Політика - Думки

Як Муаммар Каддафі наприкінці життя, можливо, пошкодував, що вісьмома роками раніше в обмін на зняття санкцій здав зброю масового знищення, так і Україні може тепер відгукнутися відмова від ядерного арсеналу, колишнього третього за величиною у світі.

А оскільки за подіями в Україні уважно стежать, наприклад, в Ірані, "українська криза здатна прискорити ерозію глобальної архітектури безпеки", пише оглядач Der Tagesspiegel Мальті Лемінг.

"В ідеалі верховним міжнародно-правовим органом є Рада Безпеки ООН. Нею знехтували, коли НАТО в 1999 році силоміць домоглося відокремлення Косова, - нагадує автор. - Те ж саме відбулося, коли коаліція доброї волі повалила іракського диктатора Саддама Хусейна. Проти обох воєн різко заперечувала Росія. Потім Москва сама затіяла війну - і теж без мандата Радбезу. Спочатку в 2008 році на Кавказі. А тепер Володимир Путін недвозначно залишає за собою право на військове вторгнення в Україну. Те, що служить власним інтересам, перекриває заперечення з боку міжнародного права, як і аргументи про можливе порушення договорів".

"Атомна зброя відлякує. Приклад Північної Кореї вчить нас, що, маючи її, країна отримує імунітет від будь-яких вторгнень. Відмова від атомної зброї не минає даремно, гарантії безпеки залишаються на папері, міжнародне право стає непридатним... Події в Україні знаменують нову віху на шляху до крихкого світоустрою. Щосили озброюються багато держав Азії, арабсько-мусульманський світ лежить у руїнах, Америка відступає, в Європі бере гору націоналістичний егоїзм. Невже немає ніякої розради? Ні, цього разу ні. Тільки залишки надії на залишки здорового глузду", - підсумовує Лемінг.