Перший момент розглядати більше немає сенсу. Говорити про гучні заяви Анатолія Гриценка можна лише в контексті боротьби за лідерство в середині об’єднаної опозиції та підкилимних ігор, котрі Турчинов веде з Яценюком. Другий сюжет іще може бути втілений у життя, хоча зробити це буде непросто. Чому? Для того, щоб розібратися із цим, вдамося до невеликої ретроспективи.
Отже, "спірні" округи. Такими ЦВК постановила вважати п’ять округів: 94-ий (Київська область, Тетяна Засуха (ПР) проти Віктора Романюка ("Батьківщина"); 132-ий (Миколаївщина, Віталій Травянко (ПР) проти Аркадія Корнацкого ("Батьківщина"); 194-ий (Черкаська область, Микола Булатецький ("Батьківщина") проти Валентина Жуковської (ПР); 197-ий (Черкащина, Богдан Губський (самовисуванець) проти Леоніда Даценка ("Батьківщина"); 223-ий (Київ, Віктор Пилипишин (самовисуванець) проти Юрія Левченка (ВО "Свобода").
Перше прізвище у кожній з пар кандидатів означає умовного переможця за версією окружної виборчої комісії. Що ж стосується позиції ЦВК, то Центрвиборчком ухвалив постанову, в якій говориться про те, що достовірні результати волевиявлення громадян на цих округах встановлені бути не можуть.
Читачі "Обозревателя", безумовно, пам’ятають детективні серіали, пов’язані з кожним з цих округів. Пристрасті там вирували неабиякі. Але, як зауважив в інтерв’ю "Обозревателю" народний депутат України Сергій Сас, навіть подібна несприятлива (м’яко кажучи!) обстановка не є причиною для того, аби ЦВК не могла встановити результати голосування.
"Хто винен у тому, що результатів немає? Винен не гіпотетичний хтось, а конкретні люди, які були керівниками окружних комісій, керівниками дільничних комісій, посадові особи, які втручалися до виборчого процесу. Був підкуп, було використання ресурсу адміністративного - треба назвати тих людей, які це робили, конкретно, тому що у нас кримінальна відповідальність неопосередкована і не загальна, вона персоніфікована, тобто порушив закон – відповідай", – обурювався Сас.
Хай там як, а ЦВК своє рішення оголосила. А відтак довела його до відома Верховної Ради. Парламент же України, розглянувши постанову Центрвиборчкому, рекомендував йому проведення повторних виборів. "Ліки", прописані ВРУ, ЦВК отримала, але прийняти їх не може. Оскільки підстави, що є обов’язковою передумовою для проведення перевиборів, не годяться для даного випадку.
Закон України "Про вибори народних депутатів" чітко говорить про те, за яких обставин в окремих мажоритарних округах можуть бути проведені повторні вибори. "Повторні вибори проводяться в одномандатному окрузі у випадку, коли вибори у відповідному одномандатному окрузі визнані такими, що не відбулися, або якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата у порядку, встановленому цим Законом", – говорить стаття 104-та.
Як бачимо, закон говорить про вибори, що "не відбулися", а члени ЦВК – про неможливість встановити їхні результати. Юридично це різні речі, які унеможливлюють прийняття постанови про перевибори на окремих округах. Усвідомлюючи це, Центрвиборчком просить Верховну Раду внести зміни до виборчого законодавства, але діюча Рада працює у "полегшеному режимі", не утруднюючи себе зборами частіше, ніж раз на два тижні. Що ж стосується Ради наступного скликання, то вона поки що не набула необхідних повноважень.
Дві інстанції – ЦВК та ВРУ – нині грають у пінг-понг, переадресуючи одна одній ситуацію з перевиборами. З цього приводу знову зацитуємо Саса, який зауважив наступне: "В народі кажуть, що не можна коней на переправі міняти– так само й не можна міняти правила гри під час виборчого процесу. Цього не можна робити! Треба, щоб ЦВК не перекидала такі речи з хворої голови на здорову, а закачувала рукава і з’ясовувала підстави. Якщо є підстави звертатися до правоохоронних органів чи до прокуратури щодо порушення кримінальних справ до порушників, то треба це робити і не ховати голову у пісок.
Якщо ЦВК сказала "А", то вона повинна сказати і "Б". Але вона сказала "не можна встановити" й скромно звернулася до Верховної Ради: "Верховно Радо, приймай закон, а ми поки будемо позачергові вибори проводити". Ні, Верховна Рада не пішла цим шляхом, слава богу – розуму вистачило, тому що, якщо взяти Конституцію та законодавство, яке регулює повноваження ВР, то там немає повноважень, які б позачергові вибори благословляли", – говорить Сас.
Ось таку маємо на сьогодні правову колізію: ЦВК буцімто хоче провести перевибори, але не може цього зробити (бо не має законних підстав), а Верховна Рада може, але не хоче. Принаймні, Рада VI скликання поводиться саме так. Про те, що у ЦВК немає юридичних передумов для повторних виборів, "Обозревателю" розповів і голова Комітету виборців України Олександр Черненко. За його словами, перевибори можуть не призначатися як завгодно довго, а можуть й не відбутися взагалі. Відсутність 5 парламентарів при 445 наявних нардепах для роботи ВРУ не завада. Тож "рецепт" від Черненка: створювати політичний тиск на Раду нового скликання. Тоді, можливо, буде результат.
Що стосується Центрвиборчкому, то його представники (зокрема, заступник голови ЦВК Андрій Магера), вірять у те, що зміни до законодавства будуть прийняті. Але не раніше, як депутати "обкатають" нову Раду: приймуть присягу, поділять комітети, оберуть спікера тощо. Лише після цього народні обранці візьмуться до законотворчості. Й, можливо, не забудуть власні пристрасні клятви щодо захисту кожного електорального голосу (це, головним чином, стосується представників опозиції – з них пізніше і спитаємо). Тож за прогнозами Магери, повторні вибори по п’яти мажоритарних округах відбудуться не раніше березня 2013 року.
В кожному разі рішення, про яке йдеться є політичним, а не юридичним. Про це в коментарях "Обозревателю" зазначив політолог Віталій Бала: "юридичного підґрунтя тут нема жодного, і зрозуміло, що коли не будуть прийняті зміни до законодавства, то ніяких перевиборів не буде. Рішення ЦВК, по суті, є ненормальним. Так не буває, щоб спочатку ухвалювали рішення, а потім під нього приймали закони. Так що тут суто політична мотивація". Водночас Бала переконаний, що "забалакати" питання перевиборів не вдасться – в тому, щоб розв’язати дану ситуацію, мовляв, однаковою мірою зацікавлена як влада, так і опозиція.
Наталія Лебідь
Решта новин