Сталося це після того, як Верховна Рада завалила законопроект, який би дозволяв очолити генпрокуратуру людині без юридичної освіти. Для Луценка ж критичним було, щоб його призначення відбулося саме на цьому тижні.
Все пішло ще зі вчорашнього засідання комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, яке завершилося дуже неоднозначно. Комітету пропонувалося схвалити визначений президентом як невідкладний законопроект авторства Руслана Князевича та Сергія Алексєєва (БПП) щодо діяльності ГПУ та Державного бюро розслідувань, який прибирав обов'язкова вимога до генпрокурора мати вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 10 років. Автори пропонували замінити цю норму на формулювання «має вищу освіту і стаж роботи у галузі права або досвід роботи в законодавчому і правоохоронному органі не менше п'яти років». Останньому пункту депутат і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відповідає.
Але комітет проект завалив і відправив на доопрацювання, натомість схваливши проект Миколи Паламарчука (БПП) і Віктора Развадовського («Воля народу»), якого на момент засідання ще навіть не було викладено на сайті Ради. На відміну від комплексного законопроекту Князевича–Алексєєва він містив єдину норму – кандидату в генпрокурори досить мати вищу освіту та стаж роботи в галузі права не менше п'яти років. Причому вже в ході розгляду проекту на комітеті цей строк було зменшено до трьох років, якраз під міністерські роки Луценка. Після цього між членами комітету розгорілася дискусія – «фронтовик» Антон Геращенко заявив, що робота в міністерстві не є роботою в галузі права, а голова комітету Андрій Кожем'якін з «Батьківщини» стверджував протилежне. Але, в підсумку, схоже, перемогла точка зору Геращенко: у всякому разі, проект Паламарчука–Развадовського сьогодні навіть не намагалися внести до порядку денного парламенту через його «марність», а ось альтернативний спробували, незважаючи на вердикт комітету, але безрезультатно (усього 177 голосів). Депутат від БПП Сергій Лещенко написав у «твіттері», що голосування зірвалося через «групи Коломойського» та «Волі народу», які «шантажують». Після обіду до «прокурорському питання» вже не поверталися.
Нардеп і колишній прокурор Сергій Міщенко вдень у кулуарах парламенту демонстрував на своєму смартфоні пункт з статті 63 «Закону про судоустрій»: «У цій статті чітко сказано, що стажем роботи у галузі права вважається стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти». А у Луценка, як вже встигла вивчити, напевно, вся країна, такої освіти немає. Навіщо ж тоді в принципі знадобилося ламати комедію з схваленням на комітеті проекту, від якого Юрію Віталійовичу ні жарко, ні холодно?
«Очевидно, що Луценко просто «збивають», причому руками його ж фракції, – говорили співрозмовники «Главкому» в коаліції. – У прокуратурі просто не хочуть його бачити генпрокурором, а важелів впливу на депутатів, щоб вони провалювали голосування, там достатньо. «Прокурорських» цілком влаштовує Севрук (Юрій Севрук – нинішній виконуючий обов'язки генпрокурора – ред.), який може залишатися «в. о.» скільки завгодно і захищати систему від впливу ззовні. Адже всі ж розуміють, що Луценко, прийшовши в ГПУ, почне звільняти старі кадри і через того ж Баганця (колишній заступник генпрокурора Олексій Баганець – ред.) розставляти нових».
Сам Луценко заперечив, що бачить майбутнім заступником свого колишнього адвоката, але, за великим рахунком для його залучення до роботи в ГПУ зовсім не обов'язково давати йому формальну посаду. А людина, яка знає систему зсередини, на якого можна покластися, буде вкрай необхідний будь-якому «російському» генпрокурору спочатку вороже налаштованому середовищі.
Крім самої фігури Луценка були й інші «камені спотикання». Так дискусію викликала норма про заочному досудовому розслідуванні в законопроекті Князевича–Алексєєва – якщо зараз в КПК вона стосується тільки осіб, оголошених у міждержавний та/або міжнародний розшук, то пропонують застосовувати її до осіб, оголошеним, в тому числі, у внутрішній розшук. Ця норма дозволить заочно засудити в Україні того ж Віктора Януковича, якого Інтерпол не оголошує в розшук за політичними мотивами, але її противники побоюються, що вона знайде більш широке застосування.
«Народний фронт» в обмін на зміну законодавства і підтримку кандидатури Луценко вимагав віддати посаду першого заступника генпрокурора колишньому адвокату екс-главі Держвиконавчої служби Дмитру Сторожуку, близькій до міністра юстиції Павло Петренко. Причому «фронтовики» наполягали, щоб у нього були повноваження по слідству. Пояснюються такі побажання, ясна річ, самими благородними мотивами – щоб у всьому «тримати баланс». Причому «фронтовики» знову використовують свою улюблену віднедавна риторику – мовляв, ми готові голосувати за Луценка, але це колеги знову не можуть між собою домовитися. Страхують хитку коаліцію своїми голосами фракції «Відродження» і «Воля народу», у свою чергу, вимагають кожен раз чогось нового. Як мінімум, гарантій недоторканності. «Батьківщина», «Самопоміч» і «радикали» встали в позу і голосувати за зміни в закон і нового генпрокурора відмовлялися.
У підсумку, ситуація зайшла в глухий кут, оскільки закон Князевича–Алексєєва необхідно було кров з носу прийняти саме на цьому тижні. Справа в тому, що він переносить на один рік створення прокурорського самоврядування, хоча перехідні положення закону про прокуратуру запустили його вже з 15 квітня. А на 26-е число генпрокуратурою анонсована Всеукраїнська конференція працівників прокуратури. Саме на цій конференції будуть створені два органи самоврядування – Рада прокурорів та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.
Нові інститути покликані зробити незалежної роботу прокурорів від свавілля і суб'єктивності безпосередніх начальників і вищого керівництва Генпрокуратури. Спрощено – прокурорське самоврядування ховає практику ручного управління кадровою політикою: право призначати і звільняти з рук генерального прокурора і його оточення передається органам прокурорського самоврядування.
Це означає, що хто б не став новим «Генеральним», йому не вдасться привести із собою нову команду.
Так, згідно змін, всі призначення на адміністративні посади керівників прокуратури – від районного рівня до заступників Генерального прокурора – будуть відбуватися на підставі рекомендації Ради прокурорів.
Спочатку, відповідно до наказу в.о. генпрокурора Юрія Севрука, підписаним ще 1 березня, конференція планувалася на 22 квітня. Як випливає з коментаря Антона Геращенка для «Главкома», під тиском депутатів її вдалося перенести. Як виявилося, ненадовго: конференція, як випливає з анонсу ГПУ, відбудеться 26 квітня.
Генпрокуратура, а також регіональні, військові та місцеві прокуратури позавчора вже обрали своїх делегатів. Якщо б закон Князевича–Алексєєва проголосували в четвер, всі ці зусилля прокурорського корпусу виявилися б марними, оскільки запуск органів самоврядування в прокуратурі відклалося б на рік.
У опонентів прокурорського самоврядування є свій аргумент, який на вчорашньому засіданні парламентського комітету озвучив сам Юрій Луценко: «Конференція чортів не може обрати ангелів. Ціла Генпрокуратура займається Шабуниным (Віталій Шабунін – керівник ГО «Центру протидії корупції», яку у ГПУ підозрюють у нецільовому витрачанні коштів, виділених на реформування прокуратури, – ред.), призначають Стоянова (прокурором Одеської області – ред.) і ці люди будуть самоуправляться?!».
Варто зазначити, що згідно зі змінами до закону про прокуратуру, вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України. До його складу входить два представника Генпрокуратури, чотири прокурора регіональних і п'ять місцевих прокуратур, а також двоє вчених, обраних з'їздом вищих юридичних навчальних закладів.
Рада прокурорів рекомендує призначення кандидатів на адміністративні посади, що раніше знаходилося в компетенції ГПУ. Генпрокурор може не погодитися з Радою прокурорів. У цьому випадку вноситься альтернативний кандидат.
Ще один орган в інституті самоврядування – Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія. В неї увійдуть п'ять прокурорів, три представника уповноваженого з прав людини, один юрист (висунутий з'їздом адвокатів), два кандидата від з'їзду юридичних вузів.
Її функція – просіяти кандидатів на будь-які посади в органах прокуратури, оскільки саме ця структура оцінює професійну підготовку претендентів, організовує систему тестування і вирішує питання дисциплінарної відповідальності. В її компетенції – питання перекладу на інші посади та звільнення.
На свій демарш сьогодні ввечері Луценка фактично повторив ці аргументи: «У вівторок запланована конференція прокурорів. Вона створить органи, які візьмуть на себе монопольне право призначення і звільнення... Вже ніякої генпрокурор в середу не зможе зняти заступника прокурора або слідчого без рішення органів, які прокурори створюють самі для себе. Ми вступаємо в нову реальність, коли ГПУ вийшла з-під контролю політиків. Брати участь у декоративному возглавлении непідконтрольної структури я не маю наміру... З вівторка буде створено самоврядування «дияволів», які повинні набрати «ангелів». Я в цьому процесі брати участь не бачу можливості».
Що буде далі – незрозуміло. Поки Луценко вважався одноосібним кандидатом в Генпрокурори, прізвища Павла Жебрівського, Романа Говди, Сергія Горбатюка називалися, швидше, для підтримки інформаційного шуму. Після традиційно заколисуючого п'ятничного засідання депутати разбредутся до 10 травня, коли до прокурорського питання можна буде повернутися знову. Звичайно, за свята Юрій Віталійович може і передумати, але надто категоричні заяви він зробив.
У правлячої коаліції залишається єдиний інструмент зберегти майбутнього генпрокурора кадрові важелі. Не виключено, що протягом трьох робочих днів, що залишилися до проведення прокурорської конференції, з'явиться судовий позов, за яким захід перенесуть або скасують. Про те, що існують якісь способи перешкодити прокурорам провести конференцію, «Главкому» повідомив впливовий депутат профільного комітету. Але як саме це може статися, він вирішив не уточнювати.
Решта новин