Висока плата дозволяє створити студентам хороші умови для навчання і проживання, а також забезпечити викладачів гідними зарплатами і можливістю професійно розвиватися. У той же час ринок освітніх послуг повинен дотримуватися балансу між вартістю навчання і фінансовими можливостями учнів.
Для цього є різні механізми. В Україні, наприклад, дорожнечу контракту компенсує наявність повністю безкоштовних (бюджетних) місць. А в США і Канаді платити доводиться всім, ну або майже всім, пише etcetera.
В УКРАЇНІ найдорожче навчатися в Університеті ім. Шевченка на спеціальності «Медицина» з англійською мовою викладання. Рік вартує 71,5 тис. гривень. Юрфак Києво-Могилянської академії обійдеться в 50 тис. гривень на рік, а «Міжнародні відносини» в Київському міжнародному університеті – 46,4 тис. гривень.
Якщо потрапити на бюджет не вдається, сім’ям доводиться робити нелегкий вибір: або ВНЗ простіше, або – паски тугіше. Справа в тому, що з оплатою контракту студенту в Україні ніхто не допомагає. Цільові кредити і гранти від компаній на навчання в нашій країні не практикуються.
Але є країни, де справа йде інакше. Наприклад, поняття «бюджет» у вищій освіті взагалі відсутнє, а вартість навчання може зрівнятися з ціною на хорошу нерухомість. Як в цьому випадку сім’ям вдається забезпечити своїм дітям отримання професії?
В КАНАДІ середня вартість навчання в університеті становить 200 тис. гривень на рік, але в престижних закладах цінник може сягати мільйона і навіть більше (наприклад, в Університеті Торонто). Найдорожчі спеціальності: право, медицина та програми МВА (master of business administration – майстер бізнес-адміністрування). Це не кожній родині по кишені. Але у канадців є кілька варіантів отримати заповітний диплом і не розоритися.
По-перше, стипендії. Це не зовсім те, до чого ми звикли в Україні. Канадська стипендія – це одноразова виплата, яка частково покриває витрати на навчання і проживання обдарованим студентам. Для цього ще в школі потрібно подавати документи в різні фонди, всіляко презентуючи свій творчий хист у спорті, математиці, фізиці та інших напрямках.
По-друге, спеціальні банківські накопичувальні програми. Це вже турбота батьків, які роками, поки дитина росте, відкладають на її освіту. Держава зі свого боку доплачує на такі рахунки 25% до вже накопиченої сумі.
По-третє, банківські позики. Ними покривають або всі навчальні витрати, або частину курсів, в залежності від фінансових можливостей сім’ї та вартості навчання. Такі позики даються на 6,5 року під 6-9% річних, причому виплати починаються тільки через півроку після закінчення навчання – цей час дається випускникові на пошук роботи.
У США навчання ще дорожче, ніж в Канаді. За рік бакалаврату студентам доводиться віддавати від 400 тис. гривень, а вартість магістрської програми може перевищувати 2 млн доларів. Однак роботодавці все частіше висувають претендентів вимогу мати вищу освіту, тому у молодих людей все менше можливостей зробити в США кар’єру без університетського диплома. Це змушує випускників шукати можливості потрапити на навчання і довчитися до кінця.
На допомогу обдарованим дітям тут, як і в Канаді, діють стипендіальні програми. Інші або збирають на навчання протягом декількох років, або беруть кредит (у 2018 році тих, хто навчався в борг, було 40% від усіх учнів).Американські кредити на навчання колись були загальним зразком для наслідування і надією на бурхливий розвиток економіки. Цю практику, наприклад, перейняла Південна Корея. Однак для США кредитування студентів обернулося негативними наслідками. Сьогодні близько 44 млн колишніх і нинішніх студентів заборгували банкам (тобто державі, яка кредитувала їх через банки) 1,5 трлн доларів. Це 7% від усіх боргів американців перед банками. Більше – тільки по іпотечних кредитах.
За словами економістів, вже на другий рік виплати боргів випускники починають відчувати фінансові труднощі. 10% боржників вже не виплачують свої студентські кредити, а до 2023 року таких, за прогнозами експертів, буде вже 40%. І крім фінансової сторони, ці кредити стають ще й психологічним тягарем для молодих американців. Виплачувати їх належить 15-20 років, а це значить, що весь цей час доведеться жити в страху втратити роботу або захворіти, не дозволяти собі дорогих покупок, не думати про іпотеку на житло та інших значних витратах.
Є побоювання, що вже в найближчі роки студентська кредитна бульбашка лусне і в США повториться криза 2008 року.
ВИХІД. Освітні експерти в своїх оцінках систем фінансування вищої освіти розходяться в думках. Одні захищають платну основу, так як вона дає можливість університетам бути автономними і швидше реагувати на зміни в суспільстві і на ринку праці. Інші вважають, що держава має бути зацікавлена в якісній безкоштовній (тобто сплаченої з держбюджету) освіті, так як це інвестиція в національну економіку і людський капітал. Золотою серединою в цій суперечці могла б стати взаємно доповнююча система, при якій за навчання платять тільки іноземні студенти, а для «своїх» – як мінімум бакалаврат доступний безкоштовно. Так, наприклад, це працює в Польщі.
Решта новин