Тому що три роки тому історія починалася з пафосних заяв про те, що Україна буде включена в Євразійський митний союз і повернена під руку Кремля. Тим часом зараз абсолютно протилежний результат. Україна як ніколи далека від РФ, вона орієнтована на Захід і НАТО.
Навіть у рамках путінського розуміння геополітики це поразка, пише Дмитро Орєшкін для "Апострофа".
Радикальної зміни у відносинах Росії з Україною не буде, але Москва може робити якісь кроки назустріч Києву. Тому що у Кремля є необхідність качати в Європу свій улюблений газ. Через "Північний потік" пропхати необхідний обсяг блакитного палива неможливо. "Південний потік" заблокований. "Турецький потік" - теж. При такій ситуації залишається тільки Україна. Значить, доведеться домовлятися: без якоїсь любові, але холодний мир між Москвою і Києвом буде.
Війна на території України Путіну не по кишені. Російська армія не може одночасно вести бойові дії в Сирії і на Донбасі. При цьому з точки зору України повертати східну частину держави в її нинішньому стані було б нерозумно. Прихильників мілітаристської риторики з боку українського населення і політиків постійно буде ставати менше. Офіційний Київ буде поступово розуміти, що потрібно сконцентруватися на розвитку підконтрольних йому територій.
Мені здається, що ситуація на Донбасі буде з плану "ні те, ні се". Статус регіону буде жахливим, люди будуть жити впроголодь: роботи немає, грошей немає, обмін провокаційними заявами з обох сторін буде тривати, як і обстріли через лінію розмежування. Тому що місцевим "начальникам" (ватажкам бойовиків, - "Апостроф") треба буде якось нагадувати московському керівництву, що їх треба годувати. Сама по собі лінія розмежування обросла оборонними спорудами і де-факто стала "кордоном". Не державної, звичайно, але кордоном.
Порушувати її не будуть ні Україна, ні сили бойовиків. А ось провокувати, запускати диверсійні групи, здійснювати інформаційні провокації та інше самопроголошені "республіки". Масованих дій не буде, тому що для прориву через укріплену кордон потрібна масштабна військова операція: застосування танків, важкої зброї і так далі. Крім людських втрат, подібна атака спричинить за собою іміджеві та економічні втрати для будь-якої зі сторін-ініціаторів нападу. Тому Мінськ-2 закінчиться нічим.
Навіть у разі виконання вимог кшталт проведення на Донбасі виборів і встановлення контролю над українсько-російським кордоном залишиться питання: "чи Захоче Україна ковтати цей отруєний плід?" При цьому подібний розвиток подій зробить непередбачуваним поведінка ватажків так званих ДНР і ЛНР Захарченко та Теслярської. Їм в складі України не жити при будь-яких умовах. Навіть якщо буде домовленість про амністію, їм так чи інакше треба буде їхати. Вже не кажучи про те, що це буде явним поразкою Путіна.
Таким чином, найбільш імовірним варіантом розвитку подій є те, що ситуацію "наремигаються" і залишать у нинішньому становищі. Саме так складається зі всіма невизнаними територіями. Вони існують в таких умовах: ні миру, ні війни, ні дипломатичного визнання, нічого.
Путін буде намагатися і надалі дистанціюватися від теми Донбасу. Тому що чим більше він буде про це говорити, тим очевидніше стає, що він там програв. Ця тема поступово буде йти з фокусу уваги. А Україні, в свою чергу, треба буде сконцентруватися на розвитку підконтрольних їй територій і усе більше перетворюватися в сучасну європейську країну.
Дмитро Орєшкін, Російський політолог
Решта новин