Проти цього закону вже раніше виступила Українська Гельсінська спілка, назвавши його «вагомим кроком для побудови тоталітаризму» в Україні. Натомість розробники закону стверджують, що він дозволить Україні співпрацювати з Європейським Союзом на новому рівні. Тож кого і від кого захищає закон про захист персональних даних - про це ми запитали в експертів.
Юрій Ключковський, народний депутат (Наша Україна)
У НАС ЧОМУСЬ ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ОСОБИ Є КОНФІДЕНЦІЙНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ, А ЦЕ В ЄВРОПІ ВИКЛИКАЄ СМІХ
Як завжди, при прийнятті таких законів, є гарні наміри і часом бувають достатньо негативні наслідки.
Мені здається, з доступом до інформації про фізичну особу нам би треба було спокійно і всерйоз розібратися: що саме повинно бути дійсно конфіденційним, яку саме інформацію не можна обробляти без відома фізичної особи, на яких фізичних осіб це не поширюється, бо відома позиція Європейського суду з прав людини, що політично активні діячі є більш відкриті для суспільства, аніж звичайні громадяни.
Крім того, необхідно забезпечити, щоби робота тих, хто намагається донести суспільно-цікаву і важливу інформацію для громадян, не була для них небезпечною. В цьому відношенні закон дуже далекий від досконалості.
Мені здається, у нас є певне внутрішнє загальне нерозуміння, а що саме слід вважати конфіденційною інформацією про особу? Наприклад, у нас чомусь вважається, що місце проживання особи є конфіденційною інформацією. Таке твердження в Європі викликає легкий сміх. У них прийнято, щоб телефонні довідники лежали біля кожного автомату в місті, і всюди там разом з номером телефону вказана адреса. В мене складається враження, що деякі наші діячі дуже бояться, щоб люди не взнали, де вони живуть. Можливо, щоб їм під вікнами не влаштовували пікети, якщо вони роблять таке, що суспільством не сприймається.
З іншого боку, захист персональних даних в першу чергу повинен бути спрямований проти накопичення надмірної кількості відомостей про людину в одних руках. У цьому відношенні мені б дуже хотілося, щоб цей закон спрацював проти тих осіб, які розповсюджують піратські або незаконно скопійовані бази даних про людей. Такі бази даних можна запросто купити у Києві на Петрівці за невелику суму. Це вважається злочином, але повинно більш жорстко і більш ефективно переслідуватися.
Йде мова про те, як забезпечити контроль за незаконним розповсюдженням інформації про людину і як забезпечити, щоб жоден орган, жодна посадова особа чи жодна недержавна організація не мали в руках надто великої кількості інформації про людину, зокрема тієї, яка дійсно повинна бути конфіденційною, стосовно, скажімо, стану здоров’я чи деяких інших речей.
Мені здається, слід перестати вважати конфіденційною інформацію про фізичних осіб у заснуванні підприємницьких структур, і зокрема, засобів масової інформації. Тут варто було б зробити інформацію максимально публічною, оскільки це дійсно становить суспільний інтерес.
На превеликий жаль, далеко не всі ці речі у законі враховані і деякі процедури викликають питання.
Всі новини