Це вже не перший політичний маневр першого Президента України.
EtCetera нагадає про звивистий шлях Леоніда Кравчука в українській політиці.
ПАРТІЙНИЙ ЧИНОВНИК. Леонід Кравчук вступив в Комуністичну партію Радянського Союзу ще в 1958 році. За три десятиліття йому вдалося зробити успішну партійну кар’єру: від завідувача відділом пропаганди і агітації Чернівецького обкому до другого секретаря ЦК КПУ і члена ЦК КПРС. В кінці 1980-х Кравчук швидше за своїх колег з партійного керівництва зорієнтувався в ситуації. Він проводив більш гнучку і помірну політику: наприклад, не боявся відкритих дискусій з прихильниками незалежності України.
З КОМУНІСТІВ У ПАТРІОТИ. У серпні 1991 року, коли владу в Москві на кілька днів захопили змовники з ГКЧП, Кравчук (в той час – голова української Верховної Ради) не підтримав ні «гекачепістів», ні їх супротивників. А вже через кілька днів за його безпосередньої участі парламент проголосував за незалежність нашої країни.
Проте, для прихильників національно-демократичного руху Кравчук тоді ще залишався «чужим». На перших президентських виборах 1991 року він виступав як кандидат консервативних сил, якого нещадно критикували демократи. Однак уже через рік багато недавніх критиків (в тому числі – суперник Кравчука на виборах Левко Лук’яненко) перетворилися в його активних прихильників. Та й сам Президент робив реверанси в бік недавніх противників, наприклад, підтримував створення Української православної церкви Київського патріархату. А на виборах 1994 року вже практично вся націонал-демократія підтримувала Кравчука.
КУЧМА: ВІД ВОРОЖНЕЧІ ДО ДРУЖБИ. Головним опонентом Кравчука у виборчій кампанії 1994 року став Леонід Кучма. Боротьба йшла досить жорстка: дійшло навіть до спроби влади закрити телеканал «Гравіс», який підтримував Кучму. Однак свою поразку Леонід Кравчук сприйняв спокійно. А вже через кілька років опинився серед соратників нового Президента.
Після поразки на президентських виборах Кравчук не пішов з політики. Його обрали депутатом Верховної Ради, де він деякий час перебував у фракції «Соціально-ринковий вибір», що представляла інтереси донецьких бізнесменів. У 1998 році він приєднався до СДПУ (о), пропрезидентської партії Віктора Медведчука та братів Суркісів. Нарешті, в 1999 році Кравчук став співголовою «Злагоди» – об’єднання партій і організацій на підтримку Леоніда Кучми.
ПОРУЧ З ЯНУКОВИЧЕМ. Як один з лідерів СДПУ (о), Кравчук підтримував Кучму в боротьбі з опозицією, яку тоді очолювали Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Олександр Мороз. На виборах 2004 року він публічно підтримав офіційного наступника Кучми, Віктора Януковича. До речі, в листопаді 2004 року Кравчука позбавили звання почесного доктора Києво-Могилянської академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».
Після перемоги Ющенка СДПУ (о) намагалася грати роль непримиренної опозиції. Саме тоді Кравчук сказав свою знамениту фразу: «Якби я знав в 1991-му році, що буде так, як зараз … я б не підписав Біловезького договору, я б скоріше собі руку відрізав». А на парламентські вибори 2006 року Кравчук йшов за списками «Опозиційного блоку «Не ТАК!», основою якого стала СДПУ (о).
ЗИГЗАГИ. Блок «Не ТАК!» на виборах провалився. Після цього Леонід Кравчук заявив про вихід з керівництва СДПУ(о) (щоб «зайнятися суспільно-політичною діяльністю в більш вільному режимі»). Він став постійним гостем різних політичних ток-шоу на українському телебаченні, а також намагався організувати новий політичний рух під назвою «Об’єднаємо Україну».
На президентських виборах 2010 року Кравчук, несподівано для багатьох, підтримав Юлію Тимошенко. Втім, це не завадило йому після перемоги Віктора Януковича очолити Конституційну асамблею при новому Президенті.
НОВІ МАНЕВРИ. Під час Євромайдану Леонід Кравчук знову підтримав Януковича. На брифінгу 10 грудня 2013 року в Києві він заявив, що якщо був би Президентом, то «діяв би так само, як Янукович». А в лютому 2014 року поклав відповідальність за збройне протистояння на лідерів опозиції. До речі, Віктор Янукович і Микола Азаров 10 січня 2014 року були гостями на святкуванні 80-річчя першого Президента.
Незважаючи на це, з новою владою Кравчук теж досить швидко зумів знайти спільну мову. У 2015 році він заявляв, що європейська інтеграція – єдиний шлях для України, і став одним із засновників руху «За Україну в НАТО». Нагадаємо, що в 2006 році блок «Не ТАК!» виступав під гаслом «НАТО – ні, Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном – так».
Леонід Кравчук – досвідчений політик (можливо, найдосвідченіший в Україні) і добре розуміє, «куди дує вітер». А Юлія Тимошенко сьогодні – найбільш рейтинговий кандидат, тож немає нічого дивного в тому, що перший Президент опинився в її таборі.
Решта новин