В основному польські видання схиляються до висновку, що новий статус російської мови в Україні – це крок до русифікації держави і подальше втягнення Києва в орбіту впливів Москви. Хоча, як визнають польські автори, двомовність в Україні – очевидна реальність.
Зокрема Інтернет –портал Onet. wiadomości у матеріалі «Війна слів» в Україні» коментує публікацію на шпальтах «Гардіан» ("Guardian") українського письменника Андрія Куркова, в якій йдеться про нетипову війну в Україні: війну слів. У своїй кореспонденції Курков переконує, що наша країна є надзвичайно вразлива до двох питань: Великого Голодомору і статусу української мови.
Курков нагадує читачам «Гардіан», що ще з часів Російської імперії вживання української мови часто було обумовлене різними заборонами.
Так, російська імператриця Катерина Велика наклала заборону на читання лекцій українською мовою в Києво-Могилянській академії, цар Петро І заборонив видання книг написаних українською, а російська православна церква не дозволяла використання українських підручників у школах. Імператор Олександр ІІ заборонив ввезення української книги, а Олександром III була впроваджена заборона на використання української мови в державних установах.
- Тому, цілком зрозуміло, чому відповідну статтю Конституції, яка говорить про те, що українська мова є єдиною офіційною мовою в державі, українці вважають, найважливішим досягненням за часи незалежності – підкреслює Курков.
Проте автор нагадує, що саме українською розмовляє трохи більше 50% мешканців України. Російською в основному спілкуються жителі сходу країни. Курков пояснює, що в цьому регіоні проживає багато росіян, предки яких були вислані сюди в 30-х роках минулого століття для праці в шахтах. Водночас письменник зазначає, що «антирадянські настрої в західній Україні трансформувалися в загальну і абсолютну антипатію до Росії».
Курков зізнається, що сам завжди писав російською і немає наміру переходити на українську, хоча погоджується із засадничим принципом, що єдиною державною мовою в Україні має бути українська. «Хоча тепер ще не хочу стати солдатом у цій війні слів», – зазначив він.
Як далі продовжують Onet. wiadomości, російські і українські ЗМІ спільно цитують Гарвардського експерта в українських справах, професора Романа Шпорлюка.
«Мільйони людей, які своєю мовою вважають російську, 1 грудня 1991 року проголосували за незалежність. Маючи це на увазі, громадяни, для яких українська мова є мовою Батьківщини, несуть стосовно них ( російськомовних – ред.) певні політичні і моральні зобов’язання. Якщо не будемо з цим рахуватися, якщо будемо ділити людей на «провідних» і «національні меншини», то дуже швидко зіткнемося з перспективою територіального та етнічного розпаду України. Тому , будуючи державу, треба зважати на той факт, що український народ двомовний. А найкращим способом знищення України є українізація не україномовного населення. Найбільшою загрозою для незалежності України є мовні фанати», – застерігає науковець.
Згадану тему підтримала «Rzeczрospolita» у публікації «Двомовна Україна», зокрема в ракурсі самозахисту рідної мови: «Двомовність не означає, що українцям не варто боротися. Держава зобов’язана мати свою мову, навіть якщо її підтримують штучно як в Ірландії. Там величезна кількість грошей витрачається лише на вивіски в громадських місцях, навчання рідної мови у школах, хоча цією мовою реально володіє жменька ірландців.
В Україні не так зле з українською. Українська – жива мова, хоча культурно пригнічена порівняно з російською (менше тлумачних словників, книг виданих нею, інших культурних ). Зусилля держави мають спрямовуватись на підняття української з колін, а не висічення російської, як це робилося за часів президентства Ющенка».
Білінгвізм України доконаний факт і це вже не можна змінити. Набагато кращих результатів, продовжує «Rzeczрospolita», можна досягти, українізуючи, у державному сенсі, російську, аніж ігнорувати факт, що вона є вживаною у багатьох українських сім’ях. До речі, мова колишніх окупантів має офіційний статус у деяких європейських країнах і нікого не не ображає шведська у Фінляндії, данський діалект в Норвегії, вже не кажучи вже про англійську мову в Ірландії.
Очевидно, прогнозує видання, що Росія й надалі буде використовувати захист російської мови, як привід до втручання у внутрішні справи України. Тому тим більше потрібно вибити цей аргумент з її рук. Український патріотизм висловлений російською? А чому ні? У Донецьку фанати на стадіоні скандували російською, вимахуючи українськими прапорами, ба більше – під знаком ненависного до недавно на сході Тризуба.
«Rzeczрospolita» резюмує, що з огляду на cучасні реаліїї, - одномовна Україна, яка опирається на досвід Галичини і Волині, а також героїчний дух УПА має мало шансів, тому що це бажання меншості. А двомовна Україна, заснована на корінні багатьох етносів - отримує чудові перспективи.
За матеріалами польських мас-медіа підготував і переклав Володимир Олійник
Решта новин