Уявіть собі: назріла у вас в квартирі заміна труб. Будинок старий, побудований ще при СРСР, а трубопровід ще старше. Кажуть, він тут був, коли будинок ще не починали будувати. Старенький, і не молодшає. Протікання вже не тільки на стиках, але і прямо крізь чугуний, іржа така, що ніякої емаллю більше не закрасиш.
Коротше, треба кликати бригаду і міняти систему, інакше є всі шанси зустріти зиму без опалення в батареях, без води в крані, але зате з затопленим цією ж водою нижнім сусідом. Наймиліша людина, до речі, колишній боцман на суховантажі "Віктор Франкенштейн" і великий любитель солоних жартів. І прісну воду зовсім не розуміє.
Так от: ви відкриваєте виданий вашої муніципальної адміністрацією довідник сервісних служб і виявляєте там рівно один підходящий телефон, проти якого дивно знайомим почерком (мабуть, вашим власним) написано: "Зла не вистачає!". І два рази підкреслено. І поряд оголошення, в якому чесно, без прикрас і з повним розумінням безвихідності вашої ситуації сказано: "Робимо роботу дорого, халтурно, неякісно, косо-криво, з порушенням термінів, з бракованих матеріалів, хамім замовнику, відповідальності за результат не несемо, скаржитися безглуздо, ви все одно зателефонуйте нам, тому що крім нас у вас нікого немає".
Скажете: такого не буває. Є ж закон про захист прав споживача, антимонопольний закон, є навіть закон кругообігу фахівців у природі, за яким більш кваліфіковані сантехніки витісняють криворуких халтурників в суміжні спеціальності (наприклад, в журналістику). Повинна ж бути альтернатива.
Звичайно, про це і мова. Має бути альтернатива. Але її немає. Тому що адміністрація вашого уявного муніципального освіти її не хоче і припиняє всі спроби з її власними сантехніками конкурувати.
Тому що влада в ній захопили, вибачте, ті самі сантехніки. І, природно, загордилися про себе. Багато проблем нинішніх відносин громадян та влади викликані тим, що влада досі багатьма сприймається не як сервіс, який повинен обслуговувати людей, а з точністю до навпаки - як власник країни, яким громадяни самі повинні служити. Це давня традиція, історична, кажучи нинішнім російським мовою - "скрепная". Влада звично сприймається як форма власності, а право власності захищене законом. Тобто, позбавляти людину влади - протизаконно. Навіть якщо ця людина повний Янукович.
Для монархії, диктатури, автократії та інших форм авторитаризму це погляд природний. Проблема в тому, що Україна не монархія, не диктатура, і навіть не особливо автократія. За Конституцією у нас демократична країна, зі всіма пристойними для такої держави декларацій про народ як єдине джерело влади і детально прописаними процедурами, які повинні забезпечувати саме народовладдя. І уявлення про те, що держава - не сервіс для громадян, а власник країни, виглядає для нашої країни важким атавізмом.
Але, може, це перебільшення, може, насправді таке уявлення зовсім не можна вважати хоч скільки-небудь поширеним і впливовим? Правда, якщо б громадяни в масі належали до держави як до сервісу, усвідомлювали себе замовниками та споживачами його послуг, вони б не були так поблажливі до нездатності влади вирішувати поставлені перед нею завдання, головними з яких були концептуальна реформа самої держави (його перехід з пострадянського концептуального запору до значно більш працездатного стану - від вистави "сакральності влади" до подання про її сервісної природі), боротьба з корупцією (Майдан був значною мірою викликане тим, що держава стала наскрізь і неприкрито корумпована), децентралізація (тобто, реальне, а не суто формальне перерозподіл владних повноважень на користь їх конституційного джерела) і комплекс економічних реформ (дерегуляція та створення умов для ділової ініціативи). Якщо держава - сервіс, то популісти там можуть з'являтися хіба що рідкісним винятком, тому що від сервісу потрібен результат, а не ораторські навички. Якби громадяни в масі належали до держави як до сервісу, вони б органічно не змогли "поставитися з розумінням до того, що Верховна Рада всіляко ухиляється від прийняття нового виборчого кодексу, який має забезпечити її змінюваність, що судова реформа всіляко гальмується ще до того, як вона розпочата, а корупціонерів, яким вже пред'явлено підозри, не тільки не вдається покарати, але якщо вони добре підвищення не отримують.
Якби держава дійсно було сервісом, воно б позбавлялися від тих, хто заважає йому працювати. Воно б створювало ефективні механізми самовідновлення, притягнення до відповідальності недбайливих, невмілих і злодійкуватих співробітників. Замість цього робиться все, щоб такі механізми не з'явилися. Щоб у громадянина, "клієнта" державного сервісу, не було реальних важелів впливу на нього. Щоб влада залишалася власністю.
Люди не ставляться до держави як до сервісу насамперед тому, що сама держава не вважає себе сервісом. На його фасаді написана ось ця сама хохма: "Робимо роботу дорого, халтурно, неякісно, косо-криво, з порушенням термінів, з бракованих матеріалів, хамім замовнику, відповідальності за результат не несемо, скаржитися безглуздо, ви все одно зателефонуйте нам, тому що крім нас у вас нікого немає".
А що соромитися-то? Навіщо щось приховувати? Все одно результати роботи цього сервісу люди відчувають на собі щодня.Але реальної можливості вимагати іншого "сантехніка" замість доведеного безрукого неука у нас як не було, так і немає. Сплачені державі податки розчиняються у бюджетному мороці, щоб потім чарівно кристалізуватися в е-деклараціях сервісних службовців". "Зла не вистачає".
Трубу людина може сам підпорядкувати, звичайно. Заплатити за це комусь, а потім, не дочекавшись результату, зробити самому. Звичайна справа. Ось з державою це трохи складніше, але рано чи пізно все одно доведеться ще раз нагадати йому, що воно по суті, сервіс. Що воно для громадян, а не громадяни для нього. Тому не соромтеся ще до того, як труба остаточно лусне, спуститися до сусіда знизу, того самого колишнього боцману з суховантажу "Віктор Франкенштейн". Він багато знає про службу, в тому числі державної. Він допоможе знайти потрібні слова, і правильний спосіб донести їх до свідомості державних "сантехніків".
Сергій Бережний
журналіст ЛІГА.net
Решта новин