Політика - У Світі

Київ виконав вже багато умов, визначених у Брюсселі, модернізуючи свою правову систему. За винятком однієї – звільнення колишнього прем’єра.

«Ні в кого немає ілюзій, що реформи в Україні зможуть запровадити з дня на день, і тому такого великого значення набуває справа Юлії Тимошенко», – пояснює «Rz» Кай-Олаф Ланг з берлінського Фонду Науки і Політики. Колишній прем’єр-міністр відбуває покарання за підписання невигідних для України газових угод з Росією. Однак європейські політики бачать в цьому вироку намір ліквідації політичного противника нинішньої влади. «Президент України хоче розв’язання проблеми Тимошенко, яка стала перешкодою для Асоціації з ЄС, але не може переступити через закон», – пояснював кілька днів тому в Брюсселі Всеволод Ченцов, директор Департаменту Європейського Союзу МЗС України.

Теоретично президент Янукович міг би помилувати Тимошенко, як він це вчинив стосовно Юрія Луценка, колишнього міністра МВС України, соратника Тимошенко з часів Помаранчевої революції, який був засуджений до чотирьох років позбавлення волі за фінансові зловживання.

Однак Київ стверджує, що випадок колишнього прем’єра з правової точки зору є абсолютно іншим. Це пояснення малопереконливе, особливо у світлі нещодавнього рішення Стразбурзського Суду з прав людини, який визнав, що її ув’язнення має виразний політичний контекст і носить риси вибіркового правосуддя.

Посланці Європейського Парламенту Олександр Кваснєвський, а також колишній Голова Ради Європи Пат Кокс запропонували український владі, аби та дала згоду на виїзд Юлії Тимошенко до Берліну для лікування. Що мало б усунути останню перешкоду на шляху підписання переламного для України порозуміння з ЄС. Кваснєвський і Кокс з приводу цієї справи зустрічалися з президентом Януковичем майже 20 (!) разів. Але без результату.

Що ж відбудеться, якщо Київ не змінить своєї позиції? Багато залежатиме від Німеччини, яка дуже потужно заангажована у цьому питанні. «Я переконаний, що без якогось жесту, якогось виразного знаку з боку Києва, Берлін не підпише Угоди про Асоціацію», – стверджує Кай-Олаф Ланг. І це, незважаючи на те, що в Німеччині зріє переконання, що геополітична користь залучення України до співпраці з Європою переважає питання суворого дотримання умов підписання з Україною Угоди про Асоціацію.

Це переконання зміцнюють і репресивні дії Росії стосовно України, як у вигляді митних блокад українського експорту, так і погроз обмеження поставок газу. Відбувається все це в ті хвилини, коли стосунки по лінії Берлін – Москва найгірші з часів об’єднання Німеччини, і спостерігається фіаско політики «зближення шляхом зв’язування» або зміцнення співпраці з Росією, як і пізнішої версії цієї програми під назвою «модернізаційне партнерство».

Таким чином, Берлін має обирати реальну політику і підписання Угоди з Україною, або вимагати виконання Києвом усіх умов ЄС і не підписувати Угоду. Перший варіант несе в собі ризик, що в перебігу майбутніх переговорів з іншими країнами на тему Угоди про Асоціацію вони будуть посилатися на прецедент України, яка отримала те, що хотіла, без поступок в основоположній для ЄС справі, якою нині є вибіркове правосуддя. Також не виключено, що продовжуються закулісні переговори, які нададуть президентові Януковичу можливість зберегти обличчя в цій конфронтації. Що призвело б до того, що Юлія Тимошенко, вже після підписання у Вільнюсі офіційних документів, змогла б залишити Україну, відбувши на лікування до Берліну.

Більше на тему можливих розв’язань міг би сказати Олександр Кваснєвський. «Не можу розкривати жодних подробиць, бо знаходжусь в серці цих подій», - зізнався він «Rz».