Політика - В Україні

Блогер Максим Безухов, згадуючи відносно недалеке минуле, пише, що колись – у році так приблизно 1972-му – різниця між доходами партійної номенклатури та "простої" радянської людини була не настільки приголомшливою, як зараз відмінності між гаманцем "пересічного" українця та його правителів (зокрема, й обраних шляхом прямого волевиявлення парламентарів).

Якщо колись, пише Безухов, голова облвиконкому (сьогоднішній "губернатор") отримував 500 радянських карбованців, то зарплата доцента університету становила 350 карбованців, а середня пенсія дорівнювала 120 карбованцям. Звісно, й тоді ніхто не відміняв ані корупції, ані хабарів, ані спецпайків та спецобслуговування для партійних бонз. Одначе ми зараз говоримо про те, що видавалось та отримувалось офіційно.

Нині ж те, що отримують на руки – цілком легальними шляхами – народні депутати, є просто непристойною розкішшю порівняно з умовами, в яких живе переважна більшість українців. (Знову таки, ми не беремо до уваги мільйонні хабарі за перебігання з фракції у фракцію або за лобіювання законопроектів).

Тож якщо говорити виключно про офіційні грошові надходження, то статки народних обранців описуються наступними цифрами. Почнемо з того, що цьогоріч Верховна Рада повернула самій собі усі пільги, "заморожені" у 2012-му. Сукупно видатки з держбюджету на утримання найвищого законотворчого органу зросли майже на 70 мільйонів гривень.

Власне, парламентарі ніколи не забували про себе, тож крива їх утримання невпинно повзе наверх, щоб, зрештою, мабуть, протаранити небо. З нижче наведеної таблиці можна дізнатися, скільки держава асигнувала на Верховну Раду, починаючи з 2009 року (цифри подані у тисячах гривень):



Різниця між минулорічними видатками у 780 мільйонів 172 тисячі 500 гривень і цьогорічними (849.778.600) становить 69 мільйонів 606 тисяч 100 гривень. Такий собі маленький додатковий бонус до й без того небідного життя народних обранців. Куди ж ідуть такі шалені кошти? "Обозреватель" замислився над цим питанням і отримав наступну калькуляцію.

Перед усім, як і кожен трудівник нашої держави, депутат отримує зарплату.



Кілька ремарок до сказаного: неймовірно, але до всіх надбавок "універсального" характеру депутати намагаються "вибити" для себе додаткові нарахування. Наприклад, за вчений ступінь. Або за володіння іноземною мовою (під якою мається на увазі російська).

Для цього парламентарі пишуть відповідні заяви до секретаріату ВР, вказуючи на ці свої особливі здібності та якості. І, вочевидь, їм ніколи не відмовляють – депутатську би наполегливість та на благо народу… Стартовий оклад народного депутата України ледь перевищує 6 тисяч гривень, але з усіма надбавками набігає 17-20 тисяч щомісячно.

(Зауважимо принагідно, що депутатська пенсія в непоодиноких випадках дорівнює депутатській зарплаті. На сьогодні держава утримує за свій кошт близько 800 парламентарів попередніх скликань).

Але й це ще, звісно, далеко не все. Як ми вже казали, цього року депутатам повернули усі їхні пільги, а це означає, зокрема, наступне.



Тут знову ж таки відкриємо дужки та зауважимо, що цьогоріч опозиційні депутати вирішили проявити солідарність з народом, який у переважній більшості своїй працює не менш тяжко, аніж середньостатистичний парламентарій, проте на має жодного "безкоштовно" у своєму повсякденному житті.

Так, голова парламентської "Батьківщини" Арсеній Яценюк відмовився від 80-відсоткової надбавки за керівництва фракцією. А в УДАРі, як кажуть наші джерела, Віталій Кличко заборонив своїм депутатам навіть заїкатися про отримання квартири за державний кошт.

Одначе й це ще не "фініта ля комедія". Окрім всього вище перерахованого, депутат отримує суму, яка майже дорівнює його окладу, на так звані адміністративні витрати. В кулуарах, близьких до парламентської бухгалтерії, ці видатки називають "другою зарплатою". Ця друга зарплата також існує цілком офіційно, лише не переводиться на банківську картку, а видається просто на руки.



Нарешті, слід враховувати ще й те, що народному депутату нараховують кошти для утримання штату помічників, чотирьох з яких парламентар може оформити на держслужбу. Втім, саме чотирьох помічників депутат брати на роботу не зобов’язаний – він може обмежитися і одним. Або однією. Молоденькі дівчатка-помічниці, якими рясно всіяні кулуари ВР, становлять особливу касту "білих комірців", котрі прагнуть опинитися поближче до тіла парламентаря як мінімум за державну службу та непогану зарплатню, яку в таких випадках не ділять на чотири частини.

Минулого року кошторис депутатських помічників складав 216 тисяч гривень на кожного парламентаря. Нині депутат щорічно отримуватиме 240 тисяч. Множимо 240 на 450 й отримуємо 10 мільйонів 800 тисяч видатків на самих лише помічників.

Щоправда, якщо уважно вивчити держбюджет-2013, то доведеться відзначити, що витрати зростають не лише на утримання Верховної Ради України. Фінансові м’язи нарощують також усі силові відомства. За п’ять останніх років картина виходить така:



При цьому витрати на армію скорочуються (з 15 185 700,0 тис. грв. у 2012 до 14 333 995,2 тис. грв. у 2013-му), а видатки, приміром, на міністерство культури лишаються практично незмінними і коливаються у межах 2-2,2 мільярдів гривень. Втім, про те, чому невпинно збільшується фінансування правоохоронних органів, ми поговоримо іншим разом.

А повертаючись до парламентарів, зауважимо, що побажання "щоб ти жив на одну зарплату" може бути навіть дуже добрим та щирим, якщо – необхідне уточнення! – мова йде про зарплату народного депутата України. Наші обранці живуть й не тужать, поширюючи недоторканість з власних "тушок" на своє утримання, яке з року в рік не тільки не зазнає змін, а навпаки, все більше і більше висмоктує коштів з державного бюджету.

"Обозревателю" не вдалося отримати коментар з бюджетного питання у теперішнього голови парламентського комітету з питань регламенту та депутатської етики Володимира Макеєнка. Пан Макеєнко зазначив, що поспілкуватися з ним ми зможемо не раніше 5 лютого – дня відкриття ІІ сесії VII скликання.

Натомість ми поспілкувались з одним з колишніх очільників цього комітету – бютівцем Сергієм Сасом. Останній висловив таку думку: депутат не має бути злиденним, бо інакше забагато виникає спокус. Цікаво, що варіант протистояння спокусам нашим візаві якось не розглядається… В цілому розмова вийшла наступна:



- Пане Сергію, чи не забагато витрачає держава на утримання Верховної Ради? Цьогорічний бюджет "підріс" іще на 70 мільйонів гривень…

- Я все таки вважаю, що Верховна Рада як єдиний у країні законодавчий орган, як незалежна влада повинна мати можливість сама формувати свій бюджет. Власне, про цьому йдеться і у законодавстві України: кошторис Верховної Ради затверджується самою Верховною Радою до прийняття державного бюджету.

- То які ж проблеми з фінансуванням?..

- …А насправді відбувається так: що уряд передбачить для парламенту, в такому обсязі Верховна Рада і фінансується. Говорити, мало чи це багато, за таких обставин досить складно. Правильніше було б робити все у зворотному порядку: спочатку затвердити кошторис у стінах ВР, а потім включати його до державного бюджету. Минулого року, приміром, багато питань не фінансувались.

- Що саме?

- Ну, приміром, якщо виділяється 100 тисяч на ремонт будівель Верховної Ради, то це багато чи мало? Самі порахуйте. Який капітальний ремонт можна зробити за такий кошт?

- Окрім ремонту, що іще не отримало достатнього фінансування?

- Не було виділено достатніх сум для фінансування проживання народних депутатів у готелі… Але тут важливо не просто порівнювати цифри… Так, цього річ коштів буцімто виділено більше, але чи достатньо їх? Якщо врахувати і інфляцію, і збільшення мінімальної заробітної плати…

- Зараз народні депутати в односторонньому порядку відмовляються від пільг: Арсеній Яценюк, Ганна Герман… Як ви ставитеся до обсягу цих пільг і до відмови від них?

- Я, от, приміром, не знаю, які пільги є у народних депутатів…

- Як це – ви не знаєте?

- В законодавстві пільги не передбачені. Йдеться про елементи забезпечення – так говорити точніше. Хтось вважає це пільгами, хтось – ні… Тут треба визначати, що необхідно для забезпечення діяльності народного депутата, а без чого можна і обійтися… А взагалі хочу нагадати, що народний депутат отримає заробітну плату на рівні члену Кабінету міністрів, в неї входить оклад, преміювання, певні надбавки… Депутат може відмовитися від чого завгодно, хоч і від зарплати. Якщо є інші джерела забезпечення, то чому б і ні?

Але я переконаний, що парламентар повинен отримувати достатню зарплату, щоб почуватися повністю незалежним. Варіант з яхтами, мерседесами та відпочинком на екзотичних островах ми не розглядаємо, але сумлінна людина, яка відмовляється від зарплати, почувається, мабуть, не надто комфортно. Тим паче, що народний депутат не може суміщувати свою посаду з іншим видом діяльності, крім викладацької.

То наскільки обґрунтована з моральної точки зору така відмова?.. Якщо депутат буде злиденним, то перед ним виникатиме забагато спокус, враховуючи його статус та можливості впливу на прийняття законів… Тому я вважаю, що депутат має отримувати достатню заробітну плату, щоб утримувати себе, свою сім`ю і існувати безбідно, а не шукати собі доходів на стороні.

Наталія Лебідь