Проте цього разу вона здобула набагато менше голосів аніж 5 років тому. Спільний результат опозиційних партій (Об’єднана Опозиція «Батьківщина», «Удар», «Свобода») на пропорційних виборах став вищим аніж у правлячої партії і становив відповідно 49,9% і 30%. Об’єднана Опозиція залишилась головною опозиційною силою, хоча її майбутнє поки що не визначене.
Найбільшого успіху досягли комуністи і радикальні націоналісти з «Свободи», котрі вагомо примножили лави власного електорату. Успіхом водночас став і результат партії «Удар», котра вперше входить до парламенту.
Вибори відбулися за змішаною системою – 225 мандатів виборювались в єдиному загальнонаціональному окрузі за партійними списками, а 225 - в одномандатних виборчих округах. Вибори за партійними списками відбулися без помітних порушень і ніким не оскаржувалися, натомість в одномандатних округах дійшло до значних порушень, які сфальсифікували результат виборів.
Це супроводжувалось протестами опозиції і критикою міжнародних спостерігачів, котрі негативно оцінили процес підрахунку голосів. 6 листопада Верховна Рада рекомендувала провести повторні вибори у п’яти найбільш скандальних одномандатних округах, що призвело до певного залагодження наростаючого конфлікту поміж владою та опозицією. Незалежно від того, коли будуть призначені перевибори, їхній результат лише мінімально вплине на розклад політсил у новому парламенті.
Партія регіонів завдяки підтримці частини незалежних депутатів і комуністів зможе створити парламентську більшість, однак їй не вистачить голосів для конституційної більшості (300 голосів), що становило головне завдання урядової команди. Більше того, ця коаліція не буде такою тривкою як попередня і внаслідок цього урядовій партії буде значно важче контролювати нову Верховну Раду. Падіння підтримки Партії регіонів водночас означає, що президентові Віктору Януковичу буде дуже важко виграти президентські вибори в 2015 році, що є головною метою Партії регіонів.
Перебіг голосування і підрахунок голосів
У дні голосування зафіксовано небагато зловживань, а закиди опозиції щодо порушень було важко довести (багаторазове голосування одних і тих самих осіб на різних виборчих дільницях, винесення виборчих бюлетенів з дільниць і їх вкидання до урн після заповнення іншими особами). Викликають сумніви дані явки виборців. З доступної інформації випливає, що виборчі комісії часто закривали очі на голосування за відсутніх членів родини, що істотно підвищило явку, особливо на заході України, де значна частина мешканців продуктивного віку перебуває на заробітках. Звертають на себе увагу і непропорційна явка: наприклад, у двох сусідніх районах Донецька явка становила 39,8 і … 84, 5%.
Великий вплив на затяжний процес підрахунку голосів і оголошення результатів мали порушення в процесі підготовки виборчкомів. Комісії (окружні і дільничні) було сформовано виключно з представників політичних партій, їхні члени змінювалися ледь не до останньої хвилини і не мали елементарного досвіду такої роботи. Усі екземпляри протоколів виборчих комісій заповнювались вручну і окремо, що призвело до помилок.
Також численними були помилки під час підрахунку голосів. Слабкість виборчих комісій, у тому числі пересмикування даних під час підрахунку голосів у частині округів, відбулося і на попередніх виборах в Україні, однак, ніколи результати не рахували так довго. Ці порушення були відзначені в рапортах місії західних спостерігачів, котрі насправді позитивно оцінили день голосування, але гостро розкритикували передвиборчий період, а також спосіб підрахунку голосів.
У деяких одномандатних округах дійшло до зловживань під час визначення результатів голосування: визнання недійсними голосів, поданих за кандидата від опозиції, а також махінації при підготовці протоколів в окружних комісіях. Спокуса фальсифікацій була особливо сильна там, де кандидатів від влади і опозиції розділяло кількасот, ба навіть, кількадесят голосів.
Заангажованість місцевих адміністрацій щодо провладних кандидатів зміцнив гірший аніж очікувалося результат Партії регіонів на пропорційних виборах, збільшуючи важливість одномандатних округів, що потягло за собою фальшування з боку керівників місцевої влади. У зв'язку з гучними протестам кандидатів і їхніх прихильників, які піддали сумніву результати в кількох округах, Центральна виборча комісія звернулася 5 листопада до Верховної Ради України з проханням оголосити перевибори у п’яти округах.
Парламент спершу відкинув цю пропозицію, наказавши повторно перевірити виборчі документи з цих округів, а також створив парламентську комісію з розслідування шахрайств на виборах. Та вже 6 листопада парламент доручив ЦВК провести нові вибори у п’яти найбільш суперечливих одномандатних округах Київської, Миколаївської та Черкаської областей (№№94, 123, 132, 194, 197). Це рішення однак не влаштовує ЦВК, яка стверджує, що не може цього зробити без змін до виборчого законодавства, які має здійснити парламент.
Поствиборний пейзаж
Партія регіонів виграла вибори, але це не той успіх, на який вона розраховувала. Порівняно з виборами 2007 року ПР втратила щонайменше 2 мільйони виборців, а 187 мандатів не дає їй більшості (226 голосів). Партія регіонів може розраховувати на підтримку з боку значної кількості незалежних депутатів, що однак не дозволить їй створити стабільну більшість без комуністів. Що у свою чергу тягтиме за собою необхідність поступок для КПУ, в тому числі допуск її представника до президії парламенту.
Окрім того не виключено, що ПР перетягатиме на свій бік депутатів з опозиційних партій (наприклад з «Удару»), але, швидше за все, це не відбудеться у перші тижні роботи нового парламенту. Варто також зауважити, що незалежні депутати, що підтримують Партію регіонів, вже не будуть такими керованими, як обрані за партійними списками, а з наближенням президентських виборів можуть шукати порозуміння з опозицією. Це значно обмежує свободу дій ПР і оточення президента Януковича у парламенті.
Об’єднана опозиція «Батьківщина» здобула 102 мандати, і втратила теж біля 2 мільйонів виборців. Майбутнє цього угрупування досить незрозуміле. Воно складається з двох головних («Батьківщина» і «Фронт змін») і пари другорядних партій. Немає впевненості, що після виборів суперництво поміж лідерами цих партій, а також у керівництві самої «Батьківщини» (вплив ув’язненої Юлії Тимошенко на ситуацію в партії стабільний), не призведе до поділу на фракції. Окрім того серед її депутатів є група перебіжчиків, котрі можуть не встояти перед «пропозиціями» Партії регіонів.
Партія Віталія Кличка «Удар» сміливо може говорити про успіх. Це нове партійне утворення вперше увійшло до парламенту з досить добрим результатом ( хоча у передвиборних опитуваннях його шанси оцінювалися ще вище), а про Кличко почали говорити як про реального кандидата на майбутніх президентських виборах. Позиція «Удару» в новому парламенті абсолютно незрозуміла. З одного боку Кличко декларує співпрацю з опозицією, а з іншого - непоступлива позиція в процесі узгодження з Об’єднаною Опозицією і «Свободою» спільних кандидатів в одномандатних округах призвела до втрати опозицією загалом 20 мандатів.
У партійному списку «Удару» є щонайменше кілька осіб відверто пов’язаних з олігархічними групами (головно Ігорем Коломойським і Дмитром Фірташем, котрі входять до списку головних спонсорів «Удару»), через що ця фракція може піти на деструктивні дії в таборі опозиції. Впадає в око те, що електоральна підтримка «Удару» найменш варіюється в регіональному масштабі, підтримка інших фокусується або на сході чи на заході країни.
Великого успіху досягла «Свобода», здобувши вдесятеро більше голосів, ніж на попередніх виборах і вперше отримала право на представництво у парламенті. Ця партія вирвалась із традиційного регіону підтримки в західній Україні, діставши велику кількість голосів у центральній частині країни (18% - в Києві). Зростання підтримки з одного боку є результатом застосування свободівцями радикальної націоналістичної риторики, а з іншого – розчаруванням виборців у «Батьківщині». Фракція «Свободи», можливо, з більш помірковано риторикою, все одно залишиться радикальною силою, яка спробує радикалізувати всю опозицію.
Один з найбільших призів у цій виборчій кампанії дістався Комуністичної партії України, отримуючи півтора мільйона голосів більше, аніж на попередніх виборах, вона знову стає поважним політичним гравцем. Комуністи могли б створити набагато більшу фракцію, якби не ігнорували боротьбу в одномандатних округах; виставлені там комуністами кандидати головно працювали на загальний партійний список. КПУ є природнім союзником Партії регіонів у багатьох питаннях, але її результат означає , що тепер вона буде набагато складнішим партнером для регіоналів.
Прогноз
У новому парламенті Партія регіонів буде у важчій ситуації аніж дотепер. Залучені на її бік незалежні і «перевербовані» з інших фракцій депутати будуть набагато самостійнішими і в багатьох питаннях можуть не підтримувати позицію фракції. Ступінь їхнього спротиву зростатиме пропорційно до часу наближення президентських виборів. З іншого боку основним опозиційним фракціям, які роздираються суперечностями і амбіціями своїх лідерів, загрожує розпад. Партія регіонів буде намагатися перетягти частину опозиціонерів на свій бік, натомість «Свобода» зміцнюватиме радикальні тенденції у «Батьківщині», ймовірно, атакуючи «Удар», закидаючи йому співпрацю з великим бізнесом, що пов'язаний з владою.
Україна – це президентсько-парламентська республіка в котрій парламентська більшість не бере участі у формуванні уряду чи його програми. Звідси ключове значення президентських виборів, які відбудуться у 2015 році. Підготовка до них розпочнеться негайно після формального старту нового парламенту. У світлі виборчих результатів Партії регіонів шанси Віктора Януковича на переобрання - мінімальні. Одночасно результат виборів перекреслив одне з головних завдань Партії регіонів, яким передбачалося створення за рахунок незалежних депутатів конституційної більшості (300 голосів). Саме така більшість уможливила б конституційні зміни, зокрема, вибори президента в парламенті.
Решта новин