Росія нарощує бойову міць у полярному регіоні, і НАТО потрібен план, щоб протидіяти йому.
Україна була в центрі уваги на саміті Організації Північноатлантичного договору, що відбувся цього тижня у Вашингтоні. І, як свідчить комюніке зустрічі, 75-річний альянс має безліч інших невідкладних завдань: на Близькому Сході, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, в кіберпросторі та в інших місцях. Проте мало уваги приділяється зоні геополітичної конкуренції, яка невдовзі може стати гарячою точкою конфлікту: Арктиці. Росія просувається північ,а за нею Китай.
Що слід врахувати НАТО під час розгляду полярного регіону?
Росія - найбільша прибережна держава Північного Льодовитого океану, що займає близько половини його берегів. Інша половина розділена між США, Канадою, Данією, Ісландією та Норвегією. Нещодавнє приєднання Швеції та Фінляндії означає, що НАТО може похвалитися сімома з восьми країн, які володіють нерухомістю за Полярним колом.
Єдиною країною, яка не входить до НАТО, звичайно ж, є Російська Федерація, а у президента Володимира Путіна найактивніша та найпослідовніша арктична програма. Москва розширює та оновлює свій і без того значний флот криголамів: за останні чотири роки росіяни ввели в експлуатацію три нові атомоходи, і як мінімум ще три знаходяться на будмайданчику.
Але те, що привертає увагу в НАТО найбільше, це будівництво нового бойового криголама - вражаючого Івана Папаніна. Очікується, що цей російський військовий корабель, який є дизельно-електричним, а не ядерним, буде повністю працездатним до кінця цього року. Одразу за ним ідуть ще двоє того ж класу.
Попередні російські криголами по суті не були озброєні та призначалися для досліджень, супроводу торгових суден та базових «операцій присутності» (показ прапора та демонстрація можливостей), як і в їх колег з НАТО. Але ці нові бойові криголами мають значну наступальну силу, в тому числі 76-мм високошвидкісні гармати (аналогічні тим, що стоять на американських фрегатах) і пусковими установками для протикорабельних і крилатих ракет наземного нападу. Це серйозні військові кораблі водотоннажністю 9000 тонн, що відповідає розміру американського есмінця керованої ракетної зброї класу «Арлі Берк».
Тож у росіян скоро з'явиться бойовий корабель, здатний проломити паковий лід практично за будь-яких умов. Єдині судна, які можна порівняти за криголамними характеристиками, є норвезькі судна класу «Шпіцберген», але їм не вистачає наступальних бойових можливостей.
У ВМС США немає криголамів. Старовинна "Полярна зірка" берегової охорони, введена в експлуатацію в 1976 році, перебуває на системі життєзабезпечення на верфі. Програма Берегової охорони нового покоління Polar Security Cutter неодноразово відкладалася та значно перевищувала бюджет, і очікується, що його не буде введено в експлуатацію до кінця десятиліття.
Китай, незважаючи на відсутність присутності в Арктиці, будує криголами. У Пекіна є три кораблі середнього розміру (найновіший з них класу Ji Di водотоннажністю майже 6000 тонн) і четвертий уже в процесі будівництва. Хоча вони класифікуються як дослідницькі судна, ми знаємо, що у Пекіна рідко буває військовий мотив. У будь-якому випадку, нові кораблі є чітким сигналом того, що Путін і китайський лідер Сі Цзіньпін активізують співпрацю на задвірках НАТО.
Їхні спільні плани можуть становити загрозу глобальним ланцюжкам поставок, які відкриваються цілий рік в умовах танення льодовиків; проведення місій зі спостереження та присутності по всьому Північно Льодовитому океану; отримання цінного тактичного досвіду, включаючи координацію підводних операцій китайських та російських атомних підводних човнів; та висування російських територіальних претензій на розвідку нафти та газу у спірних зонах.
Що робити НАТО? Нова арктична стратегія має спиратися на чотири стовпи.
По-перше, альянс має скористатися можливостями двох нових країн зі значним досвідом роботи в Арктиці, які нещодавно приєдналися. Швеція та Фінляндія є членами Арктичної ради, неурядової організації, яка займається всіма аспектами того, що канадці називають «Крайньою Північчю». В обох країнах є військові з великим досвідом у суворих морозах. Ключове значення має швидка інтеграція можливостей Швеції та Фінляндії, а також їхній політичний вплив в Арктичній раді.
Далі йде створення бойового криголамного потенціала альянсу. США повинні запустити програму Polar Security Cutter та розглянути можливість переоснащення деяких есмінців ВМС «крижаними» корпусами. Канадцям, чиї витрати на оборону є одними з найнижчих у НАТО, необхідно спрямувати ресурси на розвиток арктичного морського потенціалу. Як мінімум, вони повинні загартувати свій новий клас із 15 запланованих надводних бойових кораблів.
Третій елемент - спостереження, навчання та патрулювання. У той час, як країни-члени проводять епізодичні операції, вони повинні почати думати про Арктику так само, як про Середземне або Балтійське моря, де знаходяться постійні флотилії, готові вести тривалі бойові дії. НАТО необхідно проводити щорічні навчання, наприклад, у Норвегії та Канаді, де знаходяться найпівнічніші бази. Супутникове покриття регіону також потребує покращення.
Нарешті, НАТО необхідно переглянути свої плани дій у надзвичайних ситуаціях та штабні навчання. Альянс регулярно розробляє та тестує нові стратегії захисту країн Балтії та Польщі від Росії; це необхідно зробити на випадок непередбачених обставин у Арктиці. З особистого досвіду, я знаю, що на розробку, перевірку та затвердження цих оборонних планів витрачаються роки.
Коли десять років тому я був військовим командувачем НАТО і висловлював свої побоювання з приводу Арктики високопоставленим канадцям, вони радили мені розслабитися, бо це Крайня Північ, але низька напруженість. Один із них пожартував, що якщо росіяни нападуть на Канаду через Арктику, «ми зрештою займемося їх пошуком та порятунком». Може бути. Але це було задовго до вторгнення Путіна в Україну та його наступу на бойові криголами. Арктичні можливості Росії вже не об’єкт жартів.
Джерело - Bloomberg
Решта новин