Актуальне

Політикум

Також визначені нові заступники Олександра Сирського та начальника Генштабу. Генерал-лейтенанта Сергія Шапталу звільнено з посади начальника...

Думки

На зміну світовому порядку, в якому домінує Захід, прийде концерт п’яти великих держав, вважає Герфрід Мюнклер. Яке місце в цьому випадку залишиться...

У Світі

Німеччина налаштована продовжувати надавати Україні сучасне військове обладнання, надаючи пріоритет протиповітряній обороні, артилерії,...

Політика - Думки

Герфрід Мюнклер: Новий баланс сил — IPG–Journal

На зміну світовому порядку, в якому домінує Захід, прийде концерт п’яти великих держав, вважає Герфрід Мюнклер. Яке місце в цьому випадку залишиться для Європи?

Європа і світ перебувають у перехідному періоді. «Pax Americana», здається, добігає кінця, а безпека та мирний порядок у Європі зазнав краху. Після століть домінування Заходу глобальний баланс сил між державами різко змінюється.

Глобальний порядок напружений і небезпечний: про це свідчать війни в Україні та на Близькому Сході, стратегічна конкуренція Китаю та США, спад глобалізації, кліматична криза, наслідки пандемії, розвиток нових технологій і зміни у світі. Зважаючи на збільшення кількості та паралельний взаємозв’язок численних криз, історик Генріх Август Вінклер навіть заговорив про «світову кризу» в нещодавньому інтерв’ю Handelsblatt .

Зараз світ перебуває в міжцарстві – переході між двома порядками. Це не обов'язково нове. Замість кооперативного та ліберального світового порядку ми переживаємо повернення класичної політики сили та сфер інтересів, а також поступову ерозію міжнародних правил і норм. Досі залишається невизначеним, як виглядатиме в деталях новий світовий порядок, що виникає. Але одне можна сказати напевно: ми перебуваємо на поворотному етапі світової історії, і рішення, які ми приймаємо сьогодні як міжнародна спільнота, значною мірою визначать долю майбутнього глобального порядку.

Ми перебуваємо на переломному етапі світової історії.

Це породжує деякі важливі стратегічні питання: як зміниться глобальний розподіл влади протягом наступних кількох десятиліть? Які країни можна вважати домінуючими світовими та регіональними державами в майбутньому? Які правила визначатимуть співжиття держав? Які небезпеки та можливості пов’язані з цим новим порядком?

Герфрід Мюнклер розглянув ці та інші питання у своїй книзі « Світ у сум’ятті». Детально розглядається порядок повноважень у ХХІ ст. У своїй останній роботі політолог, спираючись на Генрі Кіссінджера, проектує теоретичну модель світоустрою у формі пентархії як найбільш імовірний сценарій майбутнього. На його думку, з ліберальним порядок остаточно покінчено, після провалу місії в Афганістані та нападом Росії на Україну. Мюнклер підкреслює, що однополярний порядок вимагає «охоронця», який гарантує та забезпечує дотримання універсальних цінностей і норм у всьому світі.

Однак, принаймні, після обрання Дональда Трампа, США більше не бажають і не здатні діяти як довгострокова сила порядку та забезпечувати глобальні суспільні блага. На думку автора, Організація Об’єднаних Націй також виявилася неспроможною вжити заходів, коли справа дійшла до вирішення серйозних людських проблем. Тому Мюнклер на даний момент розглядає західний проект «Єдиного світу» з комплексним набором правил, сильними цінностями та відкритим світовим ринком як провал.

П'ять домінуючих сил разом утворюють так званий «Директорат глобального порядку».

Замість порядку універсальних цінностей і норм із «охоронцем» як центральною владою, у моделі Мюнклера світовий порядок у майбутньому буде організований через п’ять центрів влади з власними зонами впливу та конкуруючими системами цінностей.

До п’ятірки великих світових держав 21-го століття входять дві супердержави – США та Китай, Європейський Союз, Росія та найбільш густонаселена країна світу – Індія. Ці п’ять домінуючих сил разом утворюють так званий «Директорат глобального порядку».

Далі йде другий (а також третій і четвертий) рівень держав, за чию прихильність і підтримку велика п’ятірка змагається, щоб максимізувати свій вплив. Країни Глобального Півдня особливо представлені в цих рядах, включаючи Бразилію, Індонезію та Південну Африку – саме ті держави, з якими канцлер Олаф Шольц прагне до нових і глибших форм співпраці з моменту свого вступу на посаду. Наприклад у G7, на саміті в замку Ельмау  в червні 2022 року або в своїй промові в ООН минулого року.

У багатополярній «системі п’яти», задуманій Герфрідом Мюнклером, демократичний табір, очолюваний США та ЄС, стикається з автократичним блоком, де домінують Китай і Росія. Індія виступає врівноважуючою силою або «кінчиком терезів» – роль, яку, історично кажучи, довгий час відігравала Велика Британія в концерті європейських держав у 19 столітті. Мюнклер не виключає «можливості розвитку біполярної констеляції на тлі Пентархії, заснованої на протистоянні між демократичними конституційними державами та авторитарними режимами», але наголошує, що це не слід плутати з біполярним протистоянням часів холодної війни.

Хоча полярні держави розвивають різні системи правил і системи цінностей у своїх зонах впливу, Мюнклер наголошує, що він вважає «жорстку конфронтацію цінностей» між блоками малоймовірною і що можлива «часткова співпраця поза межами блоку». Однак необхідною умовою для цього є взаємне визнання в клубі світових держав.

Іншим вирішальним фактором для стабільності цієї моделі є «верхівка терезів», згадана вище. Як балансуюча сила між двома блоками, вона несе «найбільшу відповідальність за подальше існування системи». Автор зазначає, що історично несправність пентархій часто пов’язана з невдачею механізму балансу.

У представленій моделі Індія, як представник Глобального Півдня, бере на себе важливу роль балансуючої сили. Стає особливо зрозумілим, наскільки тісно ідея майбутнього світового порядку Мюнклера пов’язана з сучасною геополітичною ситуацією і зокрема війною в Україні («яблуком розбрату у формуванні нового світового порядку»). У контексті нападу Росії на Україну Індія, яка має тісні стосунки як із Заходом, так і з Росією, природно відіграє роль балансуючої сили. Однак велике питання полягає в тому, чи зможе Індія також взяти на себе цю роль у структурному конфлікті між Китаєм і США, особливо тому, що сама Індія конкурує з Китаєм як друга азіатська світова держава, що розвивається. Можливо, тоді інша держава повинна буде взяти на себе роль «верхівки терезів» – можливо, навіть та, яка ще не є членом великої п’ятірки?

Книга також служить нагадуванням про Старий континент.

У своїй книзі Мюнклер рішуче підкреслює, що «перестановка стільців» у його моделі світоустрою пентархії цілком можлива – «від верху до низу зайнятість місць може постійно змінюватися». Тому книга також служить нагадуванням для Старого Континенту, оскільки місце Європи як члена Ради директорів у майбутньому світовому порядку аж ніяк не гарантоване. Європейський Союз повинен перетворитися «із зайнятого розробника правил і керуючого правилами — в актора, здатного діяти в рамках політики сили». Це терміново вимагає комплексних інституційних реформ і розширення ЄС – зокрема, скасування права вето та розширення методу Співтовариства.

У своїх новаторських промовах про європейську політику в Празі та Страсбурзі канцлер Олаф Шольц уже представив значні імпульси для перебудови Європейського Союзу. Він рішуче виступав за геополітичний, розширений і реформований Європейський Союз. Напад Росії на Україну та можливе переобрання Дональда Трампа в листопаді цього року мають стати сильним тривожним дзвінком для нас, європейців, спонукаючи нас дедалі більше прагнути до стратегічного суверенітету. ЄС зможе успішно вижити в багатополярному світі 21 -го століття , лише якщо йому вдасться завершити єдність Європи та протистояти поверненню політики сили та сфер інтересів за допомогою незалежної моделі.

У своїй книзі Мюнклер також підкреслює, що місце інших великих держав у світовому порядку, особливо Росії, аж ніяк не висічене в камені. Його модельне припущення в кінцевому підсумку підлягає «умові невизначеності» – багато речей наразі неможливо передбачити з упевненістю, як він сам кілька разів зазначає.

Залишається побачити, чи зможе система Пентархії зрештою утвердитися як життєздатний і стабільний світовий порядок.

Тим не менш, Мюнклер переконаний, що багатополярний порядок є оптимальним, «те, що можливо в нових констеляціях першої половини 21 століття». Залишається побачити, чи зможе система Пентархії зрештою утвердитися як життєздатний і стабільний світовий порядок. Автор справедливо зазначає у своїй праці, що «багатополярні системи Європи мають помітну тенденцію до п’ятисторонніх констеляцій».

Однак саме цього досвіду не вистачає таким державам, як Китай, який у своїй історії мав лише обмежені контакти з багатополярними системами та пентархіями. Не менш важливо пам’ятати, що остання європейська пентархія закінчилася Першою світовою війною. Таким чином, для запобігання неконтрольованій конкуренції та процесам ескалації сьогодні вкрай необхідна стабільна основа міжнародних правил та спільних інститутів. Міжнародне право, контроль над озброєннями і міжнародні та регіональні організації повинні зберігатися та розвиватися разом із потенційними повноваженнями формування.

У часи великих глобальних змін і напруги такі книги, як «Світ у сум’ятті» Мюнклера, виявляються надзвичайно корисними для кращого розуміння та класифікації величезних потрясінь нашого часу. Його книга не лише дає змогу зазирнути в майбутнє глобальних структур влади, але й пропонує глибоку подорож думками деяких із найважливіших політичних мислителів. Мюнклер спритно поєднує свою модель пентархії з ідеями Фукідіда, Макіавеллі, Клаузевіца та Карла Шмітта, не лише надаючи сучасний аналіз, але й вбудовуючи історичні перспективи в поточний дискурс. Однак одна з небагатьох слабких сторін його аналізу полягає в теоретичній частині книги, оскільки він спирається виключно на західних мислителів, навіть незважаючи на те, що світовий порядок, що розвивається, у 21 столітті, ймовірно, буде менш «західним», ніж це було для багатьох століттями.


Загалом, зі «Світом у сум’ятті » Мюнклер створив вражаючу роботу, яка не тільки стимулює думки, але й забезпечує цінну основу для дискусій і стратегічних міркувань щодо майбутнього міжнародного порядку.

Джерело — IPG–Journal