Звичайно, це позбавляє мене радості спостерігати "терки" між депутатами, які відбуваються в задніх проходах. Але зате з мого місця добре було видно виступ віце-президента США Джо Байдена - мабуть, найсильніше, що чули ці стіни за останні десятиліття.
Це був майстер-клас політика, для якого цінності є не пустим звуком, а ораторську майстерність входить в обов'язковий набір якостей. Виступивши на трибуні Верховної ради під час свого п'ятого візиту до Києва, Байден продемонстрував повагу до українського народу, долею якого він опікувався під час багатогодинних переговорів взимку 2013 року.
Байден не міг навіть нормально вимовити прізвище тодішнього президента - я пам'ятаю, як у розпал революції гідності він називав його "Янкелович", - проте у вирішальні моменти саме Байден своїми дзвінками стримував влади від кровопролиття. Янукович же, влаштувавши бійню на Майдані, потрапив під каток санкцій, ініційованих США.
Тому виступ Байдена не було зверненням до Петра Порошенка, Арсенію Яценюку або депутатам, які вперше з дня присяги влаштували аншлаг у сесійній залі. Це було звернення до української нації, яку Байден закликав не здаватися у боротьбі за побудову нормальної демократичної країни. А головною проблемою України була названа корупція, для опису якої Байден не шкодував епітетів, називаючи раком на тілі держави і каналом підриву української незалежності з боку Росії.
У своєму виступі Байден уникав прямих звинувачень з прізвищами, що багатьох розчарувало. Навряд чи віце-президент США став би публічно викривати корупціонерів, перебуваючи на трибуні українського парламенту. Це як мінімум недипломатично. Але можу стверджувати, що розмови американського політика за закритими дверима з Порошенком і Яценюком були вкрай неприємними.
Напередодні приїзду Байдена до Києва я побував як в офісі віце-президента США, так і в провідних аналітичних центрах Вашингтона. Отже, перша прізвище, яка викликає роздратування на межі сказу в американських колах - це генпрокурор Віктор Шокін. Він не просто символ ангажованою прокуратури. Своїми діями Шокін вбиває віру в справедливість, в ім'я якої США робили ставку на нову українську владу.
Деякий час тому Шокін намагався помиритися з американським послом, а в якості аргументу привів свою дочку, яка виїхала на постійне проживання в Америку. Однак цей факт не допоміг - після історії з діамантовими прокурорами Шокін втратив всяку довіру США. І зняття Шокіна з посади може стати вимогою для отримання подальшої підтримки з боку МВФ.
Крім призначення сучасного і незалежного прокурора, американців цікавить тотальна перебудова цього органу. Зрештою, Порошенко з Яценюком повинні бути самі зацікавлені в реформі прокуратури і судів, виходячи з досвіду Юлії Тимошенко, яка після втрати влади на власному досвіді відчула, наскільки важливо мати чесні органи правосуддя.
Крім того, під жорстким вогнем критики Вашингтона знаходяться найближчі соратники Порошенка і Яценюка - Ігор Кононенко і Микола Мартиненко, які контролюють потоки на державних підприємствах.
Щоб уникнути зайвих проблем, Яценюк напередодні приїзду Байдена зміг домогтися від Миколи Мартиненка обіцянки скласти депутатський мандат. Близький соратник був принесений в сакральну жертву в ім'я збереження добрих відносин Яценюка з американською адміністрацією. Кононенко теж дісталося під час закритих зустрічей Байдена. Крім залученості в корупційні скандали, про які добре знають у Вашингтоні, він проштовхує Податковий кодекс, редакція якого не задовольняє МВФ.
У той же час, критикуючи, США продовжують наполягати на єдності нинішньої коаліції в парламенті, побоюючись дострокових виборів і дестабілізації. Цим користується нинішній прем'єр Арсеній Яценюк, пообіцявши вивести Народний фронт з коаліції у разі відставки.
Головним лобістом Яценюка у Вашингтоні є Вікторія Нуланд, яка звикла мати з ним справу ще з часів опозиції Януковичу. Крім того, є ще один канал комунікації, про який відомо небагатьом: замовити слово за Яценюка в Вашингтоні може лобіст Ріната Ахметова Брюс Джексон, який вже багато років знайомий з чоловіком Вікторії Нуланд Робертом Кеген. Вони в далекі 1990-ті входили в керівництво неоконсервативного аналітичного центру Проект нового американського століття.
Підсумком візиту Байдена стало половинчасте рішення - ніяких дострокових виборів і єдність нинішньої коаліції, яке має супроводжуватися очищенням оточення перших осіб від одіозних особистостей.
Подібний приклад мав місце в 1999 році. Тоді президент Леонід Кучма здобув сумнівну перемогу на виборах президента, однак, щоб почати з чистого аркуша, спробував заручитися підтримкою США. Кучма відвідав Вашингтон, де йому рекомендували позбутися одіозних особистостей у своєму оточенні начебто Ігоря Бакая і Олександра Волкова, а також призначити прем'єр-міністром Віктора Ющенка.
Однак українська влада обдурили очікування США - Ющенко вставляли палиці в колеса, а олігархи тільки посилили свій вплив. У підсумку американська концепція керованої стабільності звалилася після початку касетного скандалу. Сьогодні Джо Байден спробував знову зцементувати українську владу в ім'я реформ. Але без повного перезавантаження осіб ця конструкція приречена на колапс - терпіння українських громадян досягає межі.
Сергій Лещенко
Решта новин