«Як людина вирішує, що їй їсти і як багато? Схоже, що відчуття ситості є продуктом роботи відразу декількох ланцюжків нейронів, керуючих споживанням різних типів нутрієнтів. Наше відкриття і це дослідження змусили мене зовсім по-іншому поглянути на те, як працює метаболізм», – заявив Меттью Гиллум (Matthew Gillum) з університету Копенгагена (Данія).
Гормон FGF21 відомий біологам давно. Раніше вчені вважали, що це речовина виділяється печінкою під час обіду і допомагає тілу плавно змінювати рівень інсуліну, готуючи організм до припливу глюкози та інших речовин. Два роки тому Гиллум і його колеги, а також ще одна група вчених паралельно виявили, що відключення гена, пов'язаного з виробництвом FGF21, призводило до вкрай цікавим наслідків в організмі мишей і мавп.
Тварини, за словами Гиллума, перетворювалися на справжніх ласунів і їли солодку їжу фактично безперервно, навіть якщо давно були ситі. Введення гормону в тіло цих мишей приводив до зворотних наслідків – солодке переставала цікавити їх в принципі.
У своїй новій роботі датські біологи вирішили перевірити, чи грає FGF21 аналогічну роль в організмі людини, чий раціон, на відміну від мишей, солодощі потрапляють регулярно, або ж подібна «здатність» – унікальна риса тварин. Для цього вчені проаналізували дані по дієті майже 6,5 тисячі добровольців, які брали участь у проекті Inter99, і зібрали проби ДНК для порівняння структури FGF21.
Як виявилося, FGF21 дійсно управляє тягою до солодкого і серед людей. Дослідникам вдалося виділити один варіант гена, rs838133, наявність двох копій якого в ДНК помітно підвищувало ймовірність того, що чоловік був ласунам.
Свої висновки вчені перевірили в ході незвичайного експерименту. Вони запросили кілька «звичайних» людей і ласунів пройти простий тест на «силу волі» – з'їсти кілька столових ложок цукру, а потім поголодувати протягом 12 годин. Під час цієї «голодування» вчені періодично брали проби крові і слини у добровольців, спостерігаючи за змінами в рівні FGF21.
Як відзначають вчені, реакція на поїдання цукру і у тих і у інших людей була однаковою – рівень FGF21 в їх крові різко зріс, реагуючи на приплив калорій. Але, з іншого боку, концентрація FGF21 в крові людей, які не любили солодощі, була помітно вище до кінця експерименту, ніж у ласунів. Подібні відмінності можна пояснити, чому останні з'їдають більше цукру вже в ситому стані, ніж люди, яким солодке не подобається.
Що цікаво, наявність цієї мутації в FGF21 було пов'язане з двома іншими вадами – тягою до алкоголю і тютюну. Як вважають дослідники, це пояснюється тим, що FGF21 і пов'язані з ним гормони безпосередньо діють на центр задоволення в мозку людини і змінюють його роботу. Як саме функціонує ця зв'язок, Гиллум і його колеги планують з'ясувати в ході подальших, більш масштабних дослідів з добровольцями.
Решта новин