Політика - Думки

Наша країна зможе скликати раду Безпеки та формувати порядок денний

Україна вперше за десятки років отримала статус непостійного члена Ради безпеки ООН. На засіданні Генасамблеї за нас проголосувало 177 держав-учасниць з 193-х, 14 — утрималися, а один бюлетень визнали недійсними.

Нагадаємо, ні української влади, ні в експертів сумнівів у тому, що за Україну проголосують, не було.

Статус непостійного члена Ради безпеки ООН дає Україні право головувати в раді безпеки, скликати його засідання і формувати порядок денний обговорень. Це дозволить піднімати актуальні для нас теми, привертаючи увагу світу. А ось питання про позбавлення РФ права вето в Радбезі навіть не винесли на обговорення засідання Генасамблеї.

Отримання Україною статусу непостійного члена анонсував Петро Порошенко ще у вересні після виступу на саміті Генасамблеї. В перший і останній раз непостійним членом ми були 15 років тому. Тобто цей статус на 2016-17 роки для нас стане другим. До складу непостійних членів висуваються держави від регіональних груп, і нас висунула регіональна група Східної Європи. Наша доля вирішувалася шляхом таємного голосування. Воно стратовало в 17:00 за київським часом, а вже о 18:30 голова оголосив результати. Разом з Україною непостійними членами Ради безпеки стали ще чотири держави: Єгипет і Сенегал (від регіональної групи африканських країн), Уругвай (від латиноамериканських країн) і Японія (від азіатсько-тихоокеанської групи). Раніше в списку претендентів фігурував і Бангладеш, але в останній момент зняв свою кандидатуру на користь Японії.

Новообрані непостійні члени Ради безпеки з 1 січня на два роки змінять партнерів по регіону, чий дворічний термін підійде до кінця: Чад і Нігерію, Литву, Чилі та Йорданію.

За статутом ООН, статус непостійного члена дає країні право головувати в раді безпеки, скликати засідання і формувати порядок денний обговорень. "Сьогодні, в умовах тривалої агресії на сході України і з урахуванням анексії Криму Росією, у нас реально будуть можливості більш сконцентровано привертати увагу міжнародної громадськості і держав-членів ООН до цих проблем і шукати шляхи їх вирішення. Буде такий важливий інститут, як головування: протягом дворічного періоду ми зможемо один або два рази очолити Радбез, а до повноважень голови входить досить широке коло питань", — сказав нам президент Української асоціації зовнішньої політики Володимир Хандогій. А політолог Вадим Карасьов називає статусу непостійного члена показником престижу для України.

Але Хандогій попереджає, що перебільшувати цю подію і формувати у суспільства завищені очікування не варто. Адже в Радбезі головну роль відіграють 5 постійних членів: Китай, Франція, РФ, Великобританія і США. Вони ж мають право вето на прийняття рішень. Саме так постпред РФ в ООН Ігор Чуркін заблокував створення міжнародного трибуналу по краху малайзійського MH17. З повноваженнями цих країн Україна, навіть маючи статус непостійного члена, нічого вдіяти не зможе. Так, у 2013-му Саудівська Аравія відмовилася від статусу тимчасового члена Ради безпеки — через, на її думку, подвійних стандартів у спробах вирішення сирійського кризи і палестино-ізраїльського конфлікту. "Сирійському режиму дозволяється використовувати проти своїх співгромадян хімзброю на очах у всього світу без санкцій. А палестинське питання вже 60 років залишається без рішення", — йшлося в заяві Мзс Саудівської Аравії.

Тоді ж, в 2013-му, ще до військової агресії РФ проти України, Саудівська Аравія жорстко поставила питання реформування "елітного міжнародного клубу". Знову про це заговорили в 2015-му, коли своїм правом вето почав зловживати Чуркін. В одному з інтерв'ю Порошенко говорив про консолідованої позиції 100 країн-членів ООН щодо обмеження права вето постійних членів Радбезу. Але, за словами постпреда в ООН Юрія Сергєєва, щоб забрати у РФ це право, потрібно змінювати статут ООН. А експерти додають: щоб внести зміни в статут, потрібно "добро" від Радбезу ООН, де у РФ, знову ж таки, є право вето. Виходить замкнуте коло. Але навіть якщо РФ і проголосує проти себе, зміни до статуту повинні ратифікувати 2/3 національних парламентів країн-учасниць.