Політика - В Україні

Бізнес в країні, де ведуться бойові дії, зітканий з парадоксів. Аж до того, що підприємство, яке працює за лінією розмежування на неконтрольованої території, платить податки там же, відвантажує продукцію в РФ, а його нинішній власник Андрій Сидорчук, одержує прибуток і успішно її освоює, знаходиться в Києві і входить в тусовку елітних вирішував юридичного бізнесу.

У цій історії багато славетних імен:

– ЄБРР, до початку бойових дій видав луганському підприємству кредит у розмірі $13 млн, а нині закриває очі на походження грошей, якими цей борг перекупается;

– юридичні компанії, партнером однієї з яких числиться заступник голови комітету Верховної Ради з питань правової політики і правосуддя, автор законопроекту про антикорупційну палаті Сергій Алексєєв з БПП, а партнером іншого – брат народного депутата Мустафи Найєма;

– новоспечений суддя Касаційного господарського суду у складі ЗС України Іван Міщенко, який ходить в АП вечорами.

Як все це могло зібратися в одній точці і що їх об'єднує? Вже точно не мораль, а як неважко здогадатися – гроші.

Все почалося з заводу "Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовского". У тому вигляді, в якому завод існує зараз, він був створений С. С. Монятовским. З 1992 року підприємство виробляє і продає колісні пари, вали та іншу продукцію для залізничного транспорту. У 2013 році до початку бойових дій на заводі працювало понад 1000 чоловік, обсяг виробництва в той час сягав майже 600 млн грн. Продукція підприємства експортувалася в більш ніж 70 країн світу.

30 липня 2005 року дочка С. С. Монятовского, Юлія, вийшла заміж за якогось Андрія Сидорчука. А в 2015 році Андрій подав на розлучення, розлучився і почав відбирати у колишньої дружини всі активи, які належали її родині.

"Успіх" до Андрія прийшов після знайомства з юридичної компанії "Алексєєв, Боярчуков і партнери", яка веде себе на юридичному ринку так, ніби головним її власником є якщо не президент України, то його кум, генеральний прокурор. Ось кілька фактів, що дають уявлення про "заслуги" компанії, від органу, який перевіряв відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики і чесноти для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Рішення Громадської ради доброчесності (Громадської ради доброчестності) щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду України Нарижному Сергію Юрійовичу.

З тих пір Андрій зміг успішно:

– закрити кримінальну справу проти себе про фінансування сепаратизму, в матеріалах якого є тонни доказів, що він отримує гроші з підконтрольною терористами території;

– розпочати будівництво багатоквартирного будинку в елітному селі Білогородка під Києвом. Причому гроші на будівництво виділяються з рахунків підприємства, а земля під будинком завбачливо оформлена на Сидорчука Олексія Володимировича, рідного брата Андрія Сидорчука, і на фінансового директора заводу Ейхмана Леоніда Володимировича;

– всіма правдами і неправдами викупити борг заводу перед ЄБРР у розмірі $13 млн, підтвердивши тим самим інтерес до підприємства в Луганську;

– домовитися не з росіянами, не то з терористами про роботу заводу, при умови що завод НЕ буде платити податки в Україну;

– з допомогою юридичних махінацій перевести всі активи заводу на іншу юридичну особу, збанкрутувавши реальних власників – сім'ю Монятовских;

– відібрати у Юлії Монятовской ряд активів і продовжити "священний похід праведника" проти колишньої дружини і матері своєї дитини.

Токсичний такий клієнт для юридичної компанії? Очевидно, ні, якщо партнер компанії працює на "хрещеного батька" постреволюційної корупції Петра Олексійовича, всіляко допомагаючи своєму патрону уникати створення антикорупційного суду. Більш того, буквально місяць тому юридична компанія "Алєксєєв, Боярчуков і партнери" злилася в єдиному танці з компанією Trusted Advisors, партнер якої, Іван Міщенко, став... суддею Верховного Суду. Те, що це ставленик Банкової, підтверджують і в "Українській правді".

Тим часом брат відомого антикорупціонера та депутата Верховної Ради Мустафи Найєма, Масі Найєм, теж вирішив заробити на цій справі, захищаючи колишню дружину Сидорчука. Адже робота не пильна і до того ж обіцяє чималий прибуток. Виходить, навіть для адвоката Маси Найєма, колишнього атошника, гроші не пахнуть, і він без докорів совісті продовжує заробляти на сімейному конфлікті, в якому одна із сторін фінансує тероризм та підтримує війну в Донбасі.

Що ж ми маємо в підсумку?

Юристи Банкової захищають сепаратиста, нехтуючи всіма нормами моралі, і при цьому створюють видимість, що проходить судова реформа. Між тим головними її учасниками стають такі от юристи, але вже в ролі суддів-"кришувателів".

Джерело: Багнет