Задеклароване урядом намір істотно збільшити мінімальну заробітну плату (МЗП) може мати досить негативні наслідки для правового поля і української економіки в цілому, істотно перевищують позитивний ефект від підвищення соціального стандарту.
Спочатку варто відзначити, що до МЗП в українському законодавстві прив'язане безліч показників. І це не тільки розміри платежів у вигляді податків і зборів, штрафних санкцій за різні правопорушення, вартості адміністративних послуг. В цілому, МЗП використовується як індикатор для регулювання різних сфер життя – від регламентації проведення виборів (наприклад, в МЗП вимірюється розмір грошової застави кандидата) – до розрахунку порогів адміністративної та кримінальної відповідальності (наприклад, МЗП використовується при вимірюванні ступеня збитку для визначення ступеня тяжкості злочину).
Кількість законів та підзаконних актів, в яких використовується показник у вигляді МЗП, досягає декількох тисяч. Збільшення абсолютного розміру МЗП повинен передувати детальний аналіз того, чи будуть з урахуванням нового розміру МЗП виправданими і здійсненними всі вимоги цих актів. Навряд чи введення нового розміру МЗП в настільки скорочені строки дає достатньо часу для комплексного аналізу величезного масиву законодавства.
Очевидно, що збільшення МЗП спрямовано, зокрема, на стимулювання фіскальних надходжень до бюджету від приватного сектора економіки. Крім збільшення мінімальної бази для ПДФО, ЄСВ, військового збору, зміна розміру МЗП також позначиться на ряді інших обов'язкових платежів. Це і податок на нерухомість, і збір за паркування транспортних засобів (які розраховуються у відсотках від МЗП за квадратний метр), і фіксовані ставки єдиного податку для платників першої та другої групи (10 і 20% від МЗП відповідно). Також істотно збільшиться абсолютний розмір штрафу за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (на даний момент – це 300 МЗП).
Український бізнес звик реагувати на збільшення фіскального навантаження шляхом відходу в тінь. В даному випадку, наприклад, це можуть бути номінальні оформлення працівників на неповний робочий день в цілях зменшити витрати на офіційну заробітну плату, повний відмова від офіційного оформлення працівника без будь-якої фіксації факту трудових відносин, формальна заміна трудових відносин на відносини з фізичними особами-підприємцями (що і зараз є досить поширеною практикою).
У той же час, за рахунок збільшення МЗП зростуть витрати держави на заробітну плату в бюджетному секторі, особливо у відношенні осіб, для яких розміри окладів у прив'язці до МЗП фіксуються на рівні закону (наприклад, судді, державні службовці).
Серед позитивних змін для платників податків у сфері оподаткування, викликаних збільшенням МЗП, зокрема, можна відзначити наступні. По-перше, збільшується граничний розмір покупок товарів, робіт, послуг, придбаних у неприбуткових організацій, при якому платникам податку на прибуток дозволено не проводити коригування фінансового результату на повну суму такої покупки (50 МЗП). По-друге, збільшується розмір не оподатковуваного доходу фізичних осіб від продажу певних видів тваринницької продукції власного виробництва (100 МЗП на рік). По-третє, збільшується розмір середньоринкової вартості транспортного засобу, при якій його власник зобов'язаний сплачувати транспортний податок (750 МЗП).
У висновком варто сказати, що збільшення МЗП – це досить неоднозначний крок, який ставить безліч питань як перед законодавцем, так і перед українською економікою в цілому.
Решта новин