Існує кілька сценаріїв розвитку геополітичної ситуації в майбутньому і ймовірність реалізації кожного з них вимагають від Києва і його партнерів на міжнародній арені різноманітного поведінки.
Про це повідомляє Foreign Ukraine, посилаючись на статтю старшого наукового співробітника Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Андреаса Умланда, пише UBR.
Продовження існування нинішнього статусу Києва, як «сірої зони».
Відверта слабкість такого сценарію майбутнього України полягає в тому, що він, по суті, мало що змінює в геополітичній ситуації, що склалася після 1991 року, і тільки відтворює події, в результаті яких Європа в 2014 році опинилася перед серйозною кризою у сфері безпеки. Вкрай корисна підтримка України за рахунок фінансової допомоги для розвитку, різних програм співробітництва та обмеженою поставки зброї радикально не змінять теперішній невизначений міжнародний статус України.
Збереження нейтралітету України, в результаті укладення великої угоди між Заходом і Росією.
Існує небезпека того, що така угода без зміни правлячого режиму в Росії чи, принаймні, зміни політичних пріоритетів Кремля - не зможе забезпечити суверенітет України, і вона не буде здатна вирішити на довгостроковій основі нинішні територіальні конфлікти. У разі укладення такої угоди Росія, швидше за все, не поверне Крим. У Будапештському меморандумі 1994 року, Москва також перед обличчям міжнародного співтовариства взяла на себе зобов'язання поважати територіальну цілісність України. Ще одна подібна угода з РФ з приводу України, ймовірно, закінчиться, в підсумку, аналогічним сумним фіналом.
У той час як багато західні і російські спостерігачі вважають за краще досягнення широкої домовленості між Росією і Заходом для вирішення воєнного конфлікту, в Києві вступ у НАТО називають більш оптимальним варіантом. Політичні еліти західноєвропейських та північноамериканських країн-членів НАТО, можливо, і підтримають заявку про вступ України, втім кожна країна має право вето, і тому шанси на одностайне позитивне рішення вважаються малоймовірними, або їх взагалі не існує в найближчій перспективі.
На відміну від НАТО, питання про майбутній вступ України в Євросоюз в політичному аспекті є менш конфронтаційним кроком. Євросоюз не є оборонним об'єднанням і туди не входять Сполучені Штати, тому його розширення – менш ризикована подія, яка буде легше пояснити Росії.
В грудні 2014 року конгрес США вже серйозно обговорював питання про надання Україні статусу партнера поза НАТО, однак в останній момент відмовився схвалити цей крок. У березні 2017 року Верховна Рада України прийняла резолюцію, в якій міститься заклик про надання їй статусу важливого союзника, який не є членом НАТО. У майбутньому не виключено також укладення тристоронньої угоди про партнерство у секторі безпеки між Україною, Сполученими Штатами і Великобританією.
Як Польща, Чехословаччина, Литва, Естонія в період між двома світовими війнами, так і сьогодні Україна, Грузія і Молдова перебувають на невизначеною геополітичної території. Ще в 1997 році Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова (ГУАМ) об'єдналися в рамках форуму для обговорення спільних проблем. Це об'єднання 4 держав має деяку схожість з існуючим в період між двома війнами проектом «Міжмор'я». Головною метою створення цього «Міжмор'я» було підвищення безпеки цих слабких держав, тому не виключено, що аналогічний альянс буде ефективним і зараз.
Решта новин