Ключове нововведення, з-за якого сперечаються, що спричинило розбіжності серед депутатів заміна чинної змішаної системи з партійними списками та мажоритаркою на пропорційну систему з відкритими регіональними списками.
Розглянути чотири з половиною тисяч поправок, поданих до редакції Виборчого кодексу до другого читання, депутатам потрібно встигнути за три пленарні тижні. В іншому випадку, обраних на дострокових липневих виборах парламентаріям доведеться вносити новий проект кодексу та почати роботу з документом з нуля. Про те, як може змінитися виборча система і чи встигнуть депутати прийняти законопроект — в матеріалі РБК-Україна.
Верховна рада до кінця своєї каденції може прийняти Виборчий кодекс (законопроект №3112-1). Цей документ має врегулювати всі виборчі процеси і процедури, починаючи від діяльності Центрвиборчкому, функціонування Держреєстру виборців і правил агітації, закінчуючи порядком проведення президентських, парламентських і місцевих виборів.
Народні депутати приступили до розгляду законопроекту на останньому пленарному тижні, 6 червня. Після прийняття документа в першому читанні в листопаді 2017 року, парламентарії запропонували до кодексу 4568 поправок. В цей день в Раді встигли пройти тільки 134 поправки, а тому з таким темпом його розгляд у залі може розтягнутися на кілька тижнів.
Головна новація Виборчого кодексу — перехід на пропорційну систему з відкритими регіональними списками під час виборів у Верховну раду замість діючої змішаною, коли половина депутатів проходить у Раду за партійними списками і ще половина — по мажоритарних округах. Саме ліквідація "мажоритарки" і є основним каменем спотикання для депутатського корпусу.
Голосують регіони
Виборчий кодекс, авторами якого є спікер Ради Андрій Парубій, депутати Леонідом Ємцем ("Народний фронт") і Олександром Черненко ("Блок Петра Порошенко"), складається з чотирьох книг.
"Загальна книга регламентує порядок створення та діяльності виборчих комісій, функціонування ЦВК і Державного реєстру виборців, формування виборчих списків, ведення агітації під час президентських, парламентських і місцевих виборів. Тобто вона регламентує загальні норми всіх трьох виборчих процесів", — розповів один з членів робочої групи, яка готувала кодекс до другого читання, заступник голови фракції "Самопоміч" Руслан Сидорович. За його словами, друга книга стосується порядку проведення президентських виборів, третя — парламентських виборів, четверта — місцевих.
Пропорційна система з відкритими регіональними списками, згідно з проектом кодексу, передбачає, що вибори в Раду будуть проходити в 27 виборчих регіонах. В основному вони збігаються з територіями областей України, крім густонаселених Києва та Дніпропетровської області, де планує за два округи. Крим і Севастополь разом з Херсонською областю будуть включені у південний округ.
Крім загальнонаціонального партійного списку кандидатів, однакового для всієї країни, політсили повинні будуть сформувати окремі списки для кожного з 27 регіонів. У них партія також висуває мінімум п'ять кандидатів зі свого загальнонаціонального списку. Виходить, що кожен кандидат представлений одночасно у двох списках — загальному та регіональному.
Українці будуть голосувати за партію з її затвердженим списком і за бажанням за одного з кандидатів, яких ця ж партія висуває в конкретно взятому регіоні. Безпартійні політики позбавляються можливості балотуватися в Раду.
Виборець втратити можливість проголосувати виключно за кандидата, але зможе віддати свій голос тільки за список партії. В такому випадку, голосуючи, громадянин погоджується з тією послідовністю кандидатів, яку визначила партія. Замість звичних "плюсів" чи "галочок", у бюлетені потрібно буде власноруч вказати порядковий номер партії, затверджений Центрвиборчкомом в ході спеціальної жеребкування, так і порядковий номер кандидата, який встановлює партія.
В парламент пройдуть лише ті партії, які подолали чотиривідсотковий бар'єр.
Його зниження з нинішніх п'яти відсотків — не примха тих чи інших політичних сил, запевнив видання Руслан Сидорович. "Насправді до цього нас давно закликають наші західні партнери з Ради Європи — до трьом або чотирьом відсоткам, оскільки зниження бар'єру дасть можливість більш широкого представництва партій у парламенті, що в свою чергу означає більшу легітимність влади", — пояснив депутат.
Цифра прохідного бар'єру – предмет для дискусій в Раді, прогнозує інший член робочої групи, колишній голова Комітету виборців України (КВУ) Ігор Попов. "Тепер депутати будуть пропонувати або три, або п'ять відсотків", — розповів він.
Щоб розподілити 450 мандатів між партіями, що подолали прохідний бар'єр, використовують виборчу квоту.
Це сума всіх голосів, відданих за усі партії, які проходять до парламенту, яка буде поділена на 450. За допомогою цієї квоти ЦВК спочатку обчислює кількість мандатів, отримані тією чи іншою партією в кожному з регіонів, після цього йде розподіл мандатів партії за загальнодержавним списком. Якщо кандидат вже отримав мандат за результатами партії в регіоні, то його прізвище вже не фігурує при розподілі по загальнопартійному списку.
Суть відкритих списків зводиться до того, що чим більше голосів набрав конкретний кандидат в регіональному партійному списку, тим вище його шанс на проходження в парламент. Причому не виключено, що кандидат, який отримав більшу або навіть найбільшу підтримку в регіоні, може і не отримати мандат, якщо його партія не проходить до парламенту.
Ще одне спірне питання, яке належить вирішити депутатам, про те, наскільки відкритими будуть списки. Тобто, їм необхідно визначити, скільки в кожному з регіональних округів голосів повинен набрати, наприклад, кандидат на п'ятому місці, щоб він став першим, уточнив Ігор Попов. "В редакції першого читання зазначено, що він повинен набрати виборчу квоту — приблизно 40 тисяч голосів, це дуже багато. Відповідно, таку модель навіть не можна назвати відкритими списками — вони закриті: як партія визначила черговість кандидатів, так вони по рейтингах і проходять. В той же час є ідея зробити невеликий відсоток — щоб п'ятий в регіональному списку міг піднятися на перше місце", — говорить народний депутат.
З одного боку, -- це реальне змагання. Але, з іншого боку, це породжує внутрішньопартійну конкуренцію, якої всі бояться, продовжує Попов. "Оскільки, тоді "топити" тебе можуть не тільки конкуренти від інших партій, але і свої однопартійці", — пояснює парламентарій.
Система відкритих списків – значний крок вперед, але це далеко не той механізм, який дозволить зняти всі питання з виборчим законодавством, вважає голова КВУ Олексій Кошель. Наприклад, вона тільки частково вирішує проблему підкупу виборців, так само як і проблему продажу місць у партійному списку, говорить Кошель.
"Залишиться спокуса домовитися з партійним керівництвом про те, щоб отримати на своєму окрузі слабких суперників, висунутих тією чи іншою політсилою. І, на мій погляд, система відкритих списків за умови слабких політичних партій не вирішує ключової проблеми — дорогих виборів, тому що проведення повноцінної кампанії на окрузі в межах області буде вкрай витратним", — прокоментував голова КВУ.
При цьому, за його словами, щоб отримати високі показники на місцях, партії будуть залучати насамперед ефективних і рейтингових мажоритарників. "В тому числі тих, хто активно використовує так звану технологію "добрих справ". А тому для багатьох депутатів-мажоритарників підтримка цього кодексу не містить серйозних погроз, у зв'язку з чим 226 голос за його прийняття видаються реальними", — міркує голова Комітету виборців.
Виборчий кодекс передбачає систему відкритих списків для виборів до обласних рад та міські ради, де населення понад 90 тисяч осіб. Мажоритарна система залишиться тільки для виборів у сільські, селищні, районні ради, а також у невеликих містах. Для останніх кодексом пропонується ввести многомандатную мажоритарну систему, при якій в окрузі перемагає від двох до чотирьох кандидатів, в залежності від числа виборців в окрузі.
Фінальний акорд
Проаналізувавши чотири з половиною тисяч поправок, поданих до Виборчого кодексу, депутатська робоча група врахувала кілька ключових змін. Цілий блок поправок стосується передвиборної агітації — загальних правил, політичної реклами, порядку проведення дебатів і відповідальності за відмову від них, пояснив Руслан Сидорович. Зокрема, депутатам пропонується заборонити всю зовнішню рекламу, за винятком тимчасових пересувних конструкцій, а також встановити обмеження для реклами на телебаченні.
"Алгоритм регулювання політичної реклами прописаний так, що ніхто не зможе заповнити політичною рекламою весь ефір, встановлена максимально допустима тривалість одного ролика, так і частоти його трансляції в добу. Це покращує можливість доступу до телебачення неолигархическим політичних суб'єктів", — роз'яснив Сидорович.
Крім того, з фінальної редакції кодексу може зникнути положення про те, що кандидат, який хоче поборотися за президентське крісло, повинен зібрати триста підписів мерів, депутатів Верховної Ради та місцевих рад.
"Ми прибрали підписні листи для президентських виборів з тексту кодексу, оскільки така практика, що раніше існувала в українському виборчому процесі довела свою неефективність. Заставу для кандидатів — більш ефективний механізм і частіше використовується у світовій практиці", — розповів Сидорович.
Але з великою часткою ймовірності всі поправки, запропоновані до другого читання, будуть провалені, тому як у самий розпал передвиборної парламентської кампанії їх розгляд буде проходити в напівпорожньому залі Верховної ради.
"Коли ми вийдемо на фінальне голосування, і буде мобілізація депутатів в залі, то ряд номерів поправок будуть зачитані повторно. Це будуть ті поправки, без яких немає сенсу приймати закон. Ці поправки будуть проголосовані пакетом вже перед фінальним голосуванням", — заявив голова робочої групи Олександр Черненко.
Щоб вийти на голосування, парламенту належить пройти всі поправки до кодексу три пленарні тижні до закриття сесії. Після цього Рада повернеться до роботи вже у вересні, причому, ймовірно, вже в новому складі, обраному на дострокових виборах в липні.
Якщо ж депутати не встигнуть завершити розгляд всіх поправок, новому скликанню Ради необхідно буде відхилити Виборчий кодекс, після чого заново вносити законопроект до парламенту і почати його розгляд з нуля, пояснює Руслан Сидорович.
"Я думаю, що в парламенті підуть за сценарієм зачитування всіх поправок скоромовкою з тим, щоб вийти на голосування за проект закону 11 липня", — припускає Ігор Попов, при цьому сумніваючись, що в залі знайдеться 226 "за". Тоді як його колега по робочій групі Руслан Сидорович вважає, що прийняття кодексу цілком реалістично.
Разом з тим, навіть якщо Конституційний суд визнає президентський указ про розпуск Ради неконституційним, чергові парламентські в жовтні все одно пройдуть за старим законом, прогнозують члени робочої групи.
"Навіть якщо Рада прийме влітку Виборчий кодекс, його використання для чергових парламентських виборів в 2019 році вельми проблематично, оскільки зміна виборчої моделі в такі короткі терміни може загрожувати зривом виборчого процесу", — каже Сидорович.
Тоді у перехідних і прикінцевих положеннях кодексу необхідно буде вказати, що закон вступає в силу, наприклад, з 2020 року, додав Попов.
Уляна Безпалько
Решта новин