Якщо сторони дійсно мали бажання домовитися, міг бути досягнутий якийсь компроміс. Кінцеві домовленості дехто вже встиг назвати капітуляцією нашої країни та здачею нас Заходом, дехто – хоч якоюсь можливістю перепочинку в нинішній складній ситуації. Великого оптимізму не чутно, а Барак Обама навіть висловив сумнів, що Росія дотримається зобов’язань, що взяла на себе. В схожому дусі висловився і український прем’єр Арсеній Яценюк.
«Всі незаконні збройні формування мають бути роззброєні, всі незаконно зайняті будівлі повинні бути повернуті легітимним власникам. Всі окуповані вулиці, площі та інші публічні місця, у всіх містах України, повинні бути звільнені. Повинна бути здійснена амністія всіх протестувальників, за винятком тих, хто скоїв тяжкі злочини», – такі домовленості озвучив вчора на прес-конференції після багаточасових перемовин голова російського МЗС Сергій Лавров. Проблема в тому, що з тексту заяви незрозуміло, що має виконати саме Росія, яка не визнає своєї причетності до провокацій на Південному Сході. А сепаратисти, які захопили будівлі, як виявилося, не проявляють бажання їх звільняти, незважаючи на Женевські домовленості, вимагаючи відставки київської влади.
Екс-міністр закордонних справ народний депутат від «Батьківщини» Борис Тарасюк впевнений, що вірити обіцянкам Кремля не можна і вважає, що незабаром доведеться скликати Женеву-2.
Багато хто називає Женевські домовленості перемогою російської дипломатії і провалом української. Ви теж так вважаєте?
Я вважаю, що це нічия не перемога. Важливий сам факт того, що Росія відкинула свої твердження про нелегітимність української влади і сіла з нею за стіл переговорів. Те, що Женевська заява сама по собі є розмитою і неконкретною – цілком зрозуміло, тому що це компроміс. Там немає ні російської позиції, ні української, ні українсько-американсько-єесівської, і не можна було її очікувати. Якщо ми очікували засудження Росії в цій заяві, то підпису російського представника там би просто не було. Але за великим рахунком я дуже скептично ставлюсь до самої заяви, тому що сама вона нічого не дасть і треба дивитися, як будуть діяти росіяни. Якщо вони почнуть відповідно до заяви відкликати свої диверсійні групи, давати команди на розброєння – це одна справа, якщо ж все залишиться так, як є, і в Донецьку будуть вимагати відставки української влади, це несерйозно.
Так Росія не визнає, що це їхні диверсійні групи.
Політика Росії базується на брехні на державному рівні, і це вчора підтвердив сам Путін, коли визнав, що в Криму були російські військові, хоча до цього категорично це заперечував. Сьогодні він заявляє, що немає російських військових в південно-східних регіонах, а прийде час і він зізнається, що вони були. Тому вірити Росії не можна.
Коли почнеться якийсь наступний етап перемовин? Навряд чи цим все завершиться.
Прогнозую, що якщо Росія не виявить політичної волі і не почне діяти в позитивному ключі, це може бути підставою до застосування чергових санкцій з боку США і Європейського союзу. Росія і надалі буде продовжувати свої підривні дії, і сама Женевська заява буде перекреслена.
В Женевській заяві сказано, що треба звільнити не тільки владні приміщення, а й вулиці. По такій логіці Майдан теж має бути звільнений?
Ніхто не уточнював, але очевидно, що з букви і духу цієї заяви випливає, що все повинно бути звільнено, в тому числі і Майдан.
Наскільки ви вірите в сценарій, що дестабілізація в Україні, яку роздмухує Росія, може перекинутися на Європу? Бо ми бачимо, як європейські країни укріплюють кордони і готуються до можливих бойових дій.
Це вірогідно в одному малоймовірному варіанті, коли Росія повністю окупує територію Україні і підійде до кордонів ЄС і НАТО.
Для вас зараз зрозуміла конкретна мета Росії? Чи вона в Кремлі постійно змінюється в залежності від ситуації?
Мета Росії – зробити непривабливим потяг до демократії і покарати тих, хто наважився цю демократію відновити. В який спосіб Росія буде реалізовувати цю мету поки що важко сказати. На прикладі Криму ми можемо здогадатись, що ставка робиться на військову силу, але з огляду на міжнародну реакцію навряд чи Росія наважиться поширити те ж саме на всю територію України. Отже, ми будемо мати справу з продовженням сепаратистських підривних акцій, в яких буде активно брати участь Росія. І після чергового загострення, думаю, ми можемо очікувати Женеву-2.
Але ж це не може продовжуватися вічно.
Звичайно, ні. Все залежить від ступеню безшабашності російського президента.
Наскільки, на вашу думку, Захід адекватно реагує на дії Росії?
Дії демократичного світу не є адекватними тій загрозі, яку становить агресивна Росія. Треба було повторити бодай те, що вони робили по відношенню до Грузії в серпні 2002-го року – доставка військово-транспортною авіацією США гуманітарних вантажів, встановлення на рейді поблизу грузинських берегів американського військового корабля. От такі дії можуть вважатися адекватними.
Зараз нам обіцяють допомогти з харчуванням солдат, бронежилетами…
Це несерйозно, ще б памперси нам запропонували. У нас голоду, слава Богу, немає в країні і не передбачається.
Ви відмовилися від віце-прем’єрства в цьому уряді і зараз коментуєте його дії зі сторони. Чи не жалкуєте про це?
Я ж не новачок в уряді і знаю, що чого варте. Віце-прем’єр не може реально впливати на ситуацію в ввіреному йому секторі. Віце-прем’єр – це людина, яка має кабінет, 4–5 помічників і все. Я не збираюся бути весільним генералом.