Без вирішення долі Тимошенко не буде євроінтеграції, без євроінтеграції навіть однопартійці вже забули би про ЮВТ.
На початку дискусії, ще рік тому, у двох найсильніших політиків України були свої окремі бачення того, що робити із ув'язненою N1:
План "Я" (штрихами):
• Вона пише прохання про помилування, де визнає свою вину і кається.
• Вона відмовляється від політичної діяльності і ховається в монастир / на безлюдний острів / зголошується в політ на Марс в одну сторону.
• Вона компенсує втрати держбюджету від невигідного газового контракту (Благодійний внесок на рахунки Казначейства?!).
• Він підписує Указ про помилування.
• Аплодисменти. Угода про Асоціацію. Другий термін.
План "Ю" по стилю не дуже мабуть відрізнявся:
• Захід вставляє Йому пальці у двері і лякає списком Фюле.
• Він визнає свою провину у вибірковому правосудді.
• Він звільняє радників які нашептали ідею про Її ув'язнення, суд скасовує вирок і виправдовує Її.
• Вдячний народ зустрічає Її звільнення мільйонними мітингами.
• Він подає у відставку.
• Дострокові вибори. Тріумф. Самотність.
І з такими картами вони почали переговори, причому човникова дипломатія відбувалася через ланцюжок посередників, супроводжувалася випаданням частини з гінців у опалу, ув'язнення, еміграцію чи фрустрацію від безвиході. Нарешті Квасневський і Кокс були сприйняті обома сторонами, і поступово вивели їх до майже компромісного варіанту. "Сватання на Гончарівці" відкриває шлях до шлюбу у Вільнюсі. Проте компроміс дуже хиткий, і є забагато бажаючих цей консенсус розвалити. Кремль обіцяє золоті гори, в разі якщо хоч одна із сторін знову піде на принцип і знову почне вимагати лише капітуляцію з анексіями і контрибуціями.
Українці чомусь дуже хочуть в Європу. Угоду про Асоціацію ніхто не читав, проте всі схвалюють. Більшість опитаних узагалі впевнена, що в листопаді Україна вступає до Євросоюзу. Дід Макар от у селі вирішив цієї осені не ремонтувати сарай. "От підпишемо Угоду, європейці всім доплачуватимуть у євро, тоді з нових доходів і відремонтую". Але насправді підписувати треба, і реформувати країну потрібно, і випускати Її необхідно.
А цієї осені реальним виглядає все-таки компромісний варіант: зміни в законодавстві щодо лікування ув'язнених у виключних випадках, виїзд Її до закордонної клініки, нормальне підписання Угоди, покусані лікті у Кремлі, а інші проблеми будемо вирішувати по мірі їх створення. Вже в рамках нових європейських політичних стандартів і правил. І будемо сподіватися що і Він, і Вона якщо не привітають одне одного з успіхом країни, то хоч не будуть публічно похвалятися, чий же план виграв. Це буде win-win – в першу чергу для нас усіх.
Ігор Попов
Решта новин