Політика - Думки

Нескінченна війна?

Уявити мир під час війни важко, особливо зараз, коли Росія готується до тривалої війни, завдаючи ударів по українських містах. Багато українців побоюються не лише тривалої, а й потенційно «нескінченної» війни. Російський історик Сергій Медведєв зазначає, що Росія знайшла свою національну ідею у війні.

Для сучасної російської влади війна є інструментом збереження суспільної згуртованості та легітимізації влади, навіть через репресії. Проте, хоча режим Путіна нестійкий, Росія, здавалося б, готова продовжувати війну роками.

Ризик довгої війни для України полягає в тому, що країна може не змогти консолідувати мир через довгострокові втрати у людському капіталі, міграції та травмах, не кажучи вже про руйнування економіки.

Серед викликів, з якими стикнеться поствоєнна Україна, буде необхідність відновлення парламентсько-президентської системи, забезпечення свободи ЗМІ та децентралізація влади.

Для відновлення економіки Україна повинна зламати систему кумівства, яка заважала зміцненню незалежності країни з 90-х років.

Припущення

Війна є екзистенційною як для України, так і для режиму Путіна, що свідчить про можливість її тривалості, попри втомленість обох сторін і обмежену спроможність Заходу підтримувати Україну.

Володимир Путін контролює владу, тому зміна стратегічних цілей Москви в Україні малоймовірна. Він прагне розширити територіальні здобутки в Донбасі, «демілітаризувати» Україну, змінити її керівництво та змусити прийняти нейтралітет, що ставить під загрозу український суверенітет.

Для широких верств російського суспільства Україна є невіддільною частиною ідентичності Росії, тому задовольнитися меншим, ніж капітуляція України, не вважається перемогою. Навіть якщо буде досягнуто якогось перемир'я, це не гарантує зупинки війни, як показали невдалі Мінські угоди.

Проте мирна угода, що знизить рівень бойових дій, дозволить Україні зняти воєнний стан та провести парламентські й президентські вибори.

Фактори сценаріїв

Ступінь реалізації кожного сценарію залежатиме від трьох факторів:

1. Підтримка Заходу – Спроможність і готовність західних союзників України забезпечити фінансову та військову підтримку, а також довгострокові гарантії безпеки.
2. Внутрішня підтримка – Здатність України підтримувати популярність війни та мобілізувати достатні сили.
3. Ситуація в Росії – Відсутність опозиції серед еліт та суспільства до війни.

Хоча Росія має значні ресурси для тривалої війни, обережний підхід Москви до мобілізації свідчить про усвідомлення готовності росіян підтримувати війну. Приклади, як-от вторгнення українських сил у Курську область, не викликали патріотичних настроїв, що підтверджує неоднозначне ставлення до війни в російському суспільстві.

На відміну від Росії, стійкість України базується на здатності суспільства до самоорганізації, що є потужним чинником для довгострокової стійкості. Операції українських партизанів в окупованих територіях показують, що навіть у випадку формальної поразки України, війна може тривати ще довго.

Детермінанти миру

Для України є п’ять ключових змінних, які визначатимуть природу будь-якої мирної угоди:

1. Контроль над територією.
2. Обсяг економічних збитків.
3. Рівень втрат населення.
4. Рівень безпеки.
5. Необхідні інвестиції в оборону.

На цей час важко сказати, чи погодяться західні країни забезпечити безпеку України. Жодна з організацій, як НАТО, так і ЄС, не має визначення перемоги чи довгострокового бачення безпеки України.

Сценарії війни

🔹«Довга війна» 

Цей сценарій вимагатиме, щоб Україна продовжувала боротися з обмеженими ресурсами, намагаючись відновити зруйновану інфраструктуру. В умовах інтенсивного бою скасування воєнного стану буде неможливим, а подальші руйнування економічного та соціального капіталу ускладнять відновлення. Втома суспільства, зростаюча бідність та напруженість між цивільними та військовими структурами можуть призвести до політичної кризи.

🔹«Заморожений конфлікт»

Багато українців можуть обрати режим припинення вогню, якщо вважатимуть, що підтримка Заходу зменшується. Попри те, що Мінські угоди не зупинили війну, вони дали Україні час на проведення важливих реформ. Якби це призвело до мирних переговорів, Зеленському було б важко пояснити суспільству ціну припинення вогню, що могло б викликати звинувачення у зраді.

Цей сценарій порушувати б серйозні питання про відданість західних союзників Україні й викликав би відчуття розчарування в майбутньому, що призвело б до подальшої еміграції.

🔹«Перемога України»

Хоча Зеленський міг би стати героєм за кордоном, перемога не гарантувала б його переобрання, якщо суспільство вимагало б нового лідера для консолідації миру. Перемога на полі бою підвищила б впевненість українців, але не гарантувала б прогресу у подоланні корупційної системи. Успішна реконструкція та повернення біженців сприяли б стабільності.

🔹«Поразка України»

Поразка матиме руйнівні наслідки для України як незалежної держави й може призвести до її фрагментації. У разі краху ЗСУ посилиться ризик анархії, зростуть малі партизанські рухи проти російського владарювання. Також є загроза, що багато українців приєднаються до російської армії з економічних причин. Ситуація стане надзвичайно напруженою, що може залучити сусідні країни до захисту своїх кордонів.

Моральний авторитет США та їхніх союзників може бути підірвано, а єдність НАТО буде серйозно випробувана через зростаючі загрози безпеці в Центральній Європі.

Інші фактори

Три основні фактори впливають на результати описаних сценаріїв.

🔹Соціальна ситуація  

Україна переживає глибокі травми від війни. За даними американської розвідки, у серпні 2023 року оцінювалося, що Україна втратила близько 70,000 військових убитими та 100,000–120,000 пораненими. Офіційно підтверджено 10,000 загиблих цивільних, з ще майже 20,000 пораненими. У Маріуполі, за оцінками, загинуло понад 20,000 цивільних. Близько 19,000 дітей було депортовано до Росії. На момент другого року повномасштабної війни понад 14 мільйонів українців були змушені залишити свої домівки. Дослідження показують, що 80% населення страждає від проблем психічного здоров'я. Зростає кількість звернень за психологічною допомогою, значна частина суспільства досі стикається зі стигматизацією психічних захворювань.

Соціальна поляризація поглиблюється: ті, хто залишив країну, мають інший досвід, ніж ті, хто залишився. Повернення чоловіків, які уникали мобілізації, може бути ускладнене через суспільну неприязнь. Проблема депортованих дітей може стати каталізатором мобілізації суспільства проти агресора. Освіта дітей також зазнала серйозних труднощів через війну, що може сприяти подальшій еміграції. 

Попри солідарність українців у боротьбі, збереження єдності та соціальної стабільності стане важким завданням. Важливою є реалізація реформ для покращення управління та залучення інвестицій.

🔹Економіка

Війна завдала значної шкоди економіці. Згідно з даними Київської школи економіки, прямі збитки інфраструктури України сягнули $151 мільярда. За оцінками Світового банку, від початку війни прямі збитки становлять до $152 мільярдів, а відновлення коштуватиме понад $486 мільярдів. Війна призвела до зменшення ВВП на 29% у 2022 році, що призвело до зростання бідності.

Росія активно атакує енергетичний сектор, завдавши збитків на $10.6 мільярда. Перспективи відновлення населення залишаються песимістичними: до 2035 року чисельність населення може зменшитися до 31 мільйона. 

Відновлення буде ускладнене проблемою розмінування, оскільки 29% території забруднені мінами. Регіони на заході країни, менш уражені війною, ймовірно, відновляться швидше, що може спричинити зміни у демографічному розподілі.

🔹Політика та управління

Ключовим викликом буде відновлення виборчого процесу після закінчення воєнного стану. Це може призвести до боротьби за владу серед еліт, оскільки деякі з них ризикують втратити вплив. Політичне життя продовжується, попри воєнний стан. Популярність президента Володимира Зеленського залишається високою, хоча, якщо він прийме невигідну угоду, його підтримка може впасти.

Вибори після війни можуть принести нові політичні сили з військових і волонтерського середовища. Проблема корупції залишається важливою для суспільства, а 63% українців вважають її пріоритетом після війни. Успішний лідер повинен буде зосередитися на боротьбі з корупцією, щоб здобути довіру суспільства.

Висновок

Після закінчення війни Україні потрібно забезпечити мир і уникнути втрати підтримки західних союзників. Поєднання втоми від війни та політичних змін може сповільнити реформи, що матиме серйозні наслідки для відносин із Заходом. 

Суспільство в Україні переживає глибокі травми через війну, що призведе до високого рівня гніву та бажання змін. Історія Великої Британії показує, як війна може спонукати до радикальних змін, але українське суспільство також має побоювання щодо стабільності інститутів. Неприязнь до недостатньої підтримки з боку Заходу може загострити опозицію до необхідних реформ для євроінтеграції.

ЄС повинен діяти з терпінням і чутливістю, забезпечуючи вірогідність членства для України. Якщо відносини США з НАТО ослабнуть, українці можуть відчути залежність від тих європейських країн, які найбільше підтримують їх.

Громадянське суспільство буде важливим стабілізуючим фактором, але війна завдала йому значної шкоди. Відновлення економіки та залучення інвестицій є критично важливими для соціальної стабільності. Високі витрати на соціальне забезпечення також потребуватимуть уваги.

Покращення управління та судової системи стане ключовим для відновлення довіри громадян. Міжнародні партнери України повинні врахувати психологічний вплив війни й пропонувати способи полегшення травми. 

Громадське обурення щодо російських воєнних злочинів буде визначати політичний ландшафт України. В майбутньому українці мають вірити у можливість відновлення та поступове зменшення травми.

Джерело - Chatham House