У ніч на вівторок 31 березня Верховна Рада схвалила законопроект №2178-10, завдяки чому із 1 липня 2021 року в Україні стартує ринок землі. До 2024 року придбати ріллю зможуть лише фізичні особи, обмеження «в одні руки» складатиме 100 гектарів.
У 2024 році купувати паї дозволять і юридичним особам, ліміт для яких складатиме 10 тисяч гектарів. Закон не допускатиме іноземні компанії та громадян до ринку землі України. Але ідея про всеукраїнський референдум по земельній реформі допускає, що український народ сам захоче запросити іноземців до викупу паїв.
Виставляти на купівлю-продаж державну та комунальну ріллю, загальна площа якої 10 млн га – заборонено. Але виняток зробили для фермерів, які встигли отримати від держави 0,5 млн га ріллі в постійне користування: такі наділи можна буде викупити в розстрочку на 10 років. Паї можна буде використовувати як заставу для кредиту. Якщо позика не буде погашена, банки зможуть забирати ріллю в якості оплати. При цьому лімітів «в одні руки» не буде, але набуту землю банки мають продати протягом 2 років.
Аби прискорити ухвалення «земельного законопроекту», президент Зеленський погодився на відстрочку дати старту ринку, та на зниження лімітів по купівлі паїв. Законопроект №2178-10 після першого читання взагалі передбачав ліміти на рівні 35% від усієї ріллі ОТГ та 0,5% усієї ріллі, та допуск до ринку ріллі іноземців із 2024 року. Ідея про «стартовий період» в 2 роки, за якого лише фізичні особи зможуть купити не більше 100 га – винахід не команди «Слуги народу».
Таку концепцію земельної реформи в 2004 році описував третій президент Леонід Кучма в книзі «Україна – не Росія» 2004 року. Аналогічні норми мав і законопроект №9001-д, який в першому читанні ухвалили 9 липня 2011 року, і який «регіоналівська» більшість в тодішній ВР «забула» винести на друге читання.
Долю «земельного законопроекту» врятувала ситуативна коаліція «Слуги народу» , «Європейської солідарності» та «Голосу».
«Батьківщина» та ОПЗЖ вже проголосили свій намір оскаржити факт голосування «за» ринок ріллі. Цікаво, що двоє із чільних спікерів ОЗЖП по «земельному питанню» можуть похватись профільною освітою в сфері аграрних відносин. Нестор Шуфрич в 2004 році захистив кандидатську дисертацію в Інституті аграрної економіки (ІАЕ) по темі аграрної реформи в Угорщині 1990-х років. До приходу в парламент у 2019 році Олександр Колтунович працював науковим співробітником того ж ІАЕ.
Складний досвід аграрних помилок
Дані Держстату стверджують, що в 2018 році аграрії на виробництво своєї продукції витратили 442, 9 млрд грн(даних за 2019 рік ще нема). При цьому заявлені затрати за оренду паїв склали 9,9% або 43,95 млрд грн, затрати на соціальні заходи на селі – 1,2% або 5,5 млрд грн. Якщо скласти два показники, отримуємо суму в 50 млрд грн власних грошей аграріїв, яких за поточного курсу валют вистачить на викуп в селян лише 892 га землі за ціною $2 тисячі за гектар, або ж 1,8 тис га ріллі за ціною $1 тисяча за гектар. Саме тому, щоб зняти фінансову проблему, в першому читанні законопроекту №2178-10 була норма про дозвіл купувати паї українських селян іноземним бізнесменам, платоспроможність яких начебто суттєво вища, чим в наших фермерів.
Але сподівання на іноземців в українському земельному ринку були дещо завищені. Крупні іноземні гравці агроринку України вважають за краще працювати в надійніших за оранку землі бізнесах, пов’язаных із АПК. Наприклад – в переробці сировини та у поставці засобів виробництва для наших аграріїв.
Найбільший виробник цукру на Західній Україні – «Радехівцукор» – належить німцям. У 2018 році світова компанія Bayer запустила на Житомирщині завод з виробництва насіння вартістю в $200 млн. В минулому році за $41 млн японська Sumitomo Corporation викупила 51% в пакеті акцій регіональних постачальників агротехніки та агрохімії Спектр-Агро ТОВ і Спектр-Агротехніка, операційна зона яких – переважно Західна Україна.
Вагома причина такої бізнес-поведінки – пам’ять про приклади гучних банкрутств іноземних агрохолдингів в Україні. Найяскравішою є історія британського агрохолдингу Landkom International, що працював в Україні з 2006 по 2011 рік. Керівництво холдингу сподівалось, що дешеві гроші від продажу акцій допоможуть наростити земельний банк від стартових 30 тисяч га до 350 тисяч га. Але вже у 2009 році компанія опинилась на межі банкрутства, в 2010 році збитки досягли $100 млн. ) Запрошені іноземні менеджери не мали чітких КРІ по ефективності витрати коштів та не розуміли специфіки «внутрішньої корупції», притаманної українським агропідприємствам. Завдяки зміні моделі управління агрокомпанія змогла в 2011 році показати прибуток в $1,1 млн.
На початку 2012 року Landkom International викупила компанія із шведською реєстрацією Alpcot Agro (з травня 2013 року – Agrokultura AB). А вже в травні 2015 року українські активи шведської Agrokultura AB викупив МХП Косюка. По суті, два іноземні агрохолдинги «впали в руки» одному українському аграрному олігарху.
Не менш показова історія сербської MK Group. Їй в Україні належав холдинг «Агро Інвест Україна», заснований в 2006 році, що вирощував зерно, сою та кукурудзу. Ця компанія мала негативну славу через хронічні неплатежі пайовикам за оренду. Але такі спроби знизити операційні затрати були невдалі. У 2016 році компанія мала 60,6 млн грн чистого збитку, в січні-червні 2017 року збиток склав 45,9 млн грн. Напередодні викупу в червні 2017 року «Агро Інвест Україна» мала 30 тисяч га ріллі та 2 елеватори потужністю в 170 тисяч тонн одночасного зберігання зерна. Покупцем став «Кернел», вартість покупки була $43,3 млн, або в середньому $1,4 тисяч за гектар набутої землі.
Винятком стала купівля агрохолдингу «Мрія» в 2018 році за $242 млн. Але саудівські покупці з фонду SALIKпрямим текстом наголошували, що Україна їм цікава скоріше через значні запаси води та вологи, яких не вистачає для агровиробництва на Батьківщині. Тим більш, що до 2018 року SALIK уже мав наділ в 40 тисяч гектарів на Західній Україні.
Нині, за даними системи Vkursi, іноземці є засновниками 1,4 тисяч українських агрокомпаній, які сумарно обробляють 1,6 млн га ріллі. Чверть цієї землі або 0,4 млн га припадає на один американський агрохолдинг. NCH Group , або ж Агропросперіс. Ще 0,5 млн га припадає на інші 9 іноземних агроходингів, які належать бізнесменам із Саудівської Аравії, Данії, Голандії, Франції та Казахстану. Із них жоден не висловлював прямого інтересу до до викупу сільськогосподарської землі в Україні.
Прокрустів ліміт
Як тільки Зеленський заявив про зміну формату ринку ріллі, екс-радник прем’єр-міністра по земельній реформі Олексій Мушак написав на своєму Facebook, що така новела знизить потенційну ціну паїв до $1300-1500 за гектар.
Наскільки такі заяви співвідносяться із дійсністю, судити складно. Наприклад, в оголошеннях на сайті ОЛХ на даний момент найскромніша ціна за гектар паю тримається на рівні $2 тисяч.
Том 2 «Економічної історії України» стверджує, що в 2000-2001 роках на легальному ринку було продано 1,1 млн га ріллі, при цьому вартість паю коливалась від 500 грн до 16,5 тис грн за тодішнім курсом. При цьому існуючий ринок землі стимулював і ріст орендних платежів за паї селян: вони в 1998 за свою землю отримали 800 млн грн, а в 2000 році – 1,6 млрд грн.
Але в даному випадку слід звернути увагу на інші моменти. Формально, обмеження в 100 гектар в одні руки на першому етапі цілком відповідає інтересам АПК України. Площу до 100 гектарів обробляють 21,78 тисяч фермерських господарств, при загальній кількості в 34,86 тисяч агрогосподарств. Але при цьому ліміт в 100 гектарів фактично дискримінує тих 3,5 тисяч малих фермерів, які обробляють наділи до 200 га.
Якщо зважити, що в Україні понад 100 га землі обробляють в цілому 13 тисяч агрогосподарств, включно із холдингами, то по суті в наступні 2 роки викуп паїв буде майже неможливим для третини агроринку нашої країни. Не слід забувати про давній страх українських агровиробників, що після зняття «земельного мораторію» новими власниками ріллі стане прошарок корупціонерів, який начебто має безмежні суми валютної готівки.
Пропозиція Зеленського, аби державну ріллю виставляли тільки на торги правом оренди, гроші з яких йдуть в місцеві бюджети, фактично консервує «земельну корупцію».
Наприклад, в жовтні 2019 року екс-міністр економіки Тимофій Мілованов заявляв, що із земельного банку в 1,5 млн га ріллі державні агропідприємства зберегли лише половину, Інша половину незаконно обробляють приватні підприємства за «договорами спільного обробітку». Формально, законодавство дозволяє таку форму угод. Але на практиці, як свідчать матеріали Держаудитслужби, «спільний обробіток ріллі» – це хронічно збиткова форма господарювання для аграрних держпідприємств. Дані Держстату говорять, що минулоріч аграрні ДП фактично обробляли лише 220 тисяч га своєї ріллі. І з цього можна зробити висновок, що корупційні «схеми» охоплюють мінімум 1,2 млн га державної землі.
Більш того – за даними Держаудитслужби, в 2018 році Національна академія аграрних наук, формально самостійна структура, із більше 300 тисяч га своєї ріллі самостійно обробляла лише 600 га. Інша частина землі – або в обробітку за «договорами спільного обробітку», або уже незаконно приватизована.
Дискурс про ринок землі як втілення права на власність 7 мільйонів пайовиків залишив поза увагою 3,97 млн одноосібних селянських господарств (ОСГ). Такі господарства, як свідчать дані Держстату, мають значну вагу в українському АПК. ОСГ обробляють 5,3 млн га ріллі, або 25% від всієї землі, з якої збирається урожай. Питома вага ОСГ у врожаї 2019 року склала 20%, або ж 15 млн тонн зерна. Але такі господарства обмежені в можливості отримати банківську позику: сума кредитів виданих аграріям на 1 січня 2020 року складала лише 57 млрд грн (для порівняння – вартість посівної кампанії 2019 року сягала 120 млрд грн). Обіцяних на 2020 рік дотацій на 4,4 млрд грн для агросектору також недостатньо. Тому не виключено, що за прихильність «одноосібників» змагатиметься як мінімум Тимошенко, яка обіцятиме щедрий пакет державної підтримки.
В подібній ситуації була Польща у 1997 році. У той час колишні комуністи змогли завоювати собі селянство як «електоральну базу», в той час як ліберали користувались підтримкою містян. Аби не провалити подальші ліберальні реформи, Лєшек Бальцерович на старті своєї другої прем’єрської каденції був вимушений піти із комуністами на такий компроміс. Приватизація державних підприємств та фінансова реформа продовжується, але натомість в Конституцію Польщі вносять норму про «фермерів як основу аграрного устрою», а ліміт на володіння землею не перевищує 200 га. Такий компроміс в підсумку себе виправдав, і Польща отримала прошарок в 1 мільйон фермерів, які сумарно обробляють ’14 млн га ріллі.
Але щоб повторити успіх свого західного сусіда, Україна мусить бути послідовною у втіленні економічних реформ.
Іван Киричевський, # Букви
Решта новин