Але конструктивних пропозицій боротьби з режимом екс-прем’єрка не запропонувала, навпаки, ще більше ускладнила і без того непросту ситуацію в опозиційному середовищі.
Один з найчастіших закидів на адресу Юлії Тимошенко за час її перебування в неволі – незрозуміла закритість. На відміну від Юрія Луценка, котрий попри перебування за ґратами регулярно давав інтерв’ю українським і закордонним ЗМІ, публікував відкриті листи та звернення, передавав на волю тексти своїх авторських колонок та блогів, Тимошенко обрала для себе режим мовчання.
Безумовно, час від часу в пресі таки з’являлись її інтерв’ю, а партійна прес-служба розповсюджувала типові привітання українцям до визначних дат. Але в політичних колах давно не є секретом, що преважна більшість цих інтерв’ю та привітань писались у партійному штабі тією ж прес-службою під контролем вищого партійного керівництва.
Але за останній час Тимошенко все ж розвинула певну публічну активність, опублікувавши два листи та щось на зразок щоденника, в якому вона похвилинно розписала дії працівників харківської лікарні та пенітенціаріїв під час чергового конфлікту з ними.
Однак найбільший резонанс, безумовно, викликав лист Тимошенко, в якому вона дає свою оцінку поточній ситуації в країні, діям влади та опозиції і пропонує власний порядок денний для них. Несподіваність пропозицій Тимошенко одразу викликала сумніви в автентичності листа.
Справа в тому, що кількість людей, що контактують з екс-прем’єркою, і без того дуже обмежена, за останні місяці ще скоротилася. Джерела Тиждень.ua розповідають, що стосунки Юлії Тимошенко з її соратниками по опозиції значно погіршились – в першу чергу тому, що вона усвідомила всю ефемерність їхньої боротьби за звільнення екс-прем’єра (зазначимо, досить небезпідставно). Фактично, зараз Тимошенко повністю довіряє лише двом людям: доньці Євгенії та захисникові Сергію Власенку.
Втім є підстави вважати, що авторкою останнього листа є саме Юлія Володимирівна По-перше, цю інформацію підтверджують джерела у «Батьківщині», що належать до різних, конфліктуючих внутрішніх угруповань. В іншому разі можна було б справедливо підозрювати, що «лист Тимошенко» одне з них використовує у боротьбі проти іншого. По-друге, стилістика листа цілком вписується у зміну загального тону оцінок влади з боку Юлії Володимирівни, що спостерігається за декілька останніх місяців. Якщо у листі до Віктора Януковича від 19 жовтня минулого року Тимошенко пропонувала президентові «анонімно лікуватись», в листі від 5 квітня вже цього року нарешті визнала його легітимним президентом, то в останньому зверненні, від 29 травня, запропонувала опозиції спільно з владою працювати на «збереження нашої нації».
Власне, остання ідея і викликала найбільше нерозуміння в опозиційному таборі, настільки велике, що жоден з лідерів опозиції такий заклик досі не прокоментував. Запропонувавши владі й опозиції припинити акції «Вставай, Україно!» та «антифашистські марші» відповідно та сісти за «загальнонаціональний круглий стіл», Тимошенко перекреслила увесь порядок денний опозиції – з її «повстанням», революційною риторикою (хоч і штучною) та закликами до «війни з режимом». «Я закликаю заявити про взаємне припинення акції «Вставай, Україно!», - недвозначно написала Тимошенко. «Акція «Вставай, Україно!» завершиться в день інаугурації нового президента України», - так само недвозначно заявив зі сцени Арсеній Яценюк на акції у Києві 18 травня. Зрештою, опозиція, схоже, взагалі вирішила вдати, що не почула слів Тимошенко. «Юля ж у своєму листі закликала нас «йти до людей», ось ми через наші акції і будемо до них йти», - пояснював Тиждень.ua один з опозиціонерів.
Безумовно, в нинішній ситуації будь-які «круглі столи», чи декларації про «мораторій на питання, які роз’єднують країну» (до чого також закликає Тимошенко), виглядають вкрай утопічно. Для влади вони апріорі нецікаві, для опозиції, судячи з відсутності в неї системного бачення української перспективи – також.
Юлія Володимирівна не може цього не розуміти. Тому виникає питання: яку мету вона переслідувала цим посланням? Можна обережно припустити, що проведений в неволі час дещо змінив екс-прем’єрку. тепер вона бачить себе не одним з гравців політичної вищої ліги, а загальнонаціональним моральним лідером, котрий «стоїть над сутичкою», і зі своєї «висоти» закликає нехтувати особистими амбіціями задля збереження єдності країни (в листі Тимошенко детально розписує, які потенційну небезпеку для України має «антифашистська» істерія).
Втім, прикладним політичним речам Юлія Тиимошенко теж приділила чимало уваги. Зокрема, вона цілковито підтримала вкрай суперечливе рішення опозиціонерів відмовитись від висунення єдиного кандидата на президентських виборах вже в першому турі.
Тимошенко навела три аргументи: по-перше, лише виборці мають право визначати єдиного кандидата від опозиції; по-друге, влада намагатиметься повторити розкольницький сценарій «канівської четвірки» 1999 року; по-третє, команди опозиційних кандидатів будуть більш мотивованими до роботи, якщо працюватимуть кожна саме на свого висуванця.
Безперечно, в кожному з цих пунктів є доля істини. Але – як вже писав Тиждень.ua, їх повністю «перебиває» суто технологічний момент, пов'язаний з психологією виборців. По-перше, опозиційні кандидати у першому турі, очевидно, боротимуться не стільки з Януковичем, як один з одним (адже вони працюватимуть на одному електоральному полі, як не крути).
По-друге, досвід президентських виборів 1999 та 2010 років (у 2004-му ситуація була специфічною) свідчить, що в другому турі немала частина виборців голосують не так «за», як «проти» когось. Саме ця частина електорату, проголосувавши проти Симоненка у 1999-ому та проти Тимошенко у 2010 зробила президентами Кучму та Януковича відповідно.
По-третє, електорат схильний до інерції мислення – якщо впродовж кількох місяців передвиборчої кампанії опозиціонери, нехай і не відкрито, але поливатимуть один одного брудом, акуратно, але послідовно, формуватимуть серед опозиційних виборців уявлення про «запроданця Кличка», «аморфного Яценюка» та «страшного Тягнибока», за три тижні між турами виборів переагітувати електорат під «єдиного опозиційного» буде нереально. Виборці двох кандидатів, що пролетять повз другий тур, скоріше за все, на дільниці просто не прийдуть, чим зроблять неабиякий подарунок Януковичу – загальновідомо, що за низької явки фальсифікувати вибори значно легше.
Тимошенко ці речі повинна усвідомлювати. Як з’ясував Тиждень.ua вже після появи її листа, однією з причин досить обережних заяв опозиціонерів щодо формату президентської кампанії, котрі вони зробили на акції 18 травня, може бути позиція Віталія Кличка. В силу невеликого політичного досвіду та зростаючого особистого рейтингу він, за словам наших співрозмовників в опозиційних колах, може вирішити, що здатен перемогти Януковича самостійно, без «єдиних опозиційних кандидатів» та «спільних опозиційних платформ». Тож уникаючи прямих закликів до визначення єдиного кандидата «тут і тепер», Тимошенко могла поставити метою збереження хоча б нинішнього стану позірної єдності в опозиційних лавах. Однак її заклик до припинення акції «Вставай, Україно!» та зміни опозиційного дискурсу заплутав її соратників ще більше. Якщо соратники на неї ще зважають.
Мілан Лєліч
Решта новин