У Нацкомісії держрегулювання енергетики і комунальних послуг підвищили тариф на водопостачання для 43 підприємств в середньому на 20%. Також збільшили тарифи на водовідведення. Зміни торкнуться переважно жителів великих міст.
Зазвичай вода дорожчає щорічно. Причини для цього різні: зростання вартості електроенергії та хлору, підвищення зарплат співробітникам. Саме останній фактор вкотре штовхає наші комунальні платежі вгору.
Чи справді підвищення виправдане, якими тепер будуть суми в платіжках і чи підвищиться якість наданих послуг?
Скільки заплатимо
Тарифи на холодну воду в кожному регіоні різні, оскільки відрізняється зношення устаткування і, відповідно, коефіцієнт його корисної дії.
За кубометр води і його водовідведення з усіма податками найменше заплатять клієнти “Тернопільводоканалу” - 15,3 гривні. На другому місці - “Дніпроводоканал” з цінником у 16 гривень і 80 копійок за куб. Жителі Чернівців, Луцька, Львова, Житомира, Хмельницького, Вінниці та Черкас заплатять від 20 до 22 гривень.
Клієнтам “Київводоканалу” кубометр води з усіма націнками коштуватиме 23 гривні. Також впроваджена нова плата за обслуговування вузлів комерційного обліку водопостачання. Раз на квартал з жителів столиці можуть зняти в середньому 70 гривень.
Для Херсона, Харкова, Рівного, Чернігова, Кам'янця-Подільського - по 24 гривні за куб, для Нікополя - 25 гривень. Для Полтави, Одеси, Краматорська куб коштуватиме 27 гривень.
Найбільше традиційно заплатять у Бердянську - 48 гривень. На другому місці Павлоград із цінником в 40,5 гривні за кубометр. Вдарить водопостачання по кишені мешканців Кропивницького - 37 гривень 60 копійок, Мелітополя - 35 гривень, Запоріжжя - 32,6 гривні, Слов'янська - 31,6. Кропивницький відчує найістотніше подорожчання - до ціни за кубометр додасться 7 гривень.
Якщо ж говорити про конкретні суми в платіжках, то на місяць сім'я з трьох осіб споживає в середньому 10,8 куба води. Рахунок у Бердянську становитиме приблизно 518 гривень, у Києві - 248. При цьому ще в минулому році жителі Бердянська платили на 118 гривень менше, кияни - на 24 гривні.
“Тарифи істотно збільшилася й очікувано. Україна переходить до категорії вододефіцитних країн. І, звичайно, справа в боргах підприємств, подорожчанні ресурсів, електроенергії, зростанні зарплат”, - пояснює зростання цін експерт економічного Дискусійного клубу Олег Пендзін.
Борги водоканалів дійсно великі. Ще минулого літа це ставило під загрозу цілодобове постачання води для жителів обласних центрів. У підсумку для водоканалів знизили ціну на електрику, а восени деякі підприємства підняли свої тарифи на 10%. Але це допомогло лише частково. Без води систематично залишається близько 80 тисяч клієнтів "Лисичанськводоканалу".
Здавалося б, зростання вартості води обґрунтоване. До того ж у платіжці ЖКГ частка суми за холодну воду невелика - всього 5%. Але ще у 2016 році за куб ми платили в середньому всього 8,68 гривні. Відтоді тарифи зросли майже втричі, а середні зарплати - тільки у 1,5-2 рази. Тому постає питання про справедливість таких нарахувань.
Як аргумент до підвищення влада часто згадує про те, що в Україні тарифи набагато нижчі, ніж в Європі. У Бельгії та Норвегії, наприклад, платять по 175 гривень за куб. У Польщі куб води разом з водовідведенням коштує в 10 разів більше, ніж в Україні, - 276 гривень. Але в Європі при цьому якість води на високому рівні, та й зарплати там в рази вище. За статистикою, для сплати вартості послуг з водопостачання, сім'ї з чотирьох осіб у Європі потрібно витратити лише 2% сімейного бюджету. Українці віддають за послуги ЖКГ 30% своєї зарплати. Тому говорити, що ціна на водопостачання в Україні має бути ринковою, не можна.
Крім того, тарифи на воду в деяких країнах навіть дешевші, ніж в Україні. У Вашингтоні куб води без водовідведення коштує 14 гривень, в Оттаві (Канада) - 15 гривень. У Мінську куб взагалі коштує 60 українських копійок, а в Туркменістані встановлений ліміт споживання води, за яку населення не платить зовсім. До гривні за воду платять і в Саудівській Аравії та Сирії.
Чи дійсно працівникам водоканалів потрібно підвищувати зарплати
У структурі тарифу на воду третину займає електрика, третину - сама вода, і третину - зарплати для працівників водоканалів.
Член НКРЕКП Ольга Бабій говорить, що в тарифі до подорожчання закладалася зарплата на рівні 5,6 тисячі гривень. За її словами, тепер середньоринкова зарплата - удвічі, а то й утричі більше. По Україні - 12 тисяч, у Києві - 16, у Львові - 18.
Почнемо з того, що, хоч зарплата, закладена в тариф, справді низька, працівники водоканалів отримують набагато більше. Влітку вже підіймали тарифи на 10%, мотивуючи це зростанням зарплат. У Миколаєві відзвітували про те, що виплати зросли до 11 тисяч, в Ужгороді - до 9 700. Крім того, є різні премії, які “добивають” виплати співробітникам.
З іншого боку, це менше, ніж Держстат звітує. За даними за грудень, українці в середньому отримали 12 300 гривень. Найбільша зарплата в Києві - 18 900 гривень. Але до реалістичності таких підрахунків є запитання. Українці в соцмережах масово скаржилися: таких сум у своїх гаманцях не спостерігають. Ймовірно, суми скорегували вгору нові дані перепису і помилки в методології. Експерти припускають, що середня зарплата по Україні насправді сягає 8-9 тисяч гривень.
На захист працівників водоканалів потрібно підкреслити, що як фахівці вони дійсно мають отримувати зарплати вище ринкових. До зростання попиту підштовхує брак кадрів. Згідно з останніми трендами українського ринку працевлаштування, українці не дуже хочуть займатися подібною діяльністю. У коледжах у групах втричі менше студентів, ніж необхідно. А на слюсаря аварійних робіт у країні взагалі практично не навчають.
Зарплати на ринку для слюсарів, токарів, інженерів дійсно близькі до тих сум, які називала Ольга Бабій, і суттєво перевищують пропозиції державних підприємств.
Слюсар “Київводоканалу” отримує в середньому 12 тисяч гривень, в залежності від розряду. Співробітник “Дніпрводоканалу” - близько 8 тисяч. А в “Харківводоканалі” зарплата - 10,2 тисячі. Для порівняння, згідно з одним із сайтів з працевлаштування, приватні підприємства платять слюсарям по 25 тисяч гривень. У Польщі ж фахівців взагалі чекають вакансії в середньому на 28 тисяч гривень - в 3-4 рази більше, ніж в регіонах.
Токар комунального підприємства отримує в Києві 10,2 тисячі гривень, у Харкові - 7, 6 тисяч гривень. На сайті з працевлаштування знайшлися пропозиції на 15 тисяч гривень. У Польщі токаря чекають варіанти на 25 тисяч гривень.
Особливо мало отримують водії. Навіть у столиці зарплата - 8,5 тисячі, тоді як у таксі можна отримувати в 2-3 рази більше.
Наших зварників, електромеханіків і будівельників чекають на іноземні проекти. Країни отримують гроші від Євросоюзу на перебудову інфраструктур і з радістю наймають українських робітників. На один проект ЄС виділяє в середньому 350 мільйонів гривень, тож гроші на гідну оплату праці є. Не дивно, що в наших водоканалах некомплект: один тільки київський водоканал шукає десятки водіїв і сотні слюсарів та електромонтерів.
Навряд чи всі 15-20% “надбавки” до ціни підуть саме на зарплати. Швидше за все, будуть компенсовані й деякі інші витрати, але зростання мають відбутися приблизно на 10%. Також цікаво, що підвищення зарплат часто обертається скороченням робочого дня працівників водоканалів і відпустками власним коштом, а також боргами із зарплат за 3 місяці. Подібні ситуації відбувалися у Запоріжжі та Рівному.
Експерт у сфері ЖКГ Геннадій Рябцев вважає, що підвищення зарплат працівникам водоканалів потрібне. Але він підкреслює: на практиці приріст зазвичай виявляється не в тих гаманцях.
“Вельми сумнівне саме твердження, що дохід від цього зростання тарифів буде спрямований на підвищення зарплат персоналу. Я дуже сумніваюся, що пересічний водопровідник, ремонтник або водій ремонтної машини отримають приріст до доходу, який буде стимулювати залишитися на місцях. Є нехороша тенденція - приріст до зарплат оцінюється у відсотках. Якщо працюєш за 4 тисячі, додають 400 гривень. А якщо за 30 000 – 3 тисячі. Тож найбільший приріст зарплат побачимо у директорів підприємств та їхніх помічників”, - говорить Рябцев.
Директор сумського комунального підприємства “Водоканал” Олександр Міхньов з року в рік декларує зарплату дедалі вищу і вищу. У 2016 році він щомісяця отримував близько 18 тисяч гривень, у 2017-му - по 25 тисяч, у 2018 році - 30,5 тисячі гривень. У 2018 році вони з дружиною задекларували 1,5 мільйона гривень готівки. При цьому в Шостці проблеми з цілодобовим постачанням води через брак грошей у підприємства.
Генеральний директор КП "Харківводоканал" Віталій Панов у декларації за 2016 рік теж вказував зарплату у 18 тисяч на місяць, а у 2017 році вона збільшилася до 35 тисяч гривень. Залишається тільки здогадуватися, скільки він отримує у 2020 році.
Якщо у 2016 році він вказував, що зберігає 5 мільйонів 300 тисяч гривень, то всього за рік Панову вдалося відкласти ще 1,7 мільйона. У квітні 2016 року дружина чиновника придбала новенький Mersedes-Benz GLE 400 4 MATIC 2016 року випуску за 2,1 мільйона гривень. Крім усього іншого, Панов - поціновувач годинників: у 2016 році він придбав чотири моделі, а у 2018-му дружина подарувала йому екземпляр вартістю 135 тисяч гривень. А у глави “Київводоканалу” інше хобі. У 2014 році він задекларував туристичну яхту.
За таких зарплат систематично з'являються корупційні схеми із закупівлями на водоканалах у Києві, Харкові та інших містах.
Чи стануть кращими послуги
Якщо український споживач платить більше, він розраховує на підвищення якості наданої послуги. Більшість українців вже звикли до того, що воду систематично відключають. Тиск у багатьох кранах залишає бажати кращого через засмічення в магістральних трубах, які ніхто не чистить і не змінює. Щоб такі труби не порвалися, насосні станції зменшують тиск, а у нас із вами з кранів тече тоненька цівка води.
І, мабуть, найбільш неприємне питання - якість самої води. В Європі не потрібно замовляти жодного доставлення води - її можна сміливо набирати з-під крана. Там вода не має кольору, запаху і специфічного смаку.
В Україні вода не проходить належної очищення, крім освячення води на станціях на Хрещення та знезараження хлором і аміаком. Не варто пояснювати, що хлор, аміак і важкі метали зі старих труб шкодять здоров'ю. Фахівці центрів із контролю і профілактики захворювань (CDC) не рекомендують пити воду з-під крана в нашій країні.
Експерти кажуть, що це зростання тарифів не покращить рівень обслуговування. Ба більше, цього не станеться, наскільки б не підвищували тарифи. Стимулів немає.
"Здавалося б, має працювати взаємна відповідальність: якщо зростають ціни, підвищується і якість води. Але є поняття монополіста. Перебуваючи, наприклад, у Києві, ви можете бути клієнтом тільки “Київводоканалу”. У вас є тільки одна альтернатива воді низької якості - не отримувати воду. Складові ціни подорожчали, і він це довів НКРЕ КП, а та підвищила тарифи. Але це не означає, що він зобов'язався поліпшити якість наданої послуги. Тільки якщо буде конкуренція, якщо можна буде приєднатися до іншого представника послуги, буде боротьба за клієнта. А отже, зростатиме якість”, - каже Олег Пендзін.
Тому поки єдиний спосіб боротися за гідний рівень надання послуги - викликати комунальників для перевірки. За її результатами складається акт-претензія, який підписують споживач і виконавець. Але це допоможе хіба що з іржею, яка тече з-під крана. Придатною для пиття вода не стане. Тому в Україні так процвітає бізнес з доставки води.
Враховуючи монополізм у цій сфері, тарифи можуть зрости ще більше.
Не останнє подорожчання?
Рябцев підкреслює, що ми ще не раз зіткнемося зі зростанням тарифів, до того ж навіть у межах цього року.
“Завжди є інфляція і девальвація, а це означає, що тарифи можуть рости до безкінечності. Тарифоутворення відбувається за витратним принципом: що більші витрати, то вище ціна. Всі виробники, оператори ринку залежать від покупки за валюту. Крім того, системи старіють, втрати зростають, ККД знижується”, - розповідає Геннадій Рябцев.
Багато хто не помітив, що того ж дня, коли гарячою водою залило ТЦ Ocean Plaza у Києві, холодною водою залило бульвар Тараса Шевченка. З початку року рахунок поривів пішов на десятки. Через аварію в центрі Дніпра без води залишилися житлові будинки. У Голосіївському районі столиці затопило дитсадок, а також прорвало колектор, через що довелося зупинити рух трамваїв.
Столична влада оцінює потрібну для ремонту суму в 30 мільярдів гривень. Частину цієї суми можна було б покрити, якщо перенаправити гроші з інших, менш важливих проектів. Але замість цього мільйони гривень щороку йдуть на новорічну ілюмінацію. Заступник київського мера Петро Пантелєєв каже, що модернізувати мережі мають досвідчені фірми за гроші інвесторів. Що буде мотивувати їх до цього - незрозуміло, адже отримати прибуток від такої інвестиції практично неможливо.
Якщо ж говорити про внесок водоканалів, то київська компанія щороку інвестує в мережі близько 10 мільйонів гривень. За ці гроші можна поміняти лише до 1,5% мереж. Більше грошей немає. Замість витрат на ремонт підприємство могло б економити, але воно цього не робить. Жодних стимулів для цього у неї немає.
“Наскільки я знаю, ані в одному з водоканалів не встановлені такі показники, як питомі втрати, конкретні витрати енергії на роботу насосів, палива на генерацію. Немає вимог про позитивну динаміку, тобто про зниження витрат на куб води, зменшення втрат у водопровідних мережах на кілометр. Не дивно, що водоканали не зацікавлені в якісній роботі. При цьому в радянський час вони повинні були модернізувати виробництво, оновлювати систему”, - пояснює експерт.
Тому для подальшого зростання досить тільки придумати причину. Це може бути подорожчання палива, електрики, вважає Рябцев.
Кого ж у такому разі звинувачувати у відсутності ощадливості щодо засобів українців? Рябцев підкреслює: якщо підприємство комунальне, як, наприклад, “Київводоканал”, то питання до органів місцевого самоврядування. Якщо це держпідприємство, як “Вода Донбасу”, - держава. Якщо приватне - провина лежить на керівництві й на тих, хто контролює виконання інвестиційних зобов'язань.
Навряд чи подорожчання води залишить громадян без копійки. Але ймовірно, воно ще більше буде підштовхувати їх до незаконного оформлення субсидії і до ігнорування платіжок. Нагадаємо, що борги з ЖКГ вже досягли 58,4 мільярда гривень. Що має мотивувати громадян бути совісними, якщо їм не платять тією ж монетою?
Ганна Пєшкова, 112.ua
Решта новин