В останні тижні на Східній Україні різко активізувалися бої. Відновлення бойових дій наводить на думку, що Росія готова підтримувати два конфлікту одночасно – в Донбасі і в Сирії.
Однією з нових "гарячих точок" стала Мар'їнка.
"Тиждень тому обстріли були кожні два-три дні, в основному ночами, - сказав в неділю в інтерв'ю підполковник Михайло Прокопів, командуючий українськими військами у цьому місті. - Тепер не проходить жодного дня, коли ми б не воювали".
Жодна зі сторін поки не застосувала важку артилерію. Прокопів вважає: на даний момент обстріл покликані "влаштувати нам невеликий кошмар", щоб заохотити українських політиків до виконання "Мінська-2".
У п'ятницю Александер Хуг, заступник директора місії спостерігачів ОБСЄ, повідомив журналістам, що минулого тижня спостерігачі бачили на проросійської стороні фронту 88 танків. "Вони просто стоять, з боєкомплектом, готові до бою, їм легко дістатися до лінії зіткнення", - сказав Хуг.
Звинувачення проти президента Обами в його минулі помилки в Сирії, можливо, приносять задоволення і, по більшій частині, заслужену, але це не політичний курс. Це найскладніша у світі зона бойових дій за кілька десятиліть, і наступні кроки США і їх союзників повинні бути обережними і ретельно продуманими.
США повинні продовжувати мирний процес, розпочатий тиждень тому в Мюнхені держсекретарем Джоном Керрі.
На обмеженій території знаходяться сили сирійського режиму, підтримувані Росією та Іраном; сили курдських повстанців, підтримувані США; турецькі війська, обстрілюють підтримуваних США курдів; повстанці-араби, підтримувані ЦРУ і саудівської розвідкою; бойовики "Джебхат ан-Нусра", пов'язані з "Аль-Каїдою", і бойовики "Ісламської держави", які хочуть вбити всіх перерахованих вище".
В перспективі США необхідно збільшити військовий вплив, щоб зрівнятися з Росією. Це, можливо, не за горами, враховуючи те, що Саудівська Аравія і ОАЕ пропонують спрямувати свій спецназ у Сирії під загальним командуванням США. Подробиці поки обговорюються, але ОАЕ, як видається, готові проводити підготовку сунітських бойовиків в Сирії, допомагаючи заповнити прогалину в американській стратегії.
Сирійський конфлікт досяг критичного, делікатного моменту. Прорахунок Росії чи Туреччини може бути катастрофічним. США ніколи не пізно зробити правильний вчинок - з обережністю створити політичний і військовий каркас нової Сирії.
Домінуюча консервативна ідеологія створює логічний зв'язок між радянським правлінням і нинішнім режимом Володимира Путіна.
Більшість росіян (52%) бажають повернення радянської планової економіки, показало опитування, звіт про який опублікований минулого тижня "Левада-Центром". Ніколи раніше не було так мало тих (26%), хто задоволений моделлю, заснованою на приватній власності та ринкової економіки. 22% респондентів не відповіли на це питання.
Що стосується політичної моделі, то 37% віддають перевагу радянському ладу, 23% - сьогоднішній системі і тільки 13% виступають за "демократію по західній моделі". 8% хочуть іншу модель, 19% не змогли відповісти.
І якщо радянська модель користується такою популярністю, то це ніяк не пов'язано з кризою російської економіки: в ЗМІ, контрольованих державою, висвітлюються лише позитивні аспекти радянської епохи, кульмінацією якої стала перемога Червоної армії над Гітлером, за чим послідував період стабільності, міжнародного авторитету та наукових досягнень.
СРСР ніколи не зникав з сердець росіян, оскільки за його розвалом послідував різкий спад рівня життя. Крім того, Кремль остерігся знищувати символи минулого. Ностальгія за СРСР переважає, передусім, серед громадян віком старше 70 років.
"Наша молодь глибоко консервативна, на відміну від української, - зазначає Олексій Левінсон, соціолог з "Левада-Центру". - Це особливий феномен. Саме серед тих, кому не виповнилося 25, Путін користується найбільшою підтримкою (91%)".
Російський президент спритно вписався в переможну неорадянську канву, викреслюючи явні провали і, насамперед, Леніна - фігуру небажану, оскільки він був революціонером.
Україна досягла прогресу в деяких сферах, провівши реформи органів правопорядку та створивши нові антикорупційні інстанції. Тим не менш, цей прогрес виявився занадто повільним і незначним.
Політична система України розвалюється, оскільки корупційні сили досі мають надто значним доступом до важелів політичної влади. Налаштовані на реформи політики з огидою подають у відставку, оскільки старі практики продовжують захищати старі нечесні схеми заробляння грошей.
Впевненість людей в спроможності уряду виконати волю Майдану тане на очах.
Навіть МВФ втрачає терпіння, а його голова Крістін Лагард заявляє, що не бачить можливості і далі надавати фінансову допомогу Україні, якщо та не досягне істотних успіхів у боротьбі з корупцією.
Прем'єр-міністр країни Арсеній Яценюк, який пережив вотум недовіри і котрий проігнорував заклик президента Петра Порошенка піти у відставку, зараз зайнятий спробами залучити нові фракції у свою коаліцію і уникнути дострокових виборів. Між тим, українська валюта знецінюється, а інфляція зростає, ставлячи під загрозу можливість відновлення економіки після різкого скорочення в 2015 році.
За іронією долі підсумком всієї цієї невизначеності і нестабільності стає той факт, що тепер президент Росії Володимир Путін може спокійно спостерігати за тим, як Україна сама собою руйнується.
Йому більше не доведеться накликати на себе критику Заходу і миритися з новими санкціями, чинячи тиск на уряд Петра Порошенка і провокуючи напруженість на сході країни. Однак він, найімовірніше, продовжить підтримувати конфлікт в Донбасі протягом деякого часу.
Між тим, політики в Києві роблять за Путіна всю його роботу. Можливо, настав час знову вдарити на сполох і повернути українську молодь на Майдан.
Решта новин