Розрекламований проект децентралізації став заручником скандального пункту перехідних положень, за яким порядок управління на території окремих районів Донецької та Луганської областей» визначається спеціальним законом.
Дали задній
Ще півтора тижні тому заступник голови фракції «Блоку Порошенко» Ігор Кононенко запевняв «Главком», що після закінчення всіх свят депутатів будуть переконувати проголосувати за законопроект про децентралізацію разом з суперечливою нормою про «особливий статус Донбасу», оскільки цього вимагають наші міжнародні зобов'язання. І всерйоз розраховував знайти в залі необхідні триста голосів. Вже на цьому тижні Кононенко прогнозував, що децентралізація буде винесена в зал 28 січня, і саме на цю дату планувалася мобілізація багнетів від президентської сили.
Але паралельно відбувалися й інші процеси – так 51 депутат раптом підготували звернення до Конституційного суду з проханням розтлумачити, що ж означає термін «наступна чергова сесія», на якій за процедурою необхідно приймати будь-які зміни до Конституції у другому читанні. Нагадаємо, що в першому читанні проект децентралізації вже був проголосований 31 серпня на минулій сесії і поточна сесія навіть була продовжена на тиждень, щоб встигнути проголосувати його в цілому. Тому як якщо депутати не встигнуть зараз – доведеться запускати всю процедуру заново. Мета хитрого ходу з зверненням до КС з проханням роз'яснити термінологію на поверхні: бажання і нинішнього цейтноту уникнути, і процедуру не зірвати. У разі потрібного парламентаріям вердикту суду проголосувати в другому читанні можна буде протягом усієї наступної сесії – тобто з 2 лютого до 2 вересня.
Змінилася риторика близьких до Банкової спікерів – якщо раніше від них звучали мантри, що зміни в Конституцію треба обов'язково вживати, то тепер вже і у президента кажуть про відсутність консенсусу в суспільстві і висувають певні умови Росії і підтримуваних нею сепаратистам. Спочатку гроші, потім стільці. Пробна куля закинув близький до АП політтехнолог Віктор Уколов, який написав у «фейсбуці», що «якщо посилання на особливий порядок самоврядування Донбасу веде до поділу, а не до об'єднання, значить треба від нього тимчасово відмовитися». А в четвер було поширено заяву вірного президентського багнета Ірини Геращенко: вона, по-перше, сказала, що Президент позитивно сприйняв депутатську ініціативу щодо подання запиту в КС (ніби він сам його не міг подати), по-друге, зазначила, що друге читання конституційних змін можливе тільки після очевидного і вирішального прогресу в здійсненні безпеки і гуманітарних пунктів Мінських домовленостей». Також Геращенко закликала тиснути на «країну-порушника і окупанта – РФ».
Фактично у Порошенка озброїлися риторикою соратників по коаліції, які відмовлялися голосувати за «особливий статус Донбасу» в тому числі і тому, що проголосовані раніше компромісні закони не сильно-то втамували кровожерливість Москви. Об'єктивно кажучи, Петро Олексійович і сам не горів великим бажанням грати у всі ці конституційні ігри, оскільки має дуже слабке уявлення, що ж далі робити з окупованими територіями, після того як вони будуть наділені особливими правами. Але зобов'язання перед західними партнерами, які наполягають на конституційному процесі, треба виконувати. Цікаво, що заява Геращенко прозвучало після багатогодинної зустрічі в Давосі Порошенко і віце-президента США Джозефа Байдена – судячи з усього, Вашингтон був проінформований про конституційну «заминки» і навіть дав на неї ласкаво.
чи Зрозуміє Захід
«Думаю, на зустрічі Порошенка з Байденом обговорювалися різні сценарії – і як рухатися далі, якщо вдасться проголосувати за проект, і що робити, якщо він не буде проголосований, – вважає політолог Володимир Фесенко. – Судячи з заяви Геращенко, мова йде про узгодженої позиції щодо посилення позиції України. Адже протилежна сторона зараз веде себе по-хамськи на переговорах, не виконуючи своїх зобов'язань і провокуючи нас. Тому Україна вирішила відповісти адекватно, показавши, що ніяких подарунків робити не збирається. Але шкода, звичайно, що в жертву приносяться зміни децентралізації».
Кажуть, сигнал, що Україна не буде поспішати з конституційною реформою, європейці отримали під час недавнього візиту в Київ від посланців Меркель і Олланда. Маленькі фракції коаліції, з якими вони проводили зустрічі, популярно пояснили європейським партнерам, чому не будуть підтримувати зміни до Конституції, і високі гінці поїхали додому неабияк озадаченными.
При цьому президент Франції Франсуа Олланд в черговий раз закликав не затягувати виконання Мінських угод: «Кожна сторона повинна виконати свої зобов'язання: Україна повинна проголосувати за конституційну реформу, а Росія повинна чинити тиск і провести прозорі вибори на сході». Пізніше Білий дім розповсюдив інформацію, що Барак Обама, Ангела Меркель у телефонній розмові «підкреслили свою тверду прихильність прискорення повного виконання Мінських угод усіма сторонами». Тепер питання – чи сприймуть в західних столицях перенесення голосування по «особливому статусу Донбасу» як свідоме гальмування «Мінська-2»?
Фесенко припускає, що Києву буде складніше пояснити посилення своєї позиції європейцям, ніж американцям: «Європейці по-різному поставляться до відкладання конституційного питання. Безперечно, у Європі знайдуться діячі, які скористаються ситуацією і будуть виступати з ідеями пом'якшити санкції проти Росії, але для нас принципово важливо, щоб до нашої позиції з розумінням поставилися американці, активізували участь у переговорному процесі. Те, що і Росія активізувалася (приїзд Гризлова, зустріч Суркова з Нуланд), означає, що ситуація для неї непроста, і нам є сенс спробувати вибити з Москви максимальні поступки, зокрема, пов'язати кроки зі свого боку з питанням передачі кордону на час виборчого процесу під спільний контроль України та ОБСЄ. Якщо ж Росія на поступки не піде, тоді треба показувати свою принциповість. Для нас поки реінтеграція Донбасу – не самоціль, на яку треба йти будь-якою ціною. Але складність у тому, що і Росія, і Захід намагаються прискорити процес реалізації Мінських домовленостей».
Заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий нагадує, що Україна неодноразово показувала зацікавленість у мирному врегулюванні конфлікту з самого початку російської агресії, але односторонніх поступок настав час покласти край.
«На Заході у частини політиків, які піддалися пропаганді Росії, чомусь склалося враження, що ключ до вирішення конфлікту лежить у Києві, – говорить Солодкий. – То Україна нечітко артикулировала свої аргументи, то це наївність західних партнерів – складно сказати. Тому нам треба на всіх рівнях пояснювати партнерам логіку своїх рішень. Звичайно, на Заході хочуть швидше вирішити конфлікт, але точно так само розуміють, що Україна вимушена йти на цей крок. Не думаю, що ми втратимо довіру наших партнерів, якщо все правильно зрозумілий, правда – на нашій стороні».
Солодкий зазначає, що найбільше європейці бояться нового витка агресії на Донбасі: «Конституційні зміни все одно не могли б стати гарантією того, почне РФ наступ чи ні. Але під пресингом цього фактора Україну і далі спонукали б виконувати Мінські домовленості – рано чи пізно нам потрібно було сказати «стоп».
Референдум?
Сам по собі фінт за затягування голосування навряд чи дозволить з часом знайти в парламенті відсутні голоси. У фракцій коаліції є погано приховуване неприйняття Мінських угод, на які Порошенко давав добро, не порадившись з парламентаріями, тому і волати до депутатської сумління і відповідальності не виходить. І поки важко уявити, які поступки і зміни в поведінці Кремля зможуть змінити цю думку. Тому головна надія Банковій – перенести вирішення проблеми на потім, а там або віслюк здохне, або падишах помре. Судячи з нинішнього стану російської економіки, напевно, є розрахунок, що на тлі падіння нафти і рубля «вежі Кремля» будуть з кожним днем все більш поступливими і як мінімум свій головний і єдиний козир – збройну ескалацію – в хід пускати не наважаться через побоювання нових санкцій. Хоча до ворожки не ходи, що Кремль і підконтрольні йому бойовики «ДНР» і «ЛНР» піднімуть галас з приводу того, що Київ знову зриває Мінські угоди, і на фронті можливе загострення. Але на Заході теж вистачає своїх проблем – біженці, кампанія щодо можливого виходу Британії з ЄС, референдум про європейську асоціацію України в Нідерландах, президентська кампанія в США... І Україні важливо докласти максимум зусиль, щоб не випасти з глобального поля зору.
«Всі нинішні заяви не треба розглядати як остаточні, це своєрідний зондаж реакції, – каже політолог Вадим Карасьов. – У чому на переговори по Донбасу впливає і загальна економічна ситуація в світі, де головну роль грають не танки, а біржі. Тому, мабуть, прийнято рішення не поспішати, не давати стовідсоткових гарантій, дивитися на реакцію зовнішньополітичних партнерів. Порошенко не хоче цих конституційних змін, тому що є великі ризики, але є і зобов'язання. І все буде залежати від того, що нам побажають західні партнери».
Як варіант вирішення проблеми Донбасу звучать пропозиції винести питання про подальшу долю регіону на референдум – мовляв, нехай все вирішує безпосередньо народ, а не продажні депутати. Такий механізм міг би навіть влаштувати Порошенко, який самоусунувся від цієї проблеми, але і у нього є маса недоліків.
«Референдум тільки все ускладнить, так і з юридичної точки зору чинний закон про референдум «від Лавриновича» сумнівно легітимний і не дуже демократичний, – знизує плечима Фесенко. – До того ж, дуже ймовірно, що результат референдуму виявиться «фіфті-фіфті».
Поки ж на Банковій смикнули стоп-кран, чекаючи рішення Конституційного суду про «черговості» сесій. КС вже привчив, що освячує все, що відправляють у нього з Адміністрації Президента (нехай нікого не бентежить, що звернення депутатське): самий свіжий вердикт – сьогоднішній одобрямс по судовій реформі, яку і будуть голосувати на найближчій засідання «замість» децентралізації. Тому мало сумнівів, що і в цей раз суд розтлумачить все, як треба, але тільки вихід з «донбаського глухого кута» це ніяк не наблизить.
Решта новин