Політика - Думки

15 серпня - перший день 60-денного періоду для подання електронних декларацій топ-чиновників в Національне агентство по запобіганню корупції. Одноденне запізнення запуску онлайн-ресурсу не просто назвали черговою втратою шансу на безвізовий режим.

Реформатори і активісти буквально оголосили траур по європейському курсу. Оцінка надто суб'єктивна і кваплива, а критика - нищівна, жорстка і емоційна. Так буває, коли ідеалісти розчаровуються.

Раціонально, з юридичної точки зору, якщо онлайн-система не запрацювала 15 серпня рівно опівночі, то це не значить, що вона провалилася або її автоматично скасували. Закон дає два місяці для першого етапу відкритого процесу декларування, і краще зробити його якісно, а не під тиском дедлайнів або страхів перед відмовою МВФ. Терміни не втрачені.

Пункт другий. Обов'язок декларувати доходи для певної групи представників державної влади та місцевого самоврядування настала з 15 серпня. І технічна причина з сертифікацією захисту інформації, яка створила такий резонанс, не вплинула на факт вступу в силу нових правил. Скільки б скандалів не супроводжувало прийняття цього закону і його подальшу імплементацію, його юридична сила не залежить від інформаційних атак. Тим, хто повинен подати декларацію, варто вже починати інвентаризацію власних доходів і витрат, адже звітувати доведеться досить докладно.

Третє. Реальні "технічні" помилки на шляху впровадження цього закону, якщо їх шукати професійно, закладені в статті 47. Україна на антикорупційному шляху стала першою країною світу, де декларації працівників державного апарату та місцевого самоврядування та їх сімей з повним переліком нерухомості, цінного рухомого майна, фінансових зобов'язань, активів і т. п. можна буде відмоніторити на одному сайті. Таке ноу-хау може нівелювати багато позитиви цього закону, виписані у відповідності з вимогами європейської сторони. Схоже, що в гучного дискусії про рух у Європу і боротьбі з корупцією потонули такі важливі елементи, як безпека персональних даних і безпека декларантів. Європейські стандарти - це не тільки свободи, це і відповідальність. А чесність чиновників, яка визначена кінцевою метою цього закону, досягається не через узаконений вуайеризм. А через ефективний механізм контролю.

Закон "Про запобігання корупції" передбачає, що подані декларації включаються в Єдиний державний реєстр декларацій, а Агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до даних. Процитую статтю 47, згідно з якою «доступ до Єдиного державного реєстру декларацій ... на офіційному сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа)». Дані повинні бути в такому форматі, які можна копіювати. Не відображаються у відкритому доступі тільки номер паспорта, ідентифікаційний код та повна адреса об'єктів, які наводяться в декларації. Тобто, в онлайн викладається величезний масив цінної інформації фінансового характеру про кожному конкретному особі, і цю інформацію може переглядати хто завгодно. Мета використання такої інформації можуть бути далекими від цікавості. Уявімо, що «моніторинг способу життя» чиновників почне проводити не Нацагентство, а шахраї, рейдери та грабіжники? Крім того, завжди знайдуться незадоволені конкретними кроками або рішеннями певних посадових осіб або суддів. Де гарантії, що опоненти не скористаються відкритістю інформації для особистої помсти чи чинення тиску? Закладається великий ризик для безпеки цілого списку публічних осіб, і необхідне рішення, яке дасть їм достатні гарантії захисту.

Боротьба з корупцією - велика і важлива тема, і вона прямо впливає на успіхи секторальних реформ, кредитоспроможність країни і міжнародний імідж. Декларування доходів і витрат - важливий компонент антикорупційної політики, який необхідно реалізувати. Однак, держава, законодавець, створюючи правові інструменти в цій боротьбі, повинен виважено підійти до вимог про повної відкритості декларацій чиновників.

І цю дилему свобода або безпеку треба вирішити з поправкою на новий тренд кадрової політики в державній службі. Після Майдану на посаді досить високого рівня призначені багато людей, які пройшли успішний шлях у своїй професії, у тому числі в бізнесі. Вони погодилися працювати на державній службі собі в мінус. Такі багато молоді топ-менеджери, представники громадського сектору, діаспори, великий пул нових людей, які взялися реформувати країну за нематеріальним мотивам. На момент цього призову до влади це вважалося обмежувачем корупції - найняти на управлінські посади фінансово самодостатніх людей.

Реформа з електронними деклараціями - це проект не одного дня. Ультиматуми зупинити "безвиз" не скасують чинний закон, його треба виконувати. Однак, поки є час, треба ще раз оцінити реальні ризики і не наламати дров, впроваджуючи європейську практику звітності чиновників перед суспільством.