Тоді Віктор Янукович остаточно втратить шанси на переобрання. Існують лише дві можливості: економія за рахунок зниження ціни на російський газ або сподівання на західні кредити. Москва готова поступитися, але за умови повноцінного приєднання України до Митного Союзу, Брюсель вимагає звільнення Тимошенко. Янукович опинився поміж молотом і наковальнею.
Січень може стати ключовим місяцем, що визначить найближче майбутнє України. Днями Україну відвідав шеф російської дипломатії, переконуючи до інтеграції та сватаючи в Митний Союз Росії, Білорусії та Кахзахстану, а МВФ й досі не визначився, розмірковуючи над долею кредитів для Києва. Віктор Янукович гарячково шукає швидких кредитів, лавіруючи поміж Москвою та Брюселем. Шукає такої формули приєднання до деяких положень Митного Союзу, які б не суперечили парафованій і очікуваній до підписання Угоди про Асоціацію Україна - ЄС. Янукович прагне одночасної економічної користі як від ЄС ( Асоціація), так і від Росії ( входження до Митного Союзу за формулою «3+1») без жодних політичних зобов’язань.
Криза біля дверей
Україна не зможе розпочати економічне відродження без реформ ( які були відкладені на час парламентських виборів) і в цьому році або погодиться на політичні вимоги потенційних кредиторів (Росії чи Заходу), або пірне у вир кризи. У 2013 рік країна увійшла з різким падінням виробництва промислової продукції, найнижчими за останні п’ять років золотовалютними резервами, вбивчим 40% дефіцитом торгового балансу і першим за 12 –ть років падінням бюджетних доходів ( при зростанні його дефіциту на 1/3). За підрахунками Світового банку у Європі Україна посідає друге місце після Молдавії , коли йдеться про нанижчий рівень ВВП на душу населення. Зростання ВВП за 2012 рік ставновитиме лише 0,7 % при запланованому раніше 2,3%.
До кінця поточного року гривня може здешевшати майже на 50%. Хоча це краще аніж у фатальному 2009 році. Закордонні інвестиції за перші три квартали 2012 – го року зменшилися на 9% у порівняні з 2011 роком. До цього призвела і міжнародна ізоляція України. Майже рік Янукович фактично є персоною нон-грата в США та ЄС. Серед 10 закордонних візитів у 2012 році лише один відбувся в «західній» країні – на Кіпрі. Для порівняння: у 2010 - 2011 роках аж 24 з 25 міжнародних виїздів були на Захід. Українська економіка опинилась на порозі рецесії, а кредитоспроможність Києва за кордоном стала максимально обмеженою. Жовтневі парламентські вибори показали падіння підтримки партії та команди Януковича. У 2012 році російський газ обійшовся Україні аж в 12 мільярді американських доларів. Зниження ціни за цей газ дозволило б збалансувати державний бюджет, відкласти на пізніше непопулярні реформи та профінансувати соціальні програми, бо вже незабаром президентські вибори 2015 - го року.
Нервовий початок року
Вже у перші дні 2013 року Москва нагадала Україні чого від неї очікує. Високопосадовець російського МЗС Олександр Горбань виключив зниження цін на газ для сусіда без членства України в Митному Союзі. « Україна хоче одночасно втримувати два вектори: і вступити до ЄС, де й так багато тих, хто цього не хоче, і брати участь в Митному Союзі, але лише в тих сферах , які для неї були б вигідними. Але так не буває. Не можна бути трішки вагітною» - резюмував Горбань.
Київ відреагував досить різко. Прес - секретар українського МЗС Олег Волошин оцінив висловлювання Горбаня як вкрай недипломатичні, образливі для України та істеричні. Новий спікер Верховної Ради України Володимир Рибак в телеінтерв’ю підкреслив, що Україна не прагне вступати до Митного Союзу, хоча це питання вивчається експертами. Рибак також повідомив, що усі парламентські фракції готують спільну заяву, в якій задекларують підтримку прагнення України до інтеграції в ЄС.
Згодом в інтерв’ю для преси і Янукович висловив переконання, що у 2013 році Україна підпише Угоду про Асоціацію з Євсросоюзом. Хоча все це, вочевидь, швидше гра слів та жестів, бо з Києва надходять два взаємовиключні повідомлення: з одного боку проєвропейські, а з іншого – такі, що уможливлюють входження до євроазійських структур. У згаданому інтерв’ю Янукович також сказав, що «Україна шукає можливості взаємнокорисної співпраці з Митним Сюзом , бо держави, які його заснували, є величезним ринком збуту українських товарів».
Поміж Брюселем та Москвою
Віддавна виплекана мрія Кремля про розширення Митного Союзу за рахунок України і відбудови таким чином ядра колишнього СРСР, різко реанімувалась після парламентських виборів над Дніпром. 5 грудня під час саміту країн СНД в Ашгабаді Янукович заявив, що «Україна повинна приєднатися до деяких положень Митного Союзу Росії, Білорусії та Казахстану». Це моментально стривожило Брюсель і його реакція не забарилась. З остраху перед крахом процесу інтеграції і повної втрати України Євросоюз нарешті назвав попередню дату підписання Угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі, яку парафовано вже рік тому. У грудні керівники європейських дипломатій оголосили, що хотіли б підписати Угоду з Україною на саміті Східного партнерства в листопаді 2013 року, що відбудеться у Вільнюсі. Але застерегли, що попередньо Київ має виконати необхідні умови зокрема у справі «вибіркового правосуддя». Хоча й досі важко собі уявити, що Янукович піде на поступки у питанні щодо Тимошенко.
Скасований візит
18 грудня Янукович мав зустрітися з Путіним у Кремлі. Прес-служба українського президента повідомляла про необхідність «додаткових консультацій на експертному рівні» щодо інтеграції України до МС. Але найвірогідніше саме Путін в останню хвилину замкнув двері перед Януковичем, коли переконався, що гість буде пропонувати форсувати лише часткове приєднання України до структур Митного Союзу. Тим часом позиція Москви залишається твердою і однозначною: або Україна входить до МС на всі «100%» , або не входить взагалі. Інша версія говорить про інтервенцію Брюселю в останню хвилину.
Пізнього вечора в понеділок ( виліт мав відбутися рано - вранці у вівторок) до Януковича начебто зателефонував Жозе Мануель Баррозо і щось йому пообіцяв ( між іншим саміт Україна – ЄС на 25 лютого). Про ще іншу причину скасування візиту повідомив український журналіст В. Портніков, який пригадав, що в переддень виїзду української делегації до Москви шеф українського монополіста «Нафтогаз України» запропонував впустити на цей ринок приватних посередників. Вони б мали продавати газ промисловим споживачам ( найсмачніший кусень «газового пирога»), а державному «Нафтогазу» мало залишитись обслуговування населення та електростанцій.
У поєднанні з тим фактом, що з Януковичем до Москви, з повноваженнями торгових переговорів із «Газпромом», мав летіти олігарх Дмитро Фірташ ( лідер неформальної «газової групи» в оточенні президента), багато з чого вказує на спробу реалізації плану «РосУкЕнерго -2». Скандальне «РосУкрЕнерго» спільне підприємство (50% Фірташа і 50% «Газпрому») заробляло гігантські кошти на посередництві під час імпорту газу зі Сходу до України. «РУЕ» було ліквідоване в 2009 році під тиском Тимошенко. Зараз може знову дійти до повернення посередників, не лише українських, а також пов’язаних з «Газпромом». Взамін за зниження ціни на газ росіяни можуть вимагати повноцінної участі на українському газовому ринку.
Вже після Януковича?
«Газове лоббі» в Києві не хоче, так як і решта українських олігархів, входження України до Митного Союзу, бо це означатиме втрату можливості заробляння мільярдів на посередництві і спекуляціях під час торгівлі газом з Росії. А що цікавить нині домінуючий клан «Сім’ї» ( оточення і лояльні бізнесмени президента)? Насамперед збереження влади, а також переобрання Януковича у 2015-му році. Та проблема в тому, що обидва ці наміри, на реалізацію яких в оточенні президента шукають кошти – «російські» чи «західні» - остаточно призведуть до майже повної поразки Януковича.
Дешевший російський газ, як плата за входження України до МС, полегшив би бюджетний тягар, допоміг би профінансувати соціальні програми, які дозволили б «купити» електоральну підтримку. Водночас участь в Митному Союзі означала б однозначну бізнес-смерть для більшості місцевих олігархів і викуп «срібла» української економіки потужними російськими інвесторами. На Банковій ( Адміністрація президента) не такі вже й наївні, аби не розуміти, що фактична передача Москві економічного контролю над Україною стане їхнім кінцем. У 2015-му році вже би Кремль визначав переможця українських виборів, і це не обов’язково був би Янукович ( більше того, напевно не він, а хтось інший).
Єдиною альтернативою отриманню фінансових ресурсів через поступки Москві є допомога Міжнародного Валютного Фонду. Та варто зважати на те, що більше року ця співпраця є замороженою, бо Київ, з огляду на парламентські вибори, не здійснював необхідні, але непопулярні реформи. Якби команда Януковича відважилась на ці кроки тепер, то може б і отримала мільярдні доларові кредити на підтримання ліквідності бюджету і для виконання своїх боргових зобов'язань, але тоді витрати на соціальні реформи ляжуть виключно на плечі електорату. До цього потрібно додати політичні очікування Заходу - хоча б припинення переслідувань опозиції і свобода ЗМІ. Вільна Тимошенко, як учасник виборів, вільні мас-медіа плюс суспільне незадоволення викликане реформами на вимогу МВФ – це буквально готовий рецепт політичної кончини Януковича.
За публікацією газети Gazetapolska.pl переклав Володимир Олійник
Решта новин