Політика - В Україні

Керівник президентського протоколу Георгій Чернявський: «У 1991 році доводилося починати вибудовувати власний протокол з «чистого аркуша».

Президент Фінляндії Мауно Койвісто першим прибув у незалежну Україну з офіційним візитом. Це відбулося у травні 1992 року, коли була перша церемонія вручення вірчих грамот від посла Фінляндії. Про це в інтерв'ю «Главкому» розповів перший керівник президентської служби протоколу Георгій Чернявський. За словами Чернявського, у перші роки незалежності України було дуже цікаво працювати, так як все доводилося починати з «чистого аркуша».

«Адже до того часу Україна була лише республікою Радянського Союзу і не приймала керівників іноземних держав. Нам належало створити свій державний протокол і церемоніал. Треба було взяти майданчик перед Маріїнським палацом і побудувати цілковито нову конструкцію: визначити, в яких місцях слід встановити державні прапори, як під’їздить машина з гостем і де спиняється, де вишикується почесна варта, коли лунає гімн тощо. Таких нюансів було тисячі», – пригадує дипломат.

На питання, хто саме вирішив, що Маріїнський палац стане майданчиком для урочистого прийняття зарубіжних гостей, Чернявський відповів: «Мабуть, я». На його переконання, альтернатив Маріїнському палацу не було.

«У нас, на жаль, не було такої споруди, як Кремль, – і з точки зору масштабу та історичності, і з точки зору безпеки», – зауважив екскерівник служби протоколу. Він також пригадав, що у 1992-1993 роках іноземних гостей ще зустрічали на радянських «Чайках».

Дипломат розповів, що президенти та делегації, які приїздили з візитами до Києва, зупинялися у резиденції на вулиці Липській, у Липському особняку, між готелем «Київ» та будівлею Верховної Ради. Однак, там можна було розмістити всього дев’ять осіб, тому делегації нерідко зупинялися в готелі.

«Саме в Липському особняку зупинявся президент Фінляндії, решта делегації ночували в готелі. А весь церемоніал зустрічі та переговори проводили в Маріїнці», – пояснив Чернявський.

Перший керівник президентської служби протоколу також звернув увагу, що у ті роки через поганий стан палацу вони використовували лише третину його площ, а решта стояла досить занедбаною.

«Хоч у правому крилі споруди засідав Комітет захисту миру, ми це крило не використовували, у лівому крилі була друкарня Верховної Ради. І так тривало понад десятиліття – на Маріїнку завжди не вистачало коштів, аж до того часу, коли за президентства Віктора Ющенка палац поставили на капітальний ремонт», – пригадав дипломат.

Програму найперших візитів розробляв і пропонував керівництву теж Георгій Чернявський. За його словами, з часом він напрацював схему візитів.

«Зустріч в аеропорту, потім офіційна церемонія зустрічі біля Маріїнського палацу – за участю почесної варти, з виконанням гімнів двох країн. Килимова доріжка… Відразу після урочистої зустрічі президенти піднімалися в залу переговорів, потому – переговори у розширеному складі у Зеленій залі. Опісля делегації займали місця у Білій залі, потім оголошувалося про вихід президентів і перелічувалися документи, які будуть підписані. Про це оголошував хтось із МЗС. Відтак – церемонія підписання, після неї – келих шампанського, потім – підхід до преси. На цьому закінчувалася офіційна частина візиту», – розповів дипломат.

У пізніші роки після офіційної частини були зустрічі з бізнесменами, додав Чернявський. Однак обов'язово була оглядова екскурсія Києвом, а якщо візит відбувався влітку – екскурсія була на катері Дніпром. Екскерівник служби протоколу підкреслює, що почесних гостей возили у Києво-Печерську лавру, у Софійський собор.

Зміни до офіційної програми були внесені за президентства Віктора Ющенка, підсумовує Чернявський. Тоді до програми внесли покладання зарубіжними гостями квітів до пам’ятного знаку жертвам Голодомору на Михайлівській площі.