Її складовими можуть бути прийняття американцями анексії Криму де-факто, скасування економічних санкцій проти РФ, завершення війни на Донбасі та інші поступки обох сторін.
Російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський також не сумнівається, що Путін і Трамп налаштовані домовитися.
На його думку, багато чого буде залежати від того, чи схвалить Сенат кандидатуру номінованого на посаду Держсекретаря США Рекса Тіллерсона. Це і буде свідченням того, чи підтримають республіканці зовнішньополітичний курс Трампа.
Програвши гібридну війну в Україні, переконавшись у провалі своїх наполеонівських планів "російського світу" і "Новоросії", Кремль в останні місяці направляв у США цілий ряд делегацій експертів для обговорення того, що я називаю гібридної капітуляцією. Причому тоді, коли вважалося, що переможе Клінтон, і мало хто вірив у перемогу Трампа. Параметри цієї капітуляції, про яку говорили кремлівські посланці у Вашингтоні, збігаються з параметрами тієї угоди, яку, на думку пана Рахмана, готовий укласти Путін: "Так, ми йдемо з Донбасу. А щодо Прибалтики, як тільки вам в голову таке прийшло?! Все це русофобія, ми і не збиралися ні на кого нападати. А от Крим — наш, це святе!"
Потенційна адміністрація Клінтон була більш чи менш готова на ці умови погодитися, про що свідчить, до речі, стаття від 8 листопада Майкла Макфола, дуже близького до команди Клінтон, де ця угода приймалася як базу для переговорів. Трамп, який весь час повторює внушенную дуже багатьом на Заході російською пропагандою мантру "Путін бореться з ИГИЛ, а ИГИЛ для нас основна небезпека, тому нам треба відкинути всі дрібні розбіжності з Путіним і об'єднатися з ним у спільній боротьбі з спільним ворогом", тим більше піде на подібну угоду.
Насправді Путін не бореться з ИГИЛ, а використовує його як знаряддя боротьби з Заходом. Та "боротьба з ИГИЛ", яку веде Путін і Асад, тільки збільшує кількість ісламських радикалів в Сирії і Іраку. Це, по суті, — геноцид сунітського населення. Маса розчарованих у Заході та Росії молодих сунітів поповнять ряди ісламських радикалів. До цього і призведе спільна боротьба Путіна, Асада і Трампа.
Трамп повторить у ще більшому масштабі дві помилки Обами в Іраку і Сирії, які призвели до створення "Ісламської держави". В Іраку він відмовився підтримувати сунітські племена, (які на останньому етапі Іракської війни виступили разом з американцями і вигнали "Аль-Каїду"), залишивши їх беззахисними перед особою шиїтського уряду в Багдаді. В результаті знову прийшли ісламські радикали, які виявилися єдиною захистом сунітів. А в Сирії він відмовився виконати умову своєї "червоної лінії" після використання Асадом і Путіним хімічної зброї проти тих же сунітів...
На сьогоднішній день можливість угоди не тільки велика: вона просто артикульована обома сторонами – і Путіним, і Трампом. Інша справа, як до цієї операції поставиться традиційний республіканський істеблішмент, без підтримки якого Трамп не зможе здійснювати свою політику. Показником того, як далеко буде дозволено Трампу піти в його планах угоди з Путіним, буде, звичайно, голосування в Сенаті по кандидатурі держсекретаря, якогось пана Тіллерсона, який, як з'ясувалося, крім усього іншого, відмиває на Багамах гроші Путіна і Сечіна в їх спільному підприємстві.
Подивимося, затверджений чи буде Тіллерсон Сенатом на посаду держсекретаря чи ні. Адже це не питання особистості Тіллерсона: голосування визначить ставлення Сенату до того зовнішньополітичного курсу, який намічає Трамп. Якщо сенатори-республіканці зламаються тут, Трампу легше буде продавити їх і по інших зовнішньополітичних питань надалі.
На сьогоднішній день, принаймні 52 сенатори з 100 налаштовані голосувати проти затвердження Тіллерсона: 48 демократів і такі впливові республіканці, друзі України як Маккейн, Коркер, Грехэм, Рубіо. Більшість сенаторів-республіканців ще не висловили свою позицію.
Андрій Піонтковський, російський політолог, спеціально для "Апострофа"
Решта новин