Михайло Зурабов виступав посередником під час "Евромайдана" і збройного конфлікту на південному сході України, а також, вважається, користувався особливою прихильністю Петра Порошенка. Видання "Медуза" пише про роль Зурабова в останніх подіях в Україні та відносинах між двома країнами після його відставки.
Земляк Путіна Михайло Зурабов своєю політичною кар'єрою завдячує колишньому міністру Росії з атомної енергії Євгена Адамова. Вони познайомилися випадково — аспірант Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень Зурабов приїхав до Чорнобиля після аварії, де і зустрівся з Адамовим. Далі кар'єра майбутнього посла була тісно пов'язана з екс-міністром атомної енергетики — Зурабов працював на різних посадах в дочірніх компаніях Адамова; у 1998-му, коли Адамов пішов працювати в уряд, він став радником Бориса Єльцина. Коли перший президент Росії пішов у відставку, державна кар'єра Зурабова не закінчилася — він був призначений головою правління Пенсійного фонду, потім три роки очолював міністерство охорони здоров'я, а у 2007 році став радником Дмитра Медведєва.
В Україну Зурабова відправили до закінчення президентства Віктора Ющенка — в кінці 2009 року; свої вірчі грамоти вручав посол вже новому президенту Віктору Януковичу. Зурабов став не тільки послом — його призначили також спеціальним представником президента РФ з розвитку торговельно-економічних відносин з Україною. Посада була в певному сенсі знаковою і означала потепління відносин між Києвом і Москвою в зв'язку з приходом до влади лояльного до Росії президента.
В Україні у Зурабова відразу зав'язалися тісні стосунки з нинішнім президентом країни Петром Порошенком, який тоді очолював міністерство закордонних справ. Судячи з матеріалів Wikileaks, Порошенко спочатку виступав за кандидатуру Зурабова. Наприклад, він відстоював її в розмові з американським послом Джоном Теффтом, запевняючи американців, що з Зурабовим можна мати справу і він зручний для України.
Зурабов був нетиповим послом, він намагався вибудовувати культурне життя в посольстві, влаштовував "посольські вечори", які, за чутками, спонсорував саме Порошенко. ЗМІ писали, що в олігарха і дипломата "приятельські відносини".
Связной
Коли в 2014 році в Україні почалася урядова криза, російський посол не поспішав визначатися з тим, кого він підтримує. Зурабов вкрай рідко з'являвся на публіці час "Евромайдана", за що отримав порцію критики в проросійських колах: там нарікали, що Зурабов не зміг скласти конкуренцію американським і європейським дипломатам, який розвинув помітну публічну активність на тлі протестів.
Сам Зурабов в січні 2014 року, коли протистояння в Києві перейшла у затяжну стадію, говорив в інтерв'ю ТАСС, що проти посередництва в українському питанні — воно буде означати приховане зовнішнє втручання. "Ідея посередництва небездоганна ще й тому, що вона для суверенної держави є свідченням недосконалості внутрішніх політичних і державних інститутів. І сам факт посередництва може бути інтерпретований як часткова втрата суверенних прав незалежної держави", — міркував посол.
Через два місяці Віктор Янукович втік з України, і влада в країні змінилася — виконуючим обов'язки президента став Олександр Турчинов, повністю змінився склад уряду. Зурабов був відкликаний до Москви для консультацій, хоч і продовжував залишатися послом. Перед виборами президента України, за чутками, саме Зурабов лобіював у Кремлі кандидатуру Петра Порошенка — як людини, з якими можна знайти спільну мову.
У підсумку Зурабов представляв Росію на інавгурації Порошенко. Як писала "Газета.ру", малопомітність Зурабова під час "Евромайдана" зіграла позитивну роль — його фігура не викликала роздратування в Києві. Кремль же хоч і визнав законність перемоги Порошенко, але, відправивши на інавгурацію лише посла, символічно принизив нову київську владу. "На таких заходах присутня „як мінімум заступник глави МЗС"", — такі слова одного з російських дипломатів наводилися в тій же "Газеті.ру".
З червня 2014-го по квітень 2015 року Зурабов представляв Росію в контактній групі з врегулювання ситуації на сході України. Відносини посла і президента України залишалися тісними. Журналісти кілька разів помічали Зурабова на засіданні фракції Блоку Петра Порошенка або виходять з адміністрації президента. Сам посол це не коментував.
У червні 2014-го, коли йшла активна фаза військових дій на Донбасі, Порошенко заявляв, що необхідно щодня проводити засідання тристоронньої контактної групи для обробки зробленого та координації подальших дій". Зурабов у відповідь досить компліментарно відгукувався про план мирного врегулювання, який представив український президент, заявивши, що він "звучить обнадійливо". Окремо посол зазначив, що Порошенко російською мовою звернувся до жителів Донецька і Луганська.
Як розповів "Медузі" спеціальний кореспондент "Комерсанта" Ілля Барабанов, який працював на сході України, роль Зурабова як посередника між Кремлем і Києвом під час української кризи дійсно була вагомою. "На початку 2015 року військові розповідали, що була певна домовленість між Росією і Україною — коли в полон потрапляли російські кадрові військові, їх швидко змінювали, — каже Барабанів. — Так повинно було вийти і з Александровим і Єрофєєвим (росіяни, затримані та засуджені в Україні, яких у підсумку обміняли на Надію Савченко), але військові, які взяли їх у полон, швидко злили все в Facebook і замовкнути це не вийшло. Не виключено, що Зурабов також був задіяний у схемі таємного обміну".
У квітні 2015-го представником РФ в контактній групі став Азамат Кульмухаметов, дипломат-арабіст, який у минулому керував російськими диппредставництвами в Сирії і Кувейті. Як писала " українська газета "Сегодня" з посиланням на свої джерела, догляд Зурабова з цього поста міг бути пов'язаний з бажанням Кремля продовжувати підтримку самопроголошених республік. Посол був представником так званої "партії миру" і виступав за збереження Донбасу в складі України. "В оточенні Путіна є достатньо людей, які виступають за подальше продовження активних бойових дій", — заявив співрозмовник видання.
Втому проти сили
За словами Барабанова, Зурабов хотів піти у відставку ще в 2013 році. "Він розумів, що немає ніяких перспектив, хотів повернутися до свого бізнесу, — каже журналіст. — Але тоді не було, ким його замінити, а потім почалася криза, і Зурабов був потрібен Росії як єдиний канал комунікації між Кремлем і Києвом. Зараз, мабуть, в Росії вирішили „забити" на відносини і ніяк не домовлятися".
Український політолог Володимир Фесенко підтверджує, що Зурабов давно хотів піти. "Його залишили послом у Києві після обрання президентом України Петра Порошенка, оскільки вони добре знають один одного. Але досить швидко стало зрозуміло, що впливати на Порошенка, в тому числі через Зурабова, не вдається", — розповів Фесенко "Медузи". Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов додає: "Український президент публічно став все більше і більше використовувати виключно антиросійську риторику, і, здається, російська влада зрозуміла, що перспектив ось у такий кулуарної дипломатії все менше і менше".
Поки тимчасовим повіреним в Україні призначили Сергія Торопова, колишнього секретаря російського посольства в Латвії. Вранці 29 липня "Інтерфакс" з посиланням на свої джерела повідомив, що в комітет Держдуми з міжнародних справ внесена кандидатура Михайла Бабича — саме його вважають найбільш імовірним наступником Зурабова. Зараз Бабич — повпред президента в Приволзькому федеральному окрузі; він полковник запасу, служив у повітряно-десантних військах. Внесення цієї кандидатури, очевидно, слід загальною логікою змін у російської влади — останнім часом на важливі пости призначаються ті, хто так чи інакше пов'язаний з силовими структурами.
Бабича в Україні називають прихильником умовної партії війни — і сумніваються, що Київ дасть згоду на призначення посла. "У мене таке відчуття, що Кремль провокує українську владу на відмову, щоб потім звинуватити її в небажанні йти на діалог, — говорить Фесенко. — Коли надсилають військового, а не дипломата, про який конструктив може йти мова? Навряд чи він буде миротворцем або переговірником".
Решта новин