Амністія капіталів — одна із найбільш обговорюваних ініціатив від команди новообраного президента. Ключове очікування полягає в тому, що в разі запровадження такого механізму, олігархи повернуть кошти в Україну, поповниться бюджет і налагодиться інвестклімат, пише НВ.
Та є пересторога: якщо амністією скористається умовний корупціонер — ці гроші будуть конфісковані відповідно до Кримінального кодексу.
Іноземний досвід
Зазвичай амністію капіталів проводять країни, що розвиваються. Та що більш авторитарним є політичний режим, то менше бажання у громадян та бізнесу і розкривати активи, і тим більше повертати їх на Батьківщину. Так, за результатами амністії капіталів в Росії у 2018 році її громадяни розкрили активів усього на $10 млрд, більша частина — на рахунках іноземних банків. За оцінками аналітиків, закордонні активи росіян оцінюються щонайменше у $500 млрд. Таким чином, після амністії було розкрито лише 2% таких активів. Та й то — майже нічого не було повернуто додому.
Раніше амністія капіталів вже проводилась в США, Італії, Ірландії, Бельгії, Аргентині, Казахстані, Грузії, Росії, ПАР, Німеччині, Швейцарії, Новій Зеландії.
Проведена в 2002 — 2003 роках Сільвіо Берлусконі амністія капіталів у Італії вважається однією з найуспішніших. У країну повернулось 61 млрд євро. Заявники зобов’язувались сплатити 2,5% від вартості задекларованого майна або придбати державні цінні папери в розмірі 12% від суми прихованого майна.
Одним із факторів успішного проведення цих заходів було гарантування анонімності для осіб, які скористались амністією. Утім, і ця, і наступна, проведена в 2009 році амністія (принесла 100 млрд євро в економіку Італії) були піддані критиці прокуратурою, яка стверджувала, що через слабке регулювання «вікном можливостей» скористались мафіозні структури, легалізувавши брудні кошти.
Протилежними прикладами слугують Бельгія та Аргентина.
У 2004 році в Бельгії амністія передбачала, що обов’язковою умовою легалізації має бути сплата разового податку у розмірі від 6 до 9% (залежно від того, чи буде декларант інвестувати кошти в економіку). У 2005 році в країну в цілому було репатрійовано активів на суму біля 17,8 млрд євро (близько 10% оцінюваних іноземних активів бельгійців).
Причина такого низького результату — відсутність «батога», тобто загрози у вигляді кримінального переслідування або значних штрафів для тих, хто не скористався амністією і буде намагатись легалізувати свої активи у подальшому. Крім того, амністія в Бельгії не давала повної анонімності заявникам та достатніх гарантій зі сторони держави.
В Аргентині лише з 1995 по 2004 рік відбулось 7 податкових амністій. Жодна з них не була успішною. Причини частково полягають у відсутності чітких правил та гарантій зі сторони держави. Кожна з амністій передбачала, як правило, зниження штрафів і пені, але не основної податкової ставки на повернуті активи. Лише проведена у 2017 році амністія капіталів забезпечила повернення в економіку активів вартістю $116 млрд (близько 20% всіх оцінюваних закордонних коштів аргентинців) і надходження $9,5 млрд як податків. Підприємцям і фізособам запропонували сплатити разовий штраф у розмірі 0 до 15% від вартості активів.
Чи переслідуватимуть декларантів
Судячи із заяв представників нової владної команди, в разі, якщо виявиться, що амністією скористався «умовний корупціонер», то його розкриті капітали може бути конфісковано. І це найбільша проблема.
Справа в тому, що вся суть амністії капіталів полягає у розкритті особою активів, законність походження яких не завжди можна пояснити. А тому, для правоохоронців такі активи завжди є гіпотетичними речовими доказами в існуючих або ймовірних майбутніх кримінальних провадженнях. Крім того, якщо правоохоронці вважатимуть грошові кошти чи активи незаконно здобутими або мають певні питання щодо діяльності суб'єкта декларування, виявлення нових активів тільки створить більше підстав для реанімування старих кримінальних проваджень або порушення нових.
Іншими словами, щоб «амністований» олігарх чи просто підприємець вийшов сухим з води, йому також має бути гарантована відсутність подальшого кримінального переслідування. Чи готова до цього нова команда?
Сьогодні Кримінальний кодекс не передбачає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі добровільного розкриття особою своїх активів. Тобто, якщо кошти здобуті шляхом, умовно, відмивання коштів, ухилення від сплати податків, шахрайських схем чи перевищення службових повноважень — за них доведеться відповідати навіть після амністії. А розкриті активи цілком можуть бути заарештовані в межах будь-якого іншого кримінального провадження, провокуючи тим самим їх власників домовитися про «вирішення питання» або застрягти у довготривалих судових баталіях, намагаючись такі арешти скасувати.
Невтішні висновки
Поки що заходи щодо амністії капіталів мають дуже сумнівні перспективи на успіх. Передусім — через відсутність гарантій, що розкриття нових активів не стане «батогом» для політично нелояльного для нової влади бізнесу. Крім того, слід нагадати, наразі МВФ проти будь-якої податкової амністії в Україні, а тому запровадити такі заходи можна буде лише після консультацій з Фондом.
Реальні зміни до законодавства можливі лише у листопаді 2019 — коли буде сформована парламентська коаліція. А оскільки всі або майже всі політичні партії ймовірно контролюються олігархами — внесення таких змін буде залежати від їх волі і бажання впроваджувати такі правила.
Наразі ж виглядає так, що нормою про амністію капіталів за існуючої політичної ситуації і законодавчого регулювання зможуть скористатись лише громадяни і бізнес, які переконані, що вони та їхні активи є кристально чистими перед законом.
Решта новин