мілея.
Перед вступом на посаду нинішній президент, крайній правий Мілей, навіть називав Папу Франциска "втіленням зла на Землі", хоча він пом'якшив свій тон після приходу до влади.
Деякі аргентинці охрестили понтифіка "Франциском К" у соцмережах, звинувачуючи його в надто великій близькості до колишньої президентки Крістіни Фернандес де Кіршнер, прихильниці лівої форми перонізму, яка була на посаді з 2007 по 2015 рік.
Але, за словами Вери, Папа зустрічався з людьми "з усього політичного та соціального спектра Аргентини", включаючи Макрі та Мілея.
"Громадянин світу"
Вера каже: "Замість звинувачувати Франциска, ми, аргентинці, повинні запитати себе, чому ми не заслужили на візит Папи".
Друг покійного понтифіка також зазначає, що, попри певну критику Бергольйо в ЗМІ та великих містах, його любили в інших частинах країни.
Вера вважає, що Франциск все ще сподівався відвідати свою країну: "Він не сказав мені, але я думаю, що він бронював останню частину своєї кар'єри для Аргентини, ніби ця країна мала стати кінцевою станцією його довгої подорожі".
Попри те, що він зберіг свій зв'язок з Аргентиною, каже Вера, Папа Франциск більше не відчував, що належить тільки одній країні.
"Аргентинці вірять, що він був аргентинцем, але насправді він був громадянином світу", – додає він.
Вероніка Смінк, BBC News Mundo, Аргентина
Всі новини