Призначені на 26 жовтня парламентські вибори в Грузії називають екзистенційними.
На кону - прозахідний курс країни, що довгий час здавався непохитним. ВВС пояснює, чому до цих виборів буде прикута увага на Заході та в Росії. Вперше в історії незалежної Грузії партія влади йде на вибори, перебуваючи при владі вже 12 років. Це відбувається на фоні безпрецедентної кризи у стосунках із Заходом та помітного зближення з Москвою. Як опозиція, так і партія "Грузинська мрія" йдуть практично ва-банк, не залишаючи простору для компромісів, і називають майбутні вибори всенародним референдумом.
150 депутатів парламенту обиратимуть не за змішаною, як раніше, а повністю за пропорційною системою. Для того, щоб потрапити до парламенту, партіям потрібно буде подолати п'ятивідсотковий бар'єр.
Якщо жодній не вдасться отримати більшість місць, потрібно буде формувати коаліційний уряд. Саме на такий сценарій сподіваються опозиційні сили, які звинувачують владу в тому, що вона веде країну до міжнародної ізоляції та обслуговує інтереси Росії.
У "Грузинській мрії" між тим прогнозують впевнену перемогу і закликають виборців зробити вибір між миром і війною - у яку, за їхніми словами, намагається втягнути Грузію опозиція за вказівкою впливових зарубіжних сил.
У Грузії, яка пережила війну з Росією, згідно з опитуваннями, близько 70-80% населення стабільно підтримують рух країни в ЄС.
Перспектива здавалася ближчою, ніж будь-коли, у грудні минулого року, коли Грузія отримала статус країни-кандидата на вступ до Євросоюзу. Але через кілька місяців, після ухвалення на тлі масштабних протестів законопроєкту "Про прозорість іноземного впливу" (т.зв. закон про іноагентів), процес вступу країни до ЄС зупинили.
США – стратегічний партнер Тбілісі – почали перегляд двосторонніх відносин. Десятки представників партії влади та чиновників опинилися під візовими обмеженнями США "за підрив демократії Грузії", а кілька громадян Грузії, зокрема двоє високопоставлених співробітників МВС, - під санкціями.
Війна та мир "Грузинської мрії"
Головний провідник політики "Грузинської мрії" - засновник партії та перший номер у її виборчому списку Бідзіна Іванішвілі. Під час передвиборчих зустрічей він виступав з окремої трибуни за куленепробивним склом.
"Охочі затягнути країну у війну, внутрішні та зовнішні вороги чекають хоч найменшого шансу хоч якось підмінити національний уряд агентурою, що прямо означає бомби в Грузії та руйнування країни", - говорив прихильникам Іванішвілі.
За час правління "Грузинської мрії" Іванішвілі двічі йшов із політики. Востаннє він повернувся у грудні минулого року в рангу почесного голови партії. Опоненти вважають, що насправді Іванішвілі нікуди не йшов і весь цей час продовжував неформально керувати країною.
Очолює виборчий список "Грузинської мрії" Іванішвілі вперше. Він говорить про "глобальну партію війни" - якісь сили за кордоном, які впливають на ЄС та НАТО і домагаються приходу до влади опозиції, щоб відкрити в Грузії "другий фронт" проти Росії. При цьому "непорозуміння" з Європою та США, за його словами, залишаться в минулому, щойно закінчиться війна в Україні.
Однією з ключових тем передвиборчих виступів Іванішвілі стала російсько-грузинська війна 2008 року, за яку він обіцяє покарати представників колишньої влади.
Особливий резонанс викликав його виступ у Горі, місті, яке сильно постраждало від російських авіаударів у 2008 році. Іванішвілі вчергове пообіцяв влаштувати після виборів "грузинський Нюрнберзький процес". За його словами, Тбілісі знайде в собі сили вибачитися за те, що колишня влада за завданням ззовні "огорнула в полум'ї вогню осетинських сестер і братів". Росію в контексті війни та втрати контролю над Абхазією та Південною Осетією Іванішвілі жодного разу не згадав.
Не менш скандальними стали передвиборчі банери та відеоролик партії влади, на яких фотографії постраждалих від війни міст України супроводили написами: "Ні війні", а відремонтовані будівлі в Грузії - слоганом "Вибери мир".
Після початку повномасштабної війни в Україні відносини Тбілісі як з Києвом, так і з Заходом стали погіршуватися, а зближення з Москвою ставало все більш помітним. На другий день після вторгнення грузинська влада заявила, що не збирається вводити санкції проти Росії.
Значна частина грузинського суспільства при цьому підтримує Україну. Банери владної партії викликали не тільки обурення Києва, а й хвилю негативної реакції в грузинських соціальних мережах. Президентка Саломе Зурабішвілі назвала їх зробленими "в кузні КДБ" та образою культури, традицій та історії Грузії.
В цілому тема забезпечення миру - безвідносно передвиборчих банерів, які викликали громадське обурення, - поки що працює на користь влади, каже соціолог Яго Качкачишвілі. Але на фоні кризи у стосунках із Заходом все більше людей розуміють, що мир, який пропонує влада без підтримки партнерів і сам на сам із Росією, - досить хиткий.
Серед інших пропозицій "Грузинської мрії" - закріпити в конституції особливу роль церкви в ідентичності держави (хоча особлива роль ГПЦ і так там згадується), а також під гаслом захисту сімейних цінностей прийняти конституційні поправки, що обмежують права ЛГБТ (такий пакет законів був прийнятий).
"Звичайно, багато хто, якщо їх спитати, чи подобаються їм проведення гей-парадів або одностатеві шлюби, дадуть негативну відповідь, але це не першочергова проблема для них, і це не той заклик, яким влада зможе мобілізувати рекордну кількість виборців", - вважає Качкачішвілі.
До чого готується опозиція
Для основної частини опозиції лейтмотивом передвиборчої кампанії став порятунок європейського майбутнього Грузії. З інтеграцією в ЄС пов'язана і більша частина обіцянок, які стосуються соціального стану, економічного розвитку та безпеки країни.
В умовах п'ятивідсоткового бар'єру ключовим питанням для опозиції, що складається переважно з маленьких партій, було об'єднання сил і участь у виборах спільним списком. Створення виборчих блоків на цих виборах заборонено.
Найбільша опозиційна партія "Єдиний національний рух" виступала за участь у майбутніх виборах єдиним списком. Але в результаті з партією, заснованою експрезидентом, нині засудженим Михеїлом Саакашвілі, об'єдналися лише "Стратегія Агмашенебелі" та "Європейська Грузія". Вони беруть участь у виборах під трохи модифікованою назвою "Єдність - Національний рух".
Крім того, створили ще два порівняно великі опозиційні альянси - "Коаліція за зміни" та "Сильна Грузія".
Ще одна політична сила, яка, за прогнозами, імовірно подолає виборчий бар'єр - це партія колишнього прем'єра Георгія Гахарія "За Грузію". Вона бере участь у виборах окремо від інших.
Більша частина прозахідних опозиційних партій підписала ініційовану президенткою Саломі Зурабішвілі "Грузинську хартію", взявши на себе зобов'язання одразу після виборів скасувати закони, які заважають європейській інтеграції.
Згідно з підписаним опозицією документом, після завершення передбачених хартією реформ у Грузії відбудуться нові, вільні та справедливі вибори.
На останніх прямих президентських виборах у 2018 році кандидатуру Зурабішвілі підтримувала владна партія. Сьогодні, вже в статусі президентки, Зурабішвілі, як і багато колишніх союзників "Грузинської мрії", називає голосування 26 жовтня референдумом і закликає виборців зробити вибір між чотирма основними опозиційними силами.
"Знайте, що ці партії зобов'язані і відповідальні переді мною за виконання "Грузинської хартії", яка є планом дій щодо якнайшвидшого вступу до Євросоюзу […] Вони - медіатори, щоб отримати в сумі ті відсотки, які створять можливість легко приймати рішення, записані у "Грузинській хартії", - сказала Зурабішвілі в інтерв'ю телекомпанії "Формула".
Втручання ззовні
Верховний представник ЄС з іноземних справ та політики безпеки, віцеголова Єврокомісії Жозеп Боррель назвав вибори ключовим тестом для демократії та європейського шляху Грузії.
"Останні дії, заяви та передвиборчі обіцянки владної партії віддаляють країну від європейського шляху і вказують на зрушення до авторитаризму. Саме тому процес приєднання до Євросоюзу де-факто припинений", - сказав голова дипломатії ЄС.
Попри заяви європейських лідерів, "Грузинська мрія" теж обіцяє членство Грузії в ЄС та навіть використовує символи Європейського союзу в передвиборчій кампанії. Але при цьому у партії говорять про безпрецедентне втручання у вибори ззовні і про те, що опозиція готується до неконституційної зміни влади.
"Ми спостерігаємо, що не проходить і дня без двох-трьох заяв з-за кордону, які є прямим втручанням [...] Подібної аномалії ніколи не траплялося в Грузії", - сказав голова парламенту Шалва Папуашвілі в ефірі телекомпанії "Імеді".
Зі схожими заявами виступають у Москві. У Службі зовнішньої розвідки Росії раніше звинуватили США в підготовці "кольорової революції" та "тбіліського майдану".
"Ми бачимо нічим не прикриті спроби західних країн тиснути на чинну владу Грузії і чинити прямий, незавуальований вплив на хід виборчої кампанії", - сказав речник російського президента Дмитро Пєсков.
При цьому він запевняє, що Росія не втручається і не збирається втручатися у внутрішні справи Грузії.
У Держдепартаменті США раніше категорично відкинули звинувачення Москви, нагадавши, що саме Росія вторглася на територію Грузії в 2008 році і по сьогодні окупує 20% її території.
"Натяки і заяви про те, що Захід готує "кольорову революцію" в Грузії, але вони [російська влада] цього не допустять, - це вже практично загроза втручання, - вважає політолог Гіа Нодіа. - Для Росії дуже важливо зберегти "Грузинську мрію" в уряді Грузії, і вони цього не приховують. Вони, можливо, думають, що тим самим впливають на грузинського виборця. Якоюсь мірою, може, це й так, бо страх перед Росією - це велика козирна карта "Грузинської мрії"".
Про те, що Москва може намагатись вплинути на вибори в Грузії, йдеться і у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).
"Кремль, ймовірно, сподівається скористатися дедалі сильнішою проросійською позицією "Грузинської мрії", щоб сприяти довгостроковим гібридним зусиллям щодо встановлення контролю над Грузією та Південним Кавказом та зменшення західного впливу в регіоні", – йдеться у звіті.
При цьому, попри обмін дружніми заявами між Москвою та Тбілісі, до компромісів щодо Абхазії та Південної Осетії Росія не готова.
Відповідаючи на запитання журналістів про війну 2008 року, російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що нинішнє грузинське керівництво "чесно оцінює минуле" і за наявності інтересу Росія готова допомагати у нормалізації відносин сторін.
У партії влади привітали ці слова, висловивши сподівання, що за ними підуть конкретні кроки і виведення військ з республік, що відкололися. У Росії такі очікування швидко спростували, зазначивши, що рішення про визнання незалежності регіонів перегляду не підлягає.
"Здавалося, що у передвиборчий період Росія могла якщо не підтримати "Грузинську мрію", то не відповідати на заяви про можливе відновлення територіальної цілісності. Але Росія сама облила владну партію холодною водою", - каже соціолог Яго Качкачішвілі.
"Це здається парадоксом, але, думаю, це питання треба розглядати в рамках парадигми відносин пана і раба. Для Росії є червоні лінії у відносинах, які вона нізащо не переступить, і політика щодо Абхазії і Південної Осетії - це питання, яке вони переглядати не будуть", - додає він.
Що далі
Передвиборчі опитування малюють неоднозначну картину: за одними партія влади комфортно отримує більшість, за іншими - більше набирають опозиційні партії.
На думку політолога Гії Нодіа, шанси опозиції на перемогу зросли після прийняття так званого "закону про іноагентів" навесні цього року, яким керівна партія фактично "вистрілила собі в ногу".
"Вони цим мобілізували суспільство, насамперед молодь, проти себе. Молоді люди традиційно аполітичні і беруть значно менш активну участь у виборах, але тут, я думаю, молоде покоління побачило, що подобається їм опозиція чи ні - це другорядно, вирішується доля країни, і вони повинні бути активнішими", - каже Нодіа.
У опозиції залишаються проблеми з самоорганізацією та ресурсами, а також немає достатньої ясності в тому, яким буде уряд у разі її перемоги, каже політолог. Крім того, він наголошує на якомусь скептицизмі в суспільстві щодо того, наскільки можлива зміна влади через вибори і наскільки "Грузинська мрія" готова визнати поразку, якщо отримає поганий результат.
Якщо ж "Грузинська мрія" переможе чесно, революційні сценарії є малоймовірними, вважає політолог Гія Хухашвілі.
"Тут головне - відчуття виборця. Завжди зрозуміло, хто виграв. Штучних революцій насправді не буває, - каже він. - Революцію завжди готує сама собі влада, бо якщо немає реального ґрунту, жодної революції в природі бути не може".
Ніна Ахметелі, ВВС, Тбілісі