Світову громадськість страшать кліматичні загрози, тероризм і зростання комп'ютерної злочинності. Втім, будь-яка з цих бід може надати руйнівний вплив на економіку тієї країни, яка з нею зіткнеться. І найрозумніше, що можна зробити – наростити подушку безпеки, що дозволяє економіці пережити можливі катаклізми, впорається з міграційними потоками і відповісти на виклики кіберзлочинності.
Україна на власному досвіді знає, наскільки важливо, зустрічаючись віч-на-віч з бідою, мати саме економічний запас міцності.
Втім, те, що економічні чи фінансові кризи не увійшли в десятку ймовірних ризиків, ще не гарантує того, що вони не відбудуться. За оцінками Світового банку, світова економіка зросте у 2018-му році на 3,1%, а МВФ ще більш оптимістичний і пророкує зростання в 3,9% у цьому і наступному роках. І небезпідставно. За даними Фонду, всі сім провідних економік світу (США, Китай, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Індія) в минулому році показали стійке зростання, більш того, вперше після кризи 2008 року, економічне зростання зафіксовано у всіх 45 країнах ОЕСР.
Чого ж бояться економісти, коли кажуть, що «щось погане зазвичай трапляється, коли люди задоволені і впевнені»?
Нинішнє відновлення глобальної економіки суттєво відрізняється від попередніх. По-перше, темпи відновлення сповільнилися, за умови, що оптимістичні прогнози Світового банку і МВФ виправдаються, світова економіка лише в цьому році досягне свого докризового стану і з великою ймовірністю вже в 20-х роках темпи зростання стануть набагато нижче.
По-друге, відновлення глобальної економіки не сприяло зростанню інвестицій. Парадоксально, але при зростанні торгових оборотів і глобально ВВП, прямі іноземні інвестиції знижуються. У 2017 вони скоротилися на лякаючі 16%, при прогнозі зростання на 5%. Вартість нових інвестиційних проектів теж знизилася на 32% до 571 млрд дол, тобто мінімуму з 2003 року.
По-третє, в розріз з усіма азбучні істини, які свідчать про те, що в періоди зростання, економіки стають більш відкритими, протекціонізм на ринках продовжує посилюватися. За даними Global Trade Alert, в минулому році уряди ввели 642 протекціоністські заходи – майже вдвічі більше, ніж у посткризовому 2010-м. Лідери світових економік на форумі також відзначали зростаючий протекціонізм у торгівлі і негативне ставлення багатьох країн до глобалізації економічних процесів.
При цьому фондові ринки перебувають на піку і б'є власні рекорди. Якщо центробанки, що покладаються на стабільне зростання, почнуть активно підвищувати ставки, це може призвести до обвалів на фондових ринках. Адже індекс глобальних цін на житло знову наблизився до свого докризового піку, попит на спекулятивні папери зростає, зафіксовані перші ознаки кризи на ринку корпоративних боргів, борг нефінансового сектора в країнах G20 з 2007-го зріс з 80 трлн дол. до 135 трлн. Приводи для занепокоєння небезпідставні.
Для України, яка з одного боку активно шукає інвестиції, а з іншого – наполегливо намагається розширити експортні ринки і вклиниться в виробничі ланцюжки розвинених економік, такі висновки експертів ВЕФ – тривожний сигнал. Очевидно, що наші зусилля з диверсифікації як експортованих товарів, так і ринків збуту, слід потроїти, адже в майбутньому це вікно можливостей може закритися. Як би не були дипломатичні державні лідери ЄС, кожен з них, в тій чи іншій мірі буде захищати економічні інтереси власної країни. Особливо якщо зіткнеться з кризовими явищами в економіці.
Нічого хорошого не обіцяє нам і скорочення прямих іноземних інвестицій. Ми наполегливо програємо битви за інвесторів завдяки нашим внутрішнім проблем – корупції, відсутності судової реформи, зарегульованості. Знайти велику рибу на безриб'ї буде ще складніше. І наш уряд має замислитися над створенням дійсно привабливих умов для інвесторів, адже конкурентна боротьба за скорочуються інвестиції буде тільки посилюватися.
Навіть якщо озвучені ризики не обернуться для світової економіки новим потрясінням, вони можуть перерости в перманентні, зростаючі проблеми, головна з яких, на сьогоднішній день – нерівність. Понад 80% багатства, за даними благодійної організації Oxfam, що з'явився в 2017, сконцентровані в руках лише 1% населення планети.
Цікава й інша тенденція, озвучена Oxfam – найбагатші люди світу в минулому році продовжували нарощувати свої активи, а от стан 3,7 млрд осіб, що увійшли в найбіднішу половину людства, за минулий рік не змінилася. З 2010-го багатство мільярдерів збільшувалася в середньому на 13% щороку – у шість разів швидше, ніж зарплата рядових співробітників. Керівнику компанії в США буде потрібно трохи більше одного дня, щоб заробити річний оклад рядового співробітника. Чому ж так небезпечно зростаюча нерівність?
На думку експертів Oxfam, зростання кількості мільярдерів – це ознака слабкої економіки, великий бізнес, не тільки свідомо погіршує становище на ринках праці, намагаючись оптимізувати витрати, і має вплив на державну політику, а головне – концентрує у себе ресурси, які могли бути інвестовані в економіку. Зниження числа тих, хто цими ресурсами володіє, також скорочує можливості для інвестування. Рекомендації Oxfam від року до року незмінні – диференциировать податкові ставки, підвищуючи податки для багатих і активніше боротися з ухиленням від оподаткування. Країнам необхідні ефективні інструменти, що дозволяють зберегти зароблені в економіці ресурси і перешкодити їхньому висновку податкові гавані. І Україна не виняток.
Але на сьогоднішній день ми лише на початковому етапі імплементації плану BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), розробленого з метою уникнення податкових зловживань. І поклавши руку на серце, слід визнати, що розпочали ми цю імплементацію виключно для того, щоб не потрапити до black list – список неблагонадійних країн. Подальші кроки по впровадженню BEPS вимагають впровадження автоматичного обміну інформацією між приєдналися країнами вже до 2019 року, і за цей короткий час нам необхідно подолати технічні бар'єри, неготовність фіскальних органів до роботи за новими правилами і опір багатьох парламентаріїв, не готових до прийдешніх обмежень у веденні бізнесу. Але іншого шляху немає, відмова від імплементації BEPS загрожує нам не тільки потраплянням до black list, але і серйозними обмеженнями доступу на зовнішні ринки, а значить черговою економічною кризою.
Чи розуміє нинішня влада ті виклики, з якими українська економіка може зіткнутися в майбутньому і готова зробити висновки з озвученою на панелях на ВЕФ інформації?
Виступ Петра Порошенка на «Українському сніданку», як і метафора про «осені реформ», були неоднозначними. З одного боку президент озвучив проведені урядом реформи, з іншого – жодна з них не завершена, і більшість є частиною меморандуму України з МВФ, який на думку кредитора останньої інстанції, виконується Україною вкрай погано.
З одного боку глава держави озвучив готовність України до залучення інвестицій, довіру з боку інвесторів, допомоги іноземних радників, з іншого – для всіх очевидно, що залучити інвестиції в Україну не виходить, які б поради не давали іноземні експерти. І як би Президент не радів зростанню надходжень від інвесторів, основний приплив прямих іноземних інвестицій в Україну досі надходить з Кіпру, що в цілому пояснює той факт, що серед капітальних інвестицій понад 70% – це власні кошти компаній, проведені через низконалоговую юрисдикцію. Президент розповів про незавершеність досі податкової реформи, він не введеному ще податок на розподілений прибуток, про так і не заробила служби фінансових розслідувань та про що не відбулася судової реформи. На його думку, ми наближаємося до завершення цих реформ, на думку стороннього спостерігача – ще й не приступали.
Не менш неоднозначним стало твердження Президента про те, що ніхто не очікував від України такої ефективності. Серед тих, чиї очікування не виправдалися і Міжнародний валютний фонд. На відміну від Трампа, директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард знайшла час для бесіди з Порошенко у Давосі. Її ключовий посил для України, відносини якої з головним кредитором зараз теплими не назвеш. В ході бесіди з президентом глава МВФ обговорила можливості завершення відкладеної програми фонду, а після її завершення зазначила, що Україна повинна скористатися сприятливою зовнішньою середовищем для прискорення реформ і переходу до стійкого зростання.
Крістін Лагард, як ніхто, розуміє, що попереду в України великі виплати за зовнішніми боргами. А для того, щоб розрахуватися з кредиторами, країні необхідно не лише продовжити співпрацю з фондом і залучити кредитні кошти на зовнішніх ринках, але і забезпечити подушку безпеки, щоб згладити економічні ризики 2019 року, коли піки виплат збігаються з президентськими і парламентськими виборами. Україна не повинна втратити час і скористатися тим, що глобальна економіка стабільно зростає. Тому що коли маятник хитнеться у зворотний бік, нам доведеться самостійно справлятися з усіма труднощами. А ми до цього чи готові.
Уляна Яхно, LB.ua
Решта новин